Британське видання The Guardian зазначає, що білоруський президент Олександр Лукашенко нині перебуває в найбільш уразливій стадії своєї влади.
У The Sunday Times пишуть про основну конкурентку Лукашенка на виборах Світлану Тихановську.
Стаття від The Washington Post повідомляє, що білорусько-російські відносини зазнали новий рівень занепаду після затримання російських військових – «вагнерівців».
А німецька телерадіокомпанія Deutsche Welle наводить версії щодо справжньої мети російських найманців.
Видання The Guardian нагадує про низку небезпечних для влади білоруського президента Олександра Лукашенка подій минулого тижня, а саме найбільший опозиційний мітинг за часи незалежної Білорусі, арешт 33 громадян Росії – найманців приватної військової компанії «Вагнер», та виявлення у Лукашенка коронавірусного захворювання.
Навіть якщо чинний президент переможе на виборах, проблеми потужної опозиції, конфлікту з Росією та Заходом залишаться та посиляться, йдеться у статті.
Політичний аналітик Олександр Федута зазначає, що з такою «боротьбою на трьох фронтах» після виборів Лукашенко не матиме «куди звернутися». Спроби президента протидіяти опозиційним силам, лякаючи людей відвідуваннями казарм та військових баз – не працюють, зауважує він та наголошує: «Якщо він не відкриє вогонь, це означатиме слабкість. Якщо відкриє, це означатиме його політичну смерть».
У той час, як рейтинг і підтримка Лукашенка значно впали, опозиційний рух, очолюваний Світланою Тихановською, набрав безпрецедентну кількість прихильників та учасників мітингу, а саме – близько 63 тисяч осіб було на мітингу в парку на околицях Мінська минулого тижня.
Жіночий фронт надії
Сама Тихановська не має дуже широкої політичної програми, й не має жодного досвіду в політиці, йдеться в публікації The Sunday Times. Її вимоги прості – визволення усіх політичних в’язнів і проведення чесних і справедливих виборів.
На її боці – Вероніка Цепкало, дружина провідного опозиційного діяча Валерія Цепкала, який покинув країну після загрози арешту, та Марія Колесникова, лідерка виборчої кампанії затриманого Віктора Бабарика, який вважався найсильнішим конкурентом Лукашенка і був затриманий на сумнівній підставі щодо можливого відмивання грошей.
Несерйозне ставлення до коронавірусної пандемії з боку уряду Лукашенка, в якого виявили захворювання минулого тижня, ще більше сприяло підтримці опозиції. «Зміни, які відбулися в суспільстві за останні місяці – незворотні», – заявила Колесникова.
Російські найманці – яке їхнє призначення?
До всього цього додався інцидент із арештом російських бойовиків ПВК «Вагнер» у Мінську минулого тижня. За офіційною версією Мінська, метою їхнього прибуття до Білорусі була дестабілізація країни перед виборами шляхом підтримки опозиційних протестів. Офіційна Москва, а також і лідерка опозиції Світлана Тихановська заперечують таке твердження.
На думку експертів, арешт бойовиків ПВК «Вагнер» став стратегічним кроком Лукашенка для збереження влади.
Федута зазначає, що затримуючи бойовиків, «Лукашенко намагається показати, що протести проти його влади здійснюються під впливом Росії».
А видання The Washington Post наводить приклади оцінок експертів, які заперечують версії Лукашенко, стверджуючи, що російські військові перебували в Білорусі лише транзитом, а справжньою ціллю був Стамбул, що також є офіційною версією Кремля.
Так, Артем Шрайбман із Sense Analytics, мінської компанії з політичних консультацій, зазначає, що цей інцидент означатиме ще більший «занепад довіри» між двома країнами, особливо, якщо білоруська сторона знала про транзит і все одно затримала росіян. «В такому випадку, інцидент означатиме наступний рівень випробувань для російсько-білоруських відносин», – зауважує експерт.
The Washington Post нагадує, що суперечка між Лукашенком і Путіним триває вже рік, після того, як кремлівські спроби об’єднати дві країни викликали спротив з боку Мінська, на що Росія відповіла погрозами скасувати постачання нафти.
«Вагнерівці» як інструмент в руках Лукашенка
Російський журналіст Константін Еґґерт у коментарі для німецької телерадіокомпанії Deutsche Welle зазначає, що Білорусь довго служила як перевалочний пункт для російських військових, які направлялися в африканські країни.
Автор наводить кілька можливих версій щодо справжнього призначення найманців.
Він зазначає, що версія відправки російських військових до Білорусі з метою підтримки опозиційних мітингів чи навіть путчу – малоймовірна, оскільки затримані чоловіки мали при собі військову символіку і позначки на одязі, що нетипово для провокаторів.
Інша версія, що бойовики були надані владі Білорусі, щоб допомогти у стриманні протестів, також є малоймовірною.
Згідно з припущенням Еґґерта, військові були в Білорусі – як зазвичай – транзитом, проте Лукашенко думає, що Кремль хоче покарати його за недотримання російської лінії, скинути його і замінити на більш прихильного до Росії союзника.
Тому арешт «вагнерівців» є стратегічним кроком Лукашенка, зазначає російський журналіст: чинний президент Білорусі сподівається налякати опозицію, продемонструвавши ефективність правоохоронців, показати Росії зуби і те, що спроби маніпуляції будуть стримані, а також переконати західні країни в тому, що вони мають співпрацювати з ним, якщо не хочуть російської маріонетки на посаді президента.
Імовірно, що Лукашенко скористається інцидентом з бойовиками з метою репресій проти дисидентів і опозиційних мітингів після виборів. Після чого, пише Еґґерт, мовчки віддасть їх Росії, оскільки побоюється погіршення стосунків із Путіним.
