353 кілометри лінії зіткнення на Донбасі «обороняють» від ЗСУ так звані 1-й і 2-й армійські корпуси «ЛДНР», створені Росією за зразком своєї армії за останні 4 роки в період закінчення активних боїв. Мета цього 40-тисячного угруповання – утримати ймовірний наступ із боку ЗСУ до введення в бій кадрових підрозділів російської армії.
Чому Росія не об’єднала свої «армійські корпуси» на окупованій частині Донбасу? У чому їхні слабкі сторони? І чи могли угруповання «ЛДНР» порушити перемир’я на Донбасі всупереч волі Росії? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили зі спікером міжнародного розвідувального співтовариства InformNapalm Михайлом Макаруком.
– За словами штабу операції Об’єднаних сил, уже через 20 хвилин після того, як опівночі на 27 липня почало діяти перемир’я, стався обстріл підрозділів 36-ї окремої бригади морської піхоти зі стрілецької зброї, ручних протитанкових гранатометів і кулеметів великого калібру. Це може бути ексцес виконавця? Чи могли гібридні російські угруповання відкрити вогонь без відома Москви?
Росія намагається зробити так, щоб ми сіли за стіл переговорів напряму з її маріонеткамиМихайло Макарук
Михайло Макарук: Ні, це було здійснено спеціально з однією простою метою, щоб товариш Пєсков заявив, що Росія не може заявити про гарантування перемир’я, бо «не є стороною конфлікту». Тобто Росія намагається зробити так, щоб ми сіли за стіл переговорів напряму з її маріонетками, а сама хоче вийти з цього конфлікту. Останні шість років це не виходило: тоді була вдача нашої дипломатії і, в принципі, професійної роботи, а зараз мені не відомо, що буде далі.
– Яка мета оголошеного перемир’я зі сторони Росії? Навіщо в Мінську представники угруповань «ЛДНР» погодились на нього?
Михайло Макарук: Іще раз дати Росії змогу показати, що вона «не є стороною конфлікту», що Росія «не контролює» ніяк цих бойовиків, і зіграти свою додаткову дипломатичну гру.
– У вашому аналітичному звіті детально подано інформацію про «армійські корпуси» «ЛДНР», включно з чисельністю, штатним озброєнням, укомплектуванням, морально-психологічним станом бійців, які перебувають по той бік лінії фронту. Що вам вдалося дізнатися нового?
Михайло Макарук: Із початку війни на Донбасі у відкритих джерелах вперше з’явився якісний, кількісний і фаховий аналіз щодо сторони противника. Тобто що коїться, як працює і як це буде діяти далі. Ми розклали все на молекули, щоб будь-який читач міг об’єктивно винести свою точку зору. Ми лише надали ті факти, якими оперуємо зараз.
Якщо говорити більш детально, то після 2015 року, коли російське командування, політичне керівництво побачило, що на окупованих територіях створюються квазіугруповання (там були Козіцин, «казаки», ще якась незрозуміла челядь), вони поставили за мету собі впорядкування цієї квазіармійської структури повністю за взірцем російської армії, щоб, можливо, якомога швидше інтегрувати її в російську армію, до військ Південного військового округу Збройних сил Російської Федерації.
Для чого було це все створено? Для ліквідації певного уже мафіозного порядку, який діяв із негативним іміджем, для впорядкування грошових потоків, установлення лінії фронту – бо ж вони розуміли, що ЗСУ дає гідний спротив, і потрібно буде чітко розділяти, хто, де, як буде воювати.
– Є якась відмінність між армійськими корпусами російської армії і двома «армійськими корпусами», які розташовані на окупованій частині Донбасу?
Михайло Макарук: Так, головна відмінність, що коли формувалися бригади та окремі полки, вони мають подвійне командування. Тобто є ті, хто є взірцем командування, а є ті, хто забезпечує все це, прикомандировані з російських кадрових військових і офіцерів.
– Коли вмикається командування з Москви і хто безпосередньо керує цими «корпусами» на окупованих територіях?
Михайло Макарук: Вони дублюють посади бригадного і батальйонного рівня, щоб оперативно мати інформацію по підрозділах. На відміну від формально визначених медійних, так би мовити, командирів із місцевого населення, вони не є медійними загалом, їх не розкручують. Тобто це люди, які виконують стару добру роль так званих «советников», які були в Анголі, в Нікарагуа, у В’єтнамі. Зараз відбувається те ж саме.
Реально оперативне управління здійснюється російськими керівникамиМихайло Макарук
Реально оперативне управління – за взірцем російської армії, воно здійснюється російськими керівниками. Будь-яке командування і будь-яка армійська структура базується на головному її чиннику – яким зв’язком забезпечена армія, тобто військові підрозділи.
Якщо ми говоримо, починаючи з батальйонного рівня, то це цифровий захищений зв’язок на базі радіостанцій типу «Азар», «Арахіс», які виробляються тільки в Росії і перебувають на озброєнні російської армії. Це сприяє також більшій керованості підрозділів, бо тоді російські куратори напряму можуть визначати, як у тому чи іншому випадку застосовувати той чи інший батальйон в умовах уже подальшої інтеграції до Південного військового округу Російської Федерації, звідки безпосередньо здійснюється командування.
– У які моменти включається саме російське командування? Тобто Росія дає свої вказівки, які можуть суперечити тому, що вирішують так звані «польові командири»?
Михайло Макарук: Перш за все, це планування тактичних операцій, якихось диверсійних дій, комплексна робота розвідки в плані радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки, роботи безпілотних літальних апаратів, а також переміщення військ. Доволі часто ми помічаємо застосування уже великих систем артилерійського вогню, тобто того ж самого «Гіацинта», «Акації» чи «Гвоздики» – це теж безпосередньо виконується російськими кураторами. Якщо говорити про місцевих, то це використання стрілецької зброї, 82-міліметрових, 122-міліметрових мінометів тощо.
Місцевим дозволено максимум пострілятиМихайло Макарук
Місцевим дозволено максимум там постріляти, і за це вони теж можуть від своїх кураторів отримати по шапці і спуститися у відомі донецькі підвали, а все інше точно курується російськими кадровими військовими.
– У своєму звіті ви кажете, що ці два «армійські корпуси» – перший, який представляє угруповання «ДНР», і другий – угруповання «ЛНР», – не об’єднані через неможливість подолати внутрішні суперечності й поділити сфери впливу. Про що йдеться? Вам не здається, що тут може бути і політична причина, краще вже мати два голоси під час Мінських перемов від угруповань «ДНР» і «ЛНР»?
Михайло Макарук: Це одна з причин. Перша причина, ви абсолютно вірно сказали, політична, щоб здійснювати тиск. Там нібито дві незалежні структури, є своя навіть так звана «митниця» між територіями «ДНР» і «ЛНР», що дуже смішно. Але є ще інша причина – економічна.
Слухач: Роман, зі Станиці Луганської: Я думаю, що «ЛНР» і «ДНР» не вигідне це перемир’я: як вони тоді будуть свою картинку показувати, мовляв, ми ж вас захищаємо, нас обстрілюють?
– У звіті ви кажете, що комплектація технікою сягає місцями і ста відсотків, у той же час особовим складом – 50–60%, і робите висновок, що бригади «першого армійського корпусу» розраховані на швидке поповнення зі сторони Росії. Виходить, що Росія готується до війни, і ці «армійські корпуси» має як знаряддя, важіль тиску, щоб ввести регулярні військові частини на територію України?
Це створено, щоб максимально швидко армійська структура дозволила залучити додаткові силиМихайло Макарук
Михайло Макарук: Абсолютно вірно, це один із цих важелів. Це створено для того, щоб у разі найбільшої військової небезпеки максимально швидко армійська структура дозволила залучити додаткові сили. Ми вже розуміємо, що це війська Південного військового округу Росії.
Але є ще один момент, про який не слід забувати: крім того, що низька комплектація, у них доволі низький стан здоров’я вояків. Не секрет, що на території, особливо так званого «першого армійського корпусу», зараз відбувається реальна епідемія трьох хвороб: венеричні захворювання, гепатит і туберкульоз. Це пояснюється вкрай низьким рівнем медичного забезпечення, а також незацікавленістю вищого керівництва щодо поліпшення умов їхнього перебування, харчування і проживання. Платять там по 400 доларів. Це, я нагадаю, з урахуванням усіх виплат, включно з бойовими.
– На вашому сайті аналізувалися ризики нападу на Україну з непідконтрольних Києву територій. Ви кажете, що ці армійські корпуси розраховані на доукомплектування кадровими російськими військовими. Скільки часу воно може зайняти і наскільки ймовірний із «того боку» повномасштабний наступ?
Повномасштабний наступ на Україну ніколи не буде вестися тільки з території, захопленої «ЛДНР»Михайло Макарук
Михайло Макарук: Повномасштабний наступ на Україну ніколи не буде вестися тільки з території, захопленої «ЛДНР». Це буде комплекс заходів, який включатиме в себе стратегічний, оперативний і тактичний рівні роботи для цього.
А при масштабному наступі з боку Збройних сил України на оперативних хоча б двох напрямках «перший і другий АК» не зможуть забезпечити ефективних дій при обороні. Задача цих «корпусів» – тільки максимальна затримка (щоб наші Збройні сили не пройшли) на час, потрібний для кадрових підрозділів (Росії – ред.).
Стосовно кадрових підрозділів є низка факторів: яка пора року, якість підготовки кадрового складу солдатів строкової служби. Другий момент – це наявність військових частин, які не залучені до якихось навчань, у Сирії чи Лівії. Останній момент – забезпечення пально-мастильним матеріалом і набоями. Тобто це все – комплекс заходів, який буде включати в себе доволі велику, в тому числі, економічну і пропагандистську складові. Вони не зможуть піти просто так, для цього їм потрібен casus belli (привід для війни – ред.). Зараз у них цього немає загалом.
Ці армійські корпуси створені для гри в «артилерія б’є по своїх»: щоб виступити живим щитом і захистити тих росвояків, які мають підійти, і, наприклад, певну техніку, яка має піти, щоб її не захопили або не знищили.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безплатно). Ваше ім’я не буде розкрите).
