Очікується, що праві популісти, які зараз перебувають при владі в Сербії, будуть домінувати на національних виборах, які пройдуть в ці вихідні. При тому, що нинішня передвиборча кампанія відрізнялася великою кількістю прапорів.

Це були не просто прапори, які є звичними для Балкан, де етнічний націоналізм та регіональний вплив протистоять романтиці економічної та політичної інтеграції з Заходом.

Замість цього, під час кампанії спостерігалася велика кількість прапорів Китаю – червоного полотнища з жовтими зірками.

Протягом декількох місяців – серед іншого в умовах надзвичайного стану, введеного внаслідок пандемії COVID-19, яка перервала щотижневі протести на підтримку демократії, що тривали більше року, – президент Олександр Вучич та його союзники по уряду закликали 7 мільйонів громадян Сербії подивитися на Китай. Він був представлений, як життєво важливий фактор у долі країни.

Як повідомлялося, дружні Вучичу ЗМІ та місцева сербська влада профінансували встановлення рекламних щитів та іншої реклами з вдячністю Китаю та його президенту Сі Цзіньпіну. Ці агітаційні матеріали з'явилися в Белграді та інших Сербських містах саме під час кризи через COVID-19.

Агітаційна «збірна солянка» посилила уявлення про китайсько-сербське «братство», затьмаривши навіть більш звичну присутність російського триколора, який часто слугує противагою прозахідним політичним силам.

• Еймос Чаппл

Фото банерів і білбордів на вулицях Белграду зі словами подяки на адресу Китаю обійшли весь світ. Незвичні рекламні щити можуть бути чимось більшим, ніж вони видаються на перший погляд

«Я думаю, що Вучич розігрує китайську карту, в першу чергу, для місцевої публіки», – сказала Тена Прелец, науковий співробітник Оксфордського університету Балканській службі Радіо Свобода.

Вона зазначила, що, награвшись протягом декількох місяців з китайськими інвестиціями, Вучич нещодавно «скорегував своє ставлення до Європейського союзу та визнав, що країни ЄС є найбільшим інвестором в сербську економіку».

У своєму передвиборчому інтерв'ю Радіо Свобода, опублікованому 7 червня, Вучич наполягав на тому, що «ми ведемо перемовини з усіма».

«Що стосується нас, то ми перебуваємо на європейському шляху», – сказав Вучич. – Ми від цього не маємо наміру відступати».

Водночас він додав, що цінує дипломатичну підтримку Пекіна щодо Косово – головного зовнішньополітичного подразника Сербії. Протягом останніх десяти років Белград відмовляється визнати незалежність своєї колишньої автономної провінції.

«[Ми] однозначно отримуємо підтримку територіальної цілісності Сербії від Китаю та Росії, і, крім цього, у нас дуже гарне економічне співробітництво у всіх інших сферах».

Прелец вважає, що для «внутрішнього користувача» Вучич транслює одні фрази, а для аудиторії за кордоном – інші.

Нерівні можливості?

Китай нещодавно зробив Сербію головним об'єктом своєї європейської економічної та політичної стратегії, спрямувавши мільярди в якості кредитів та інвестицій на Західні Балкани в рамках своєї нової стратегії Шовкового шляху. А річний обсяг торгівлі з Сербією став ще на кілька мільярдів доларів більше.

І все це відбувається в той час, коли Європейський Союз неохоче підходить до свого подальшого розширення за рахунок включення в нього таких держав-кандидатів, як Сербія, а члени ЄС посилюють обмеження на отримання права власності щодо громадян Китаю.

Китай активно інвестує в інфраструктурні проєкти, такі як ультрасучасна залізниця Белград – Будапешт, а також у підприємства, які вважаються традиційними великими роботодавцями, такі як мідний рудник RTB Bor. Масштаб того, що відбувається допомагає сформувати уявлення про прихильність Китаю роботі з балканськими країнами.

Пекін також нарівні з Заходом висловлював свою стурбованість тим, що Белград нехтує демократичними цінностями, оскільки Вучич зміцнив політичний контроль над інститутами та основними засобами масової інформації, поступово знищуючи свободу преси.

Але саме Вучич, його Прогресивна партія (SNR) та їхні правлячі союзники стимулювали раптове піднесення всередині Сербії авторитету Китаю до небачених раніше масштабів.

«Це сигналізує про зв'язок не тільки між урядом Сербії, китайською державою та китайськими компаніями, але й про зв'язки між політичними силами, які в даний час перебувають при владі в Сербії, та китайськими політиками», – говорить Стефан Владісавлєв, помічник програми Белградського Фонду політичної переваги (BFPI), неурядової організації, яка виступає за демократію та європейську інтеграцію Сербії.

Проникнення COVID-19

На початку глобальної пандемії Міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич став першим високопоставленим міжнародним дипломатом, який відвідав Пекін в розпал спалаху коронавірусу в кінці лютого. Цей жест він назвав демонстрацією сербської «солідарності» з Китаєм.

Він повернувся з поїздки, повторюючи недоведену теорію змови, вперше озвучену китайськими офіційними особами, що спалах COVID-19 може бути «частиною особливої війни проти Китая».

Але найбільш різка риторика Белграда прозвучала на початку березня, коли COVID-19 увірвався в Європу. У гнівній промові, в якій Вучич відмахнувся від «європейської солідарності», як від «неіснуючої казки з дитячих книжок», він сказав, що тільки Сі та китайська держава залишаються «єдиними, хто може допомогти в цій складній ситуації».

Це була проста, але потенційно оманлива мова. Китай доправив деяку допомогу у вигляді масок та іншого медичного обладнання, а також відрядив півдюжини медичних радників до Сербії.

Але, незважаючи на критику на свою адресу, країни Євросоюзу надали багатомільйонну медичну допомогу Сербії для того, щоб підтримати її у боротьбі з коронавірусом.

Парламентські вибори в Сербії спочатку були призначені на 26 квітня, проте надалі, коли в країні оголосили надзвичайний стан, їх відклали.

Тепер, у переддень голосування, правляча коаліція, схоже, намагається продемонструвати свою глибоку дружбу з Китаєм, щоб випередити розрізнену опозицію, частина якої бойкотує голосування на знак протесту проти виборчих реформ, які, мабуть, сприяють саме правлячим силам.

«Відносини з Китаєм, безумовно, вигідні SNS, оскільки економічні відносини між двома країнами дуже важливі», – сказала Прелец.

Кампанія фотосесій

30 травня Вучич разом з китайським послом Чень Бо зустрілися на місці будівництва запланованої високошвидкісної залізниці Белград–Будапешт.

Приблизно в той же час Вучич поспішив заявити про підтримку зусиль китайської комуністичної партії з посилення контролю за безпекою на спеціально керованій території Гонконгу, незважаючи на широкий міжнародний протест.

Підтримка з боку Белграда була відзначена листом подяки від Сі Цзіньпіна.

Як прем'єр-міністр Ана Брнабіч, так і очолюваний нею уряд, в який входить ряд осіб з попереднього уряду Вучича, який він сформував, коли обіймав посаду прем'єр-міністра Сербії, також зробили багато, щоб розіграти карту відносин з Китаєм.

9 червня Брнабіч та посол Чень відвідали «Greenfield project» китайський проект з виробництва комплектуючих запчастин для автомобілів в сербському місті Ніш.

У той же день міністр будівництва, транспорту та інфраструктури Сербії Зорана Михайлович та мер Белграда з'явилися на публіці разом зі старшим виконавчим директором китайської компанії, що будує об'їзну дорогу за межами Белграда.

Наступного дня Михайлович з'явився разом з Ченєм на підписанні спільної сербсько-китайської Угоди про будівництво нової ділянки автомагістралі в Західній Сербії.

11 червня Брнабич та міністр гірничодобувної промисловості та енергетики Олександр Антич відвідали шахту Bor, де зустрілися з керівниками її китайського мажоритарного власника, компанії Zijin Mining Group та провели фотосесію.

Через заходи з боротьби з поширенням COVID-19, проведення виборчої кампанії в її звичайній формі було неможливо. Це, у свою чергу, збільшило значимість доступу до медіа.

Багато з цих подій потрапили в соціальні мережі Прогресивної партії.

«Ми просуваємо китайські проєкти в рамках передвиборної кампанії, і це великі стратегічні проєкти, які, безумовно, вносять свій внесок у державну інфраструктуру Сербії», – сказав Владісавлєв.

Навіть незважаючи на те, що Сербія є координаційним центром для китайської політичної пропаганди, кредитів та інвестицій в Європі, в порівнянні з інвестиційними проектами ЄС в Сербії, обсяг китайських грошових вливань виглядає блідо.

Наприклад, майже 70% сукупних прямих іноземних інвестицій в Сербію в період з 2010 по 2018 рік припадає саме на європейські компанії.

Вучич визнав у своєму недавньому інтерв'ю Радіо Свобода, що дві третини від сукупного обсягу торгівлі Сербія здійснює з країнами-членами ЄС.

«Обсяг торгівлі Сербії з КНР майже в тисячу разів менше, ніж з двома країнами ЄС», – сказав він у зверненні до влади Нідерландів та Німеччини.

Більша частина підтримки сербських офіційних осіб Китаєм, мабуть, була ретельно продумана, щоб спонукати ЄС швидше просуватися дорожною картою щодо включення Сербії до складу об'єднаної Європи та шляхом інших інтеграційних заходів.

А Вучич, який хоче, щоб його бачили якимось пастором на шляху країни до процвітання, такого ж, як у ЄС, прагне розвинути в умах потенційних виборців уявлення про те, що іноземні партнери розглядають Сербію як привабливий інвестиційний напрямок.

«Підтримка іноземних інвестицій на дуже високому рівні – це гордість сербського уряду, яка має вирішальне значення для всієї кампанії Вучича, в рамках якої він розповідає про успішну економіку. Це дуже важливо для нього», – сказала Прелец.

Зміна курсу після виборів?

Мало хто сумнівається в тому, що прихильники Вучича отримають більшість в парламенті після виборів 21 червня.

Нещодавно він натякнув, що якщо його SNS переможе Брнабіч – відкриту лесбійку та незалежного політика, яка вселила промінь надії ліберально-орієнтованому електорату в сербському сегменті соціальних мереж, вона стане лише одним з безлічі кандидатів на прем'єрську посаду для правлячої більшості.

Вже зараз можна побачити можливу зміну курсу, адже після виборів політики стали схилятися до пошуку торгових та дипломатичних партнерів ближче до своїх кордонів.

Міністр закордонних справ Дачич минулого тижня заявив, що Сергій Лавров, його російський колега, відправиться до Сербії на цьому тижні. Своїми візитом, мабуть, він висловить політичну підтримку правлячій коаліції.

Росія має лінгвістичні та історичні зв'язки з Сербією, а також є затятим противником незалежності Косово в Раді Безпеки ООН.

Вучич вже отримав запрошення до Росії через тиждень після виборів, щоб зустрітися з президентом Володимиром Путіним та подивитися парад Перемоги на честь закінчення Другої світової війни, який був відкладений через пандемію коронавірусу.

Крім того, може настати поворотний момент в давньому протистоянні Белграда незалежності Косово – колишньої сербської автономної провінції – якщо Сполучені Штати, зокрема, будуть наполегливо домагатися укладення угоди про нормалізацію дипломатичних відносин Пріштіни з Белградом та придушення нестабільності, яка підживлюється цим конфліктом.

Повернення до переговорів з Косово могло б усунути найбільшу перешкоду Сербії на шляху до більш глибокої експансії у відносинах з Заходом.

Спеціальний посланник США Річард Гренелл оголосив, що представники Сербії та Косово зустрінуться у Вашингтоні 27 червня для переговорів, в яких, ймовірно, візьмуть участь Вучич та президент Косово Хашим Тачі.

Гренелл додав, що напередодні цього візиту кожна зі сторін пішла на «тимчасові» поступки. Зокрема, Белград «призупинив» свою тривалу зовнішньополітичну кампанію з відкликання визнання незалежності Косово третіми країнами, яка була спрямована на підрив косовської державності.

І хоча ні про які зустрічі з сербськими офіційними особами оголошено не було, спеціальний посланець Європейського Союзу Мирослав Лайчак повинен був прибути в столицю Косово на цьому тижні, щоб спонукати сторони до відновлення діалогу, розповів прес-секретар ЄС в Приштині.

Прорив у тупиковому питанні з Косово міг би покласти край десятирічній напруженості та допомогти стабілізувати ситуацію на Західних Балканах, щоб стимулювати розширення торгівлі та інвестицій в цей регіон з боку Заходу.

Автори: Ljudmila Cvetkovic; Maya Zivanovi; Andy Heil