(Рубрика «Точка зору»)
Тетяна Попова
Факти кажуть про те, що в Україні в десять разів менше підтверджених заражених коронавірусом, ніж у Росії, і відповідно, менше й померлих. Це говорить про те, що ситуація з коронавірусом у Росії більш критична, ніж в Україні.
На графіку порівняння по 70 днях після першої тисячі заражених по дев’яти країнах. І по ньому добре видно, що Росія в принципі вже зараз перебуває на другому місці після Іспанії, і, припускаю, що в перебігу найближчих десяти днів, швидше за все, обжене і її. Потім сподіваюся, що в Росії епідемія все-таки піде на спад. Чому сподіваюся? Тому, що у нас із Росією досить активне прикордонне сполучення. Навіть після закриття кордонів до декілька тисяч осіб щодня проходить з Росії в Україну. Відповідно, є загроза привнесення з Росії коронавірусу на нашу територію. Зрозуміло, що зараз усіх прибулих з-за кордону відправляють на обсервацію додому зі спеціальним додатком або повідомляють Нацполіцію та лікарів. Але навіть незважаючи на ці заходи, це досить небезпечна тенденція, що в сусідній країні велика кількість заражених вірусом.
В цьому контексті варто згадати, що Україна вперше після 2009 року часів Ющенка повернулася в ТОП-100 країн із вільними ЗМІ. Я сподіваюся, що ми піднімемося в цьому рейтингу ще вище в найближчий рік. Тому і це дуже добре, що вільні ЗМІ – це основа демократії, основа стабільності будь-якої демократичної країни. Ось живий приклад, до речі, – ситуація з коронавірусною пандемією завдяки ЗМІ. Наш президент і парламент ухвалили рішення про те, що потрібно поміняти міністра охорони здоров’я. Поміняли двох міністрів із початку цього року. Тобто зараз працює третій міністр охорони здоров’я, в якого нарешті почало виходити захищати країну від епідемії вірусу. Як бачимо, ми зараз в пандемії йдемо досить рівно, на рівні Польщі приблизно, а не на тому рівні, на якому йде Росія або інші європейські країни. Ну європейські країни зрозуміло – Західна Європа першою прийняла цей удар після Китаю. Тому що до них часто літають відпочивати, у них більший туристичний потік, бізнес і так ділі. А Україні та Польщі вдалося підготуватися до навали коронавірусу, і це сталося багато в чому саме завдяки вільній роботі ЗМІ. Тому мене безумовно, робота українських ЗМІ не може не радувати.
З точки зору протистояння в інформаційній війні з Росією: найкраща контрпропаганда – це правда. Тобто, якщо українські ЗМІ можуть доносити правдиву інформацію про те, що відбувається в нашій країні, що відбувається в світі, що відбувається в Росії, це вже певна перемога. Так, можливо ми не отримаємо таке зазомбоване, що вірить в перемогу своєї збірної з футболу, населення, як у Північній Кореї. Напевно знаєте, по національному телеканалу Північної Кореї передали, що їхня збірна з футболу стала чемпіоном світу і люди в це повірили. Хоча у світових чемпіонатах їхня збірна за фактом ніколи не вигравала. Точно так само, як я розумію, що в Росії більше від 50% населення вірить у бандерівців, фашистів, «розіпнутих хлопчиків», у «потяги з бандерівцями», які їхали до Криму і тільки завдяки сонцеликому Володимиру Володимировичу вдалося запобігти цьому «походу бандерівців». Можливо, хтось вірить в це, можливо в Росії люди навіть діють, виходячи з того, що їм показують федеральні канали. В Україні, слава Богу, такої ситуації немає, і я дуже рада, що, швидше за все, цього вже не буде ніколи. Чому? Тому що, по-перше, я не вірю в можливість закриття інформаційного простору країни в період інформаційної революції і вільного інтернету. Коротше кажучи, ти не зможеш закрити в принципі все. Зараз вже з розвитком супутникового інтернету це буде ще більш неможливо, ніж раніше.
Короткостроково у росіян перевага одна, – в них центральна влада може наказати, і на місцях всі канали, всі ЗМІ, оператори зовнішньої реклами, цей наказ виконають. З одного боку, це перевага з тієї точки зору, що можна швидко реагувати на виклики, з іншого боку, в таких умовах система костеніє, а потім під цим глиняним нальотом окостеніння вона прогниває. Виходить такий колос на глиняних ногах. Згадайте Радянський Союз. Афганістан і аварію на Чорнобильській АЕС – дві дії і висвітлення їх «по-радянськи» призвели врешті-решт до того, що ці проблеми тільки загострилися. А після початку періоду «гласності» система впала. Спершу в будинках, на кухні люди говорили про це, потім на вулицях і площах. І з’ясувалося, що від громадськості приховували правду, – люди обурилися, економіка падала (ціна на нафту була низькою, як і зараз) і почався розвал Радянського Союзу. Ось у чому нестабільність в довгостроковій перспективі будь-якої закритої інформаційної системи, особливо зараз, коли є вільний інтернет.
Час визнати, що «все, що стоїть на шляху в інформації, буде заметено з лиця землі самою історією».
Тетяна Попова – член Ради з питань свободи слова та захисту журналістів, експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
