(Рубрика «Точка зору»)
Молитва за українського Вашингтона
Схоже, Зеленський робить усе, аби завершити свою каденцію у турборежимі. Тобто достроково. Стратегія «Домалюй свого президента сам» більше не спрацьовує. «Хорошому хлопцю з народу» прийшов час визначатися, з ким він. А кожне принципове визначення – це апріорі скорочення електорату. Тому рейтинг ЗЕ надалі стискатиметься наче шагренева шкіра.
Він сам натиснув спусковий гачок своєї політичної агонії, обравши політично абсолютно недосвідченого Шмигаля на посаду прем’єра
Тому питання вже не у Зеленському. Він сам натиснув спусковий гачок своєї політичної агонії, обравши політично абсолютно недосвідченого Шмигаля на посаду прем’єра. За що йому цей «міцний господарник» в перший же день на посаді віддячив, засвідчивши, що він також «повний профан» – якщо не в економіці, то в масових комунікаціях так точно. Зашквар із пропозицією відновити постачання води до окупованого Криму вже облетів усі ЗМІ і – вкупі з ситуативним альянсом СН із ОПЖЗ задля відставки Рябошапки – напевно остаточно поховав рештки патріотичного електорату Зеленського.
Артист Зеленський без оплесків та народної любові марніє на очах
І чим більше на президента тиснутиме піке його рейтингу, тим більше помилок він робитиме. Це Авакову байдуже, люблять його чи ні – у нього під началом 300 тисяч людей в уніформі і всі олігархи в друзях. А артист Зеленський без оплесків та народної любові марніє на очах.
Наразі для України знову стає актуальним питання: хто, якщо не ЗЕ?
Із великою долею вірогідності короновірус, який переможно шириться світом, і спричинена ним економічна рецесія (усі провідні рейтингові агентства та міжнародні фінансові інституції вже переглянули світовий прогноз у бік радикального зменшення зростання усіх економічних показників) доб’ють ЗЕ-владу, яка явно не готова до такого глобального буревію.
Тому наразі для України знову стає актуальним питання: хто, якщо не ЗЕ?
Можна по різному ставитись до Порошенка та по-різному оцінювати його роль у новітній історії України. Але минулорічні президентські перегони беззаперечно довели, що з таким антирейтингом вибори не виграють. І «Рейтинг» і «Центр Разумкова» у своїй останній соціології зафіксували, що Петро Олексійович певно утримує пальму першості у номінації народної недовіри (78% та 80% відповідно). Тому, якщо патріоти не фанати танців на граблях, треба терміново шукати альтернативних лідерів. Бо подобається нам це чи ні, але українці (і не тільки) голосують за обличчя, а не партійні програми. І не думайте, що ми якісь не такі чи якісь оригінальні: хто, наприклад, бачив (не кажу вже читав) передвиборну програму Трампа?
Патріоти, військові-волонтери-ветерани, де наш Вашингтон?
Насправді рейтинги народної довіри невтішні. Після Зеленського за рівнем народних симпатій лідирують Разумков і Сенцов, з яким після повернення з полону активно працюють структури Пінчука. Нагадаю, що у разі дострокового припинення повноважень Зеленського, саме Разумков стає в.о. президента і отримує автоматичну увагу усіх вітчизняних ЗМІ. До речі, третім на лавці запасних народної довіри, згідно з дослідженнями «Рейтинг груп», є ніхто інший, як лідер ОПЖЗ Юрій Бойко.
Де український де Голль, Ататюрк, Пілсудський, Маннергейм чи Мандела?
Агов, патріоти, військові-волонтери-ветерани, де наш Вашингтон? Де український де Голль, Ататюрк, Пілсудський, Маннергейм чи Мандела? Допоки серед нас нема лідера, який бодай потрапляє у соцдослідження, ми маємо молитись, аби Господь відстрочив ідеальний шторм, що звідусіль пре на Україну. Дивним чином, ми знову НЕ готові до ЗЕ-колапсу. Сучасні махни, гигорьєви, зелені – це прямий шлях до руїни, внаслідок якої в Україну завжди приходить «русский мир».
Нещодавно в інтерв’ю журналу «Країна» у відповідь на запитання, як нам розірвати наше зачароване коло сподівань та розчарувань, я відповів: «Треба молитися, аби Бог послав нам українського Вашингтона, який захоче залишитись в історії, а не збільшити свої статки чи помститися опонентам».
Сьогодні, коли на обрії замайоріла троща ЗЕ-режиму, я можу тільки повторити: треба молитись, аби Бог послав нам українського Вашингтона. Не буде лідера, чий масштаб особистості співмірний з викликами часу – на місці України буде чергова руїна і «русский мир». Чи, якщо дуже поталанить, – «велика Білорусь» на чолі з «батьком Аваковим».
Геннадій Друзенко – волонтер, експерт-міжнародник
Оригінал тексту – фейсбучна сторінка
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
