Шлях до «Євробаскету-2021» розпочато. Дві гри – перемога та поразка, друге місце у групі, високі шанси на вихід до основного турніру, дебютанти та аксакали у збірній, перші матчі Айнарса Багатскіса як головного тренера, понад 5 тисяч кілометрів, які команда подолала за 5 днів, шалене бажання боротися до останнього та підтримка українців навіть на виїзді. Таким яскравим був тиждень відбору на чемпіонат Європи з баскетболу для «синьо-жовтих» і їхніх вболівальників.
Як це було
Чоловіча збірна України з баскетболу розпочала боротьбу за путівку на «Євробаскет-2021» із перемоги над Австрією – 88:73. Українці одразу нав’язали свою гру і крок за кроком просто набирали обертів, все збільшуючи різницю в очках. У матчі проти Австрії відчувалася впевненість у діях «синьо-жовтих». І, попри вже велику різницю з суперником, вони продовжували закидати м’яча, граючи в задоволення.
«Першим дзвоником» для команди стала новина, що угорська команда виграла у чинних чемпіонів Європи – словенців з рахунком 75:77. Неочікувано! Але все ж таки вболівальники вірили, що в домашніх стінах «синьо-жовті» виграють і в угорців. Із самого початку команди показували рівну гру у кожній десятихвилинці, вириваючись на кілька очок і постійно наганяючи один одного.
За чотири секунди до кінця матчу «синьо-жовті» зрівняли рахунок, проте пропустили двоочковий за дві секунди до сирени. Перевести гру в овертайм команді Айнарса Багатскіса не вдалося. Як результат – 60:62 і перша поразка України.
Чого не вистачило команді?
Спортивний оглядач Олександр Прошута: «Мабуть, впевненості у власних силах. В Австрії з цим було все дуже добре. В Запоріжжі десь у третій чверті гри стало помітним, що хлопці почали боятися відповідальності. Фактично єдиним, хто не боявся брати на себе кидки, був Липовий. Але в нього, як то кажуть, не пішло. Інші гравці або перекидали відповідальність, або взагалі не робили нічого, щоб загострити ситуацію. Це здивувало. У цьому контексті можна було б казати про відсутність вдачі чи фарту, але ж для того, щоб виграти в лотерею, спочатку треба придбати квиток».
Баскетбольний коментатор Філ Бурий: «У першому матчі начебто вистачило всього – і перемога була, і запас міцності, за яким ми вже скучили. Збірна Угорщини нас добре розібрала, нав’язала свій темп, ритм гри, і ми вплуталися в метушню, в якій наш суперник все ж відчував себе комфортніше. Як сказав Айнарс Багатскіс після матчу, нам справді не вистачило Мішули та Санона – людей, які дають енергію із задньої лінії, які можуть в якийсь момент «розвантажити» наших великих, якщо у них з’являються певні проблеми в атаці. Нічого страшного не сталося – це робоча поразка. Хоча, звичайно, закрити перше вікно в лідерах групи було б набагато приємніше, тим більше, що все було в наших руках. У плані турнірної боротьби ми зберігаємо відмінні шанси на вихід у фінальну частину, причому наші претензії на перше місце також ніхто не скасовував».
Трохи статистики
«Надто небезпечні». Австрійська «лавка» не замовкала: обговорювали то сьомий, то одинадцятий номери української команди. І віцекапітан збірної України Денис Лукашов («Прометей»), і Олександр Липовий («Промітеас», Греція), на думку австрійців, мали змогу створити найбільшу загрозу їхній команді. Навіть фото українських гравців, немов «надто небезпечних», висіли поруч з лавкою збірної Австрії, далі текстові роз’яснення – які сильні сторони українців та як «зупинити». Боялися австрійці Липового недарма. Саме 11-й номер українців у матчі проти Австрії набрав 16 очок – це найкращий показник тієї зустрічі.
Денис Лукашов, за результатами двох матчів, є першим серед українців за кількістю асистів – 15, а також він – у найкращій п’ятірці серед всіх збірних.
Найбільшу кількість очок за два матчі набрав Володимир Герун («Унікаха», Іспанія) – 25 очок. На два менше – в активі В’ячеслава Боброва, по 19 очок мають Богдан Близнюк і Артем Пустовий.
Найбільше часу на майданчику провів представник «Київ-Баскету» Богдан Близнюк. Він зіграв 59 хвилин 17 секунд. На хвилину менше відбігав Денис Лукашов. 49 хвилин 36 секунд грав Олександр Липовий.
Найефективнішим гравцем збірної став В’ячеслав Бобров.
Це цікаво
- Олександр Липовий і Максим Пустозвонов втретє переграли збірну Австрії. У 2013 році також у матчах кваліфікації на чемпіонат Європи українці двічі тріумфували над австрійцями.
- Україна повернулася до жовтого кольору, в якому збірна грала на чемпіонаті Європи 2013 року, коли посіла шосте місце. Проте поки що вона виявилася нефартовою, адже саме в цій формі українці поступилися Угорщині.
- Центровий Артем Пустовий, який практично немає ігрової практики в своєму клубі, в складі збірної зіграв понад 30 хвилин за два матчі та набрав 19 очок.
- Максим Пустозвонов у матчі проти Австрії вийшов на 11 хвилин 46 секунд та набрав 12 очок – і це третій показник українців у цій грі.
- Поза заявкою до складу збірної залишилися Іван Ткаченко («Черкаські мавпи»), Ілля Сидоров («Прометей») і капітан збірної В’ячеслав Кравцов («Фінікс», Японія).
Підтримка України як ностальгія за Батьківщиною
Гучні дудки, бурхливі оплески, барабани та скандування «Австрія!» – на матчі проти України в Граці справжній аншлаг. Тут команду підтримують з першої секунди матчу до сирени. Ні хвилини тиші, гнати-гнати-гнати до кошика України, надавати впевненості, попри вже велику різницю на табло. Австрійці люблять свою команду, і збірна це відчуває.
Підтримати українську команду приїхало близько 30 людей. Більшість з них живе в Австрії кілька років, а матчі «синьо-жовтих» – це справжня ностальгія за Батьківщиною. Кажуть, перекричати тритисячну підтримку Австрії – місія нездійсненна, та, попри це, скандують «Україна!» так гучно, як можуть. Головне, що від серця і з любов’ю.
«Я з Хмельницької області. 12 років живу в Граці. Випадково дізналася, що буде грати Україна проти Австрії, і дуже швидко мобілізувалася, щоб приїхати і підтримати українську команду. Приїхали всією родиною – я, п’ятирічні діти – близнята і чоловік. Чоловік сам з Австрії. Тому сьогодні у нас – сімейна дуель: я – за Україну, чоловік – за Австрію, а діти просто раділи красивому баскетболу. Звичайно, важко підтримувати своїх, коли вся зала скандує «Австрія!», але легше і неймовірно приємно, коли твоя команда виграє! У тебе зявляється якась додаткова сила!» – розповідає жителька Грацу Галина.
«Такі матчі – це must do. Зазвичай підтримую футбольну збірну, але й про баскетбольну не забуваю. В Австрії вже 8 років, тому завжди радий приїхати і вболівати за рідну команду. Тим більше, що до Грацу на машині від мого дому – всього півтори години. Чудова гра була. Вважаю, що хлопці всім пояснили, хто найкращий», – коментує український фанат з Австрії Володимир.
«Ми переїхали з України, коли там почалася війна. Я була ще маленькою. Живемо у Відні. Це три години їзди звідси. Але приїжджаємо на всі матчі та змагання, якщо виступає команда України, де б в Австрії вони не були. Бабуся мені передала вишиванку, ось я в ній завжди вболіваю. Співала сьогодні гімн зі збірною. Сподобалося, що наша команда виграла, а потім нам аплодувала, посміхалася. Це було приємно. А ще дуже сподобалося, як дядя з татуюванням, такий великий, робив зверху «Бам!». І влітав м’яч, а дядя потім скажено кричав… так переможно!» – каже маленька вболівальниця Аделіна.
Данки – емоційна підзарядка
«Великим дядею з татуюванням, який робить зверху «Бам!», виявився В’ячеслав Бобров. Під час виконання данків українець емоцій не стримує – бурхлива реакція гравця заворожує вболівальників, а для Боброва – це емоційна підзарядка.
«Я люблю стрибати. І для мене забити зверху – це додаткова енергія. Такий собі двигун, який заводить команду ще більше. Ти намагаєшся ще швидше та агресивніше грати. Крім того, такі кидки зверху іноді б’ють по супернику також. Вони «губляться», а для нас – це шанс перехопити ініціативу. Взагалі данки допомагають «увійти в гру» і триматися психологічно в тонусі», – пояснює В’ячеслав Бобров.
Дивіться один із тих самих данків українця.
Вдома стіни не допомогли
Палац спорту «Юність» в Запоріжжі також підтримував команду гучно. Крім звичайних вболівальників, на секторах були і командні групи підтримки – «Прометей», «Дніпро», «Запоріжжя». Проте, на відміну від австрійських фанатів, українську публіку потрібно було постійно запалювати. Чим і змушений був займатися ультрас-сектор і MC. Команда забивала – і запорізька зала вибухала емоціями, збірна пропускала – і далі тиша до наступного «синьо-жовтого» тріумфу. Порівняно з австрійськими глядачами відчувалися якісь провали у підтримці. Хоча самі баскетболісти кажуть: 13-й гравець не давав зупинятися, і дуже вдячні, що вони були поруч.
Взагалі український вболівальник відрізняється від європейських. В Австрії прийти у сектор «у червоному», розмалювати обличчя у кольори команди чи просто одягнути смішну шапку з символікою – це не проблема, навпаки, це своя культура вболівальника.
А от у Запоріжжі баскетбольна підтримка запам’яталася дитячими плакатами, а також сектором «Прометея» з синьо-жовтими прапорами. Можливо, хотілося б більше рідних кольорів на трибунах. Але «поєднання» з командою було. І це важливо у таких матчах.
Попри поразку, команда вийшла до вболівальників і близько ще години спілкувалася з фанатами, фотографувалася з усіма охочими, а також підписувала програмки малечі, яка створила справжній квест «зібрати всі автографи збірної» – без уваги гравців ніхто не залишився.
Перерва до осені
За результатами двох матчів в активі збірної України – три очки. Команда Айнарса Багатскіса посідає другу сходинку в турнірній таблиці. Очолює квартет збірна Угорщини.
Наступні матчі відбору на «Євробаскет-2021» відбудуться 28 листопада у Словенії, а 30 листопада вдома – гра проти Австрії.
Що за цей час треба змінити в команді?
Спортивний оглядач Олександр Прошута: «Хотілося б більше варіативності від тренерського штабу. Ми всі 5 попередніх років критикували Євгена Мурзіна (ексголовний тренер збірної – ред.) за нездатність відповідати на виклики, що виникали під час ігор. Але й тут Айнарс Багатскіс не мав плану «Б» проти Угорщини. Угорці загнали нас в максимально зручний для них баскетбол і скористалися цим на 100%. Подібних ситуацій з командами другого-третього рівня в Європі треба уникати. І ще хотілося б ще більше довіри молоді – з цієї групи ми маємо виходити і без 33 хвилин від Лукашова, Боброва та Липового».
Баскетбольний коментатор Філ Бурий: «Мені б дуже хотілося знову побачити всіх наших найсильніших гравців, які зібралися вже зараз, ну і додати до них вищезгаданий тандем захисників. Це було б ідеально. Думаю, буде і тренувальний збір – Багатскіс безумовно захоче зустрітися з командою раніше, ніж перед наступними офіційними іграми.
Проте з баскетболом ніхто прощатися до осені не збирається. По-перше, 27 лютого матчем «Запоріжжя» – «Прометей» з паузи повертається Суперліга України. По-друге, легіонери також гратимуть у своїх чемпіонатах. Тому готуйтеся вболівати за Олександра Липового в грецькому «Промітеасі», в іспанському чемпіонаті за В’ячеслава Боброва («Фуенлабрада»), Володимира Геруна («Унікаха») та Артема Пустового («Барселона»). По-третє, уже 4 березня у Києві в рамках Кубка Європи ФІБА гратиме «Київ-Баскет», а 14-го – відбудеться фінал Кубка України з баскетболу. І врешті-решт, якщо ви засумуєте за збірними, то наприкінці березня жіноча збірна з баскетболу 3х3 боротиметься за олімпійські ліцензії. Тож обирати є з чого, є баскетбол на будь-який смак.
