На тлі мало не щоденних скандалів, якими супроводжується останнім часом життєдіяльність депутатів, урядовців та інших високопосадовців із «зеленої» команди, автор статті в «Українському тижні» Олександр Крамар вважає, що окремої уваги заслуговує спроба вкотре знехтувати потребою повноцінного перепису населення країни.
Він згадує, що десятиліття тому «молодореформатори» Януковича вже зірвали його планове проведення, яке у світі зазвичай здійснюють бодай раз на 10 років. Та ще гіршою альтернативою дописувачу здається загроза підміни перепису профанацією у формі дуже приблизної оцінки чисельності та розміщення населення, яку пропонує міністр нинішнього Кабміну Дмитро Дубілет.
Адже спотворена картина територіального розміщення населення здатна знівелювати всі подальші оцінки та дослідження, що проводяться на їхній основі. Дані перепису – це каркас, на який накладаються дані численних цільових і галузевих соціологічних опитувань, поточних обстежень Держстату, розрахунків та оцінок якості й найрізноманітніших характеристик населення, починаючи від етнічної належності та мови й закінчуючи освітою, сферою зайнятості, джерелами доходів, умовами проживання та віковою структурою.
Найнебезпечнішою, на думку автора, є загроза використання явно спотвореної за методом Дубілета картини територіального розміщення населення для заниження частки громадян, які використовують українську мову, підтримують єдину помісну церкву, європейський та євроатлантичний вибір. Чим ще небезпечна відмова від традиційного перепису населення і навіщо це потрібно чинній владі, йдеться в статті «Метод Дубілета».
Нікому, навіть і чиновникам, не хочеться користуватися друкарськими машинками, стаціонарними телефонами, запорошеними паперами та іншими невідбутними атрибутами попереднього технологічного устрою. Але сучасні технології приносять як зручність, так і нові ризики, попереджає «Український тиждень». Бо зручно не тільки вести бізнес, а й красти гроші.
Видання пише, що запихаючи державу в смартфон, є ризики отримати в смартфоні цифрову корупцію, електронне беззаконня й автоматизовану організовану злочинність. В лихоманці діджиталізації «слуги народу» забувають про те, що довіру й ухвалення рішень не можна замінити комп’ютером, навіть «квантУмним» (як каже Дубілет) і на блокчейні. Варто було б подумати не про те, як зробити електронну довідку про склад сім’ї, а про те, як зробити так, щоб довідки стали не потрібні. Найкращий спосіб захистити інформацію – не збирати її.
Найпершою загрозою для даних є не так зломники, як самі чиновники. Їхня анонімність. Їхня безкарність. А ще цю інформацію можуть використати окупанти.
Просто не лише подавати звітність, а й шпигувати, зокрема за власними громадянами. Успішність модернізації визначається не «цифровими підписами» та модними слоганами, на кшталт «держава в смартфоні», а довірою громадян до державних інститутів. Докладніше про загрози від оголошеної діджиталізації країни тижневик розповідає в матеріалі «Цифрова недовіра».
Конкуренція між двома найвпливовішими особами в оточенні Володимира Зеленського – помічником президента Андрієм Єрмаком і главою Офісу президента Андрієм Богданом – досягла апогею, констатує тижневик «Новое время». У статті «Два крила президента» видання інформує, що конфлікт намітився після того, як Богдану не вдалося домогтися відставки Віталія Кличка з поста керівника Київської міськдержадміністрації. Глава ОП був мотором цього процесу, навіть сходив у вересні 2019-го на ток-шоу Савіка Шустера, щоб подебатувати в прямому ефірі з Кличком.
Мер Києва відчайдушно боровся: їздив в Нью-Йорк, щоб заручитися підтримкою Рудольфа Джуліані, адвоката президента США Дональда Трампа. Але допоміг йому, за інформацією тижневика, саме Єрмак.
Президент поки не втручається в те, що відбувається між двома Андріями. Але експерти тижневика впевнені: якщо конфлікт загостриться, перейшовши у відкриту ворожнечу, Зеленському доведеться діяти, і діяти швидко. Поява кількох ворогуючих між собою полюсів впливу в його команді призведе до того, що різні зовнішні сили шукатимуть виходи на конкуруючі групи. За принципом: ворог мого ворога – мій друг. До того ж, подібні дії можуть дискредитувати Богдана і Єрмака в медіа, зробити їх об'єктами війни компроматів, зазначає тижневик.
Чергова ініціатива Зе-команди зробити український паспорт легально доступним власникам інших паспортів, особливо паспортів Росії, несе чимало небезпек, попереджає в тижневику «Новое время» письменник Андрій Курков. Адже у ситуації війни між Росією та Україною у власників двох паспортів виникає нелегкий вибір: на чиєму боці воювати?
Легалізація подвійного громадянства, якщо врахувати рівень моралі і політичної відповідальності політиків та пересічних емігрантів, перетворить Україну в ще менш керований і менш зрозумілий геополітичний простір. Докладніше про загрозу роздачі українських паспортів йдеться в статті «Паспортні ігри».
