Православна церква України (ПЦУ) продовжує розбудовуватись, не зважаючи на спротив УПЦ (Московського патріархату), яку вважають інструментом Кремля і якій вдалося залучити на свій бік окремих регіональних керманичів поліції, пише газети «Україна молода». В інтерв'ю виданню один із учасників Собору відродження автокефальної церкви України Олександр Гудима розповідає про перепони на шляху нової церкви, які створює Росія, про роль «п’ятої колони» у цих процесах та про безпорадність української влади на місцях.
Він зазначає, що ніколи не мав ілюзій щодо такої собі легкої маршової ходи і масового переходу громад, орієнтованих на Москву, в лоно української, суто київської, церкви. Адже головним опонентом ПЦУ в державі є РПЦ. А це, як наголошує експерт, – найдосконаліший інструмент соціологічного дослідження українського суспільства. За тими традиціями, московський піп досі обов’язково пише благочинному, що робиться у парафії, про що люди говорять тощо. Усе це підсумовують, узагальнюють і направляють до спецуправління ФСБ.
Тому вони прекрасно були інформовані про те, що створення ПЦУ не матиме надто катастрофічних наслідків для них. Інакше б вони зробили упереджувальні кроки. Тому що попівство там затяте. Здатне впливати на українське суспільство. У будь-якому селі є з десяток фанатично налаштованих бабусь, які паралізують волю інших.
На допомогу їм приходять організації проросійського спрямування, насамперед козацько-спортивні та релігійні, які напряму фінансуються з Росії, стверджує Гудима. На вершині піраміди всім відомий депутат Вадим Новинський. У них є координаційний центр. І це надзвичайно небезпечна структура для майбутнього України. Це «п’ята колона», яка організована, воєнізована, яка знає команди, знає порядок, знає місце в строю. І вона зараз підпирає і практично все це контролює. Тобто, якщо будь-яка парафія чи громада заявляє про бажання перейти до ПЦУ, одразу з цієї піраміди кидається туди все і все колошматить, стверджує експерт.
«Версії, інтриги, скандали ЗЕдвору: чи загрожує відставка Андрію Богдану» – у статті під таким заголовком газета «Україна молода» пише, що проти «шефа канцелярії» президента – Андрія Богдана – весь арсенал залаштункової та трибунної атаки підключився давно: і як проти найбільш наближеного до самого гаранта, і як проти того, кого у високу політику привів олігарх Ігор Коломойський.
Знавці хитросплетінь цих ігор подейкують, що керувати Офісом президента Андрію Богдану залишилось недовго. Однією з основних причин його ймовірної відставки озвучується негативна соціологія щодо Андрія Богдана. Мовляв, на відміну від попередніх глав держави, Зеленський дуже чутливо й вразливо реагує на такі речі.
Хоча політолог Володимир Фесенко вважає, що Зеленський, незважаючи на всю складність характеру Богдана, поки що не готовий відмовитись від його послуг. Проте на місце Андрія Богдана «оракули» Офісу президента пророкують радника Володимира Зеленського – Андрія Єрмака.
Газета «День» у статті «Мир – палацам, війна – хатам»?» пише, що просуваючи в парламенті законопроєкт №2708 «Про працю», чинний уряд продовжує практику владних «попередників» у нав’язуванні українському суспільству власного неофеодального релізу трудових «правил гри». Їхня суть, як переконує дописувач видання, громадський активіст Олег Тітамир, – воістину «лібертаріанське» усунення держави від трудових відносин між бізнесом і найманими працівниками, цілковитий примат інтересів роботодавця, ураження трудових і соціальних прав працівників, а також – приховане нівелювання ролі профспілок у захисті працівників приватних компаній.
Водночас влада намагається затушувати ймовірне погіршення становища українців, що може бути спричинене схваленням законопроєкту, – нібито шляхетною метою залучення іноземних інвесторів, стимулювання вітчизняного бізнесу та – увага! –створення нових робочих місць та зменшення безробіття.
Якщо ж влада все ж таки насмілиться ухвалити документ під назвою «Про працю», то всі її «зусилля» щодо зменшення трудової міграції та повернення українських заробітчан на Батьківщину випаруються, «як роса на сонці». Оскільки їм вигідніше буде працювати в тій самій Польщі на європейську зарплату, аніж безправно «горбатитися» в Україні за копійки, переконаний експерт.
У щорічних форумів пам’яті Голокосту одна мета – допомогти Путіну «переписати» історію і нав’язати всьому світу своє бачення подій Другої світової війни і ролі СРСР у ній. А вірити казкам Путіна і вважати Радянський Союз визволителем євреїв – означає грішити проти історії. Про це, а також про дипломатичні прорахунки команди Володимира Зеленського в інтерв’ю «Апострофу», яке пропонує читачам також і газета «Україна молода», розповів радянський дисидент, голова Асоціації єврейських громадських організацій та громад України Йосиф Зісельс.
