Дар'я Никитенко
Щодня ми стежимо за подіями, але бачимо їх не на власні очі, а через медіа. Чому зображення навколо стали настільки важливими для сучасної людини? Відповідь шукають двоє фотографів, які сконструювали медіа-машину в відомому арт-просторі.
Я потрапляю у київський Closer, який більше знають як клуб електронної музики: у чорному кубі – ліжко, на яке можна присісти чи прилягти і спостерігати за відео, що проектуються на всі чотири стіни кубу. Це зйомки конфліктів і протестів, а також особисті відео авторів виставки – Мстислава Чернова та Ігоря Чекачкова.
Поштовхом до виставки «Продукування снів, або що пропонує сучасна медіа-машина» стала книга Мстислава Чернова «Часи сновидінь» про російсько-українську війну – не все можна сказати літературою і словами, вважає автор. Збудована тут конструкція – медіа-машина, яка конструює наші сни: тут зображені стосунки зі світом у момент, коли зникають межі між сном і реальністю, каже Мстислав. А війна – колективний сон, від якого неможливо сховатися.
Як зрозуміти, що важливіше – сприйняття художника чи факти? Якщо я конструюю реальність, то Ігор її деконструює
«Нам потрібен був ще один медіум, щоб продовжити розмірковувати про конструювання реальності, про сни, про наше сприйняття світу навколо. Це був діалог. Діалог мій та Ігора Чекачкова. Ми завжди сперечаємось. Обидва починали з документалістики, але я пішов далі, глибше, в конфлікти, трагедії, а він став художником. Розмова про те, як знайти сенс, як зрозуміти, що важливіше – сприйняття художника чи факти, все одно тривала. І якщо я конструюю реальність, то Ігор її деконструює. Діалог між нами продовжується надалі», – пояснює Мстислав Чернов.
На виставці представлені відео Мстислава Чернова з подій на площі Таксим у Стамбулі, з конфліктів в Іраку, Сирії, секторі Газа, Франції, Гонконгу та в Україні. Фотограф знімає для Associated Press.
Всередині куба з'являються відео прожитого автором досвіду, а виставка є постійним роздумом, зазначає Мстислав.
Насправді це є видом рефлексії на травми і те, що я бачив. Я працюю з конфліктами, з людськими стражданнями, і це все залишається в мені
«По мірі того, як ми будували медіа-машину, ми все більше розуміли цю тему. Я багато зрозумів про себе. Насправді це є видом рефлексії на ті травми і те, що я бачив. Я працюю з конфліктами, з людськими стражданнями, і це все залишається в мені. Ті зображення на стінах медіа-машини є для звичайних людей сконструйованою реальністю. А коли я побудував машину, то усвідомив, що на цих стінах бачу свої сни», – міркує фотограф.
У якийсь момент документальна фотографія здалася мені великою брехнею. Я більше не вірю в це, тому став художнім фотографом
Співавтор Мстислава Ігор Чекачков знімав свої роботи для Forbes, National Geographic, The Guardian. «Документалістика – те, від чого я свідомо пішов, побачивши її межі, – каже Ігор. – У якийсь момент документальна фотографія здалася мені великою брехнею. Я більше не вірю в це, тому став художнім фотографом».
На виставці також є звукова доріжка. Композитор Клементій Щетинський писав цю мелодію спеціально для івенту.
«Клементій прочитав книгу перед тим, як писати мелодію. Ми багато говорили про концепцію, музика теж постійно змінювалась. І вона від синхронності перейшла до дисонансу. Коли ви чуєте музику у медіа-машині, то вона не динамічна, вона конфліктує, і входить в дисонанс з зображенням. Тому стоїть ліжко посеред інсталяції, ви сідаєте чи лягаєте і чуєте цю медитативну, майже буддистську музику. Ви бачите ці зображення з конфліктів, які міняють одне одне. І музика теж вступає в діалог із зображенням і є символом сну», – говорить Мстислав Чернов.
Документаліст хоче продовжувати розвивати тему сновидінь, але з іншого боку: «Думаю, що метафора сну невичерпна. Навіть сучасні історики сприймають сни як щось, що ми втрачаємо. Наприклад Ювал Харарі у своїй книзі запевняє, що людство втрачає свої сновидіння. Це глибокий духовний досвід, яким не можна поділитись, а сучасність цінить тільки речі, які можна подивитись онлайн».
«Коли ми дивимося на відео Мстислава Чернова, ми бачимо епізоди з катастроф та персональні фрагменти з особистого життя. Всі ці кадри входять в конфлікт одне з одним. Розуміння того, що все це відбувається одночасно, викликає найбільші емоції, – каже куратор виставки Катерина Носко. – Коли ми працювали над проєктом, постійно дізнавалися щось нове. Ми прочитали багато літератури. Наприклад, Жана Бодрійяра про те, чому сьогодні війна неможлива. Що це дуже театрально, а ми всі – заручники картинки. Концепція виставки, до якої ми прийшли, дала розуміння, що реальність є дуже сконструйованою ідеєю з суб'єктивними поглядами на ситуацію».
Подивитися виставку можна до 14 лютого. Подія у Фейсбук тут.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).
