Коли 8 січня президент Росії Володимир Путін відвідав Стамбул – це було не просто офіційне відкриття нового експортного трубопроводу. Російський президент наблизився до своєї давньої мрії позбутися залежності Москви від її «заклятого ворога України», щоб поставляти природній газ до Європи.
Росія намагається скоротити транзит газу через Україну з середини 2000-х років, і проєкт «Турецький потік» за 7,8 мільярда доларів є важливою частиною цієї стратегічної мети.
Трубопровід, який проходить через Чорне море далеко за межі Стамбула, будували п’ять років. Це один із двох головних нових шляхів експорту природного газу на загальну суму майже 20 мільярдів доларів, які Росія, як очікується, здійснить цього року.
«Турецький потік» також є головним досягненням для президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана, який давно хотів перетворити свою країну на енергетичний центр. На урочистому відкритті він стоїть поруч із Путіним.
Трубопровід транспортуватиме 31,5 мільярди кубічних метрів російського природного газу щорічно до західної частини Туреччини, при цьому половина обсягу буде експортована до Балкан та у Центральну Європу, включно з Болгарією, Сербією та Угорщиною.
Росія, яка у 2019 році експортувала майже 200 мільярдів кубометрів до Європи, постачала газ до Балкан та Туреччини сухопутним шляхом, який проходив через Україну, Молдову та Румунію. Цей газ тепер перенаправлять через «Турецький потік», який складається з двох шляхів довжиною 930 кілометрів кожен по дну Чорного моря, й починається неподалік від російського міста Анапа.
Від «Південного потоку» відмовилися
Росія двічі відключала газ Україні, узимку 2006 та 2009 років, через суперечки щодо цін, які виникли після приходу до влади в Києві прозахідних керівників.
Україна щороку заробляла близько 3 мільярдів доларів на транзитних зборах із Москви. Це було ключовим джерелом доходу для економіки країни, навіть після різкого погіршення відносин з Кремлем після протестів Євромайдану в 2014 року, подальшого захоплення Росією Криму та її підтримки «сепаратистського конфлікту» на сході України.
Росія спочатку намагалася побудувати більш масштабний експортний проєкт до Європи через Чорне море ще до «Турецького потоку». Проєкт «Південний потік», запропонований у 2007 році, мав би транспортувати до Болгарії 63 мільйони кубометрів на рік за допомогою чотирьох шляхів під морем.
У 2014 році Європейський парламент ухвалив резолюцію проти цього проєкту через те, що він порушує правила щодо енергетики Євросоюзу, а Болгарія є членом ЄС.
Росія завершила «Північний потік-1» до Німеччини дном Балтійського моря у 2011 році, щоб переправляти газ в обхід України. Очікується, що до кінця 2020 запустять також проєкт «Північний потік-2» за 11 мільярдів доларів. Загальна потужність двох трубопроводів становитиме 110 мільярдів кубометрів.
Минулого місяця Вашингтон запровадив санкції проти «Північного потоку-2», чим поставив під сумнів очікувану дату його запуску.
З огляду на відкриття «Північного потоку» та ймовірного запуску «Північного потіку-2», Кремль минулого місяця домовився про новий контракт із Києвом про транзит газу. Він гарантує транзит 65 мільярдів кубометрів у цьому році, а потім 40 мільярдів протягом наступних чотирьох років. Для порівняння, в 2019 році транзит становив 90 мільярдів кубометрів газу.
«Турецький потік» прямо підриває Україну як газотранспортну країну та безпосередньо ставить під загрозу українську безпеку», – сказала Радіо Свобода Маргарита Ассенова, старша наукова співробітниця Фонду «Джеймстаун» та аналітик з питань енергетики Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні.
Нагадуючи про майже шестирічний конфлікт на Донбасі та заходи, які нещодавно вжили Київ і Москва щодо його вирішення, Ассенова заявила, що «у Росії розв’язані руки, аби спробувати підкорити Україну задля більш вигідної для себе угоди під час мирних переговорів».
Болгарія утримується
У 2020 році Росія, ймовірно, поставить через «Турецький потік» трохи більше половини із 31,5 мільярдів кубометрів, оскільки Болгарія не завершила трубопровід, який дозволить експортувати газ до Сербії та за її межі. Про це Радіо Свобода розповів Тьєррі Брос, співробітник Центру російських та євразійських досліджень Гарвардського університету, що займається питаннями енергетики.
У минулому місяці Путін критикував уряд Болгарії за те, що він відстає від плану проєкту.
Майбутній розподіл обсягів «Турецького потоку» між Туреччиною та Балканами, ймовірно, буде відрізнятися залежно від розвитку подій у цих регіонах, заявив Нікос Цафос, енергетичний аналітик Вашингтонського центру стратегічних та міжнародних досліджень.
Якщо економіка Туреччини різко впаде, то більша частина газу «Турецького потоку» може піти до Балкан і за їхні межі, сказав Нікос Цафос в розмові Радіо Свобода.
Під час візиту Путіна 8 січня Ердоган планував подарувати своєму колезі спеціально підготовлену книгу про турецько-російські відносини, характер яких останніми роками змінювався з однієї крайності в іншу.
Обидві сторони розходяться в поглядах щодо Сирії та Лівії, які стануть головною темою обговорення на тлі посилення напруженості на Близькому Сході і в Північній Африці. Але Росія і член НАТО Туреччина змогли знайти місце для співпраці, тож двосторонні проєкти та поставка російських систем протиракетної оборони С-400 також будуть на порядку денному.
Однак Цафос заявив, що Туреччина не зможе використовувати свою позицію як транзитна держава для російського газу в Європу, щоб впливати на Москву.
«Якщо Туреччина захотіла б погратися в політичні ігри і похизуватися своєю винахідливістю, то Росія просто переведе більше газу в Україну. Те що у Росії є вибір, означає, що не можна просувати такі рішення», – сказав він.
Туреччина вже імпортує 16 мільярдів кубометрів російського газу щорічно через «Блакитний потік», інший трубопровід, що проходить дном Чорного моря. «Блакитний потік» розпочав свою роботу в 2003 році.
Азербайджанське паливо та американський скраплений газ
Зараз Росія стикнулася з посиленням конкуренції на турецькому та балканських ринках газу через конкуруючі трубопровідні проєкти та скраплений природний газ.
Путін поспішав побудувати «Турецький потік», щоб випередити азербайджанців та зайняти місце у сховищахМаргарита Ассенова
Трансадріатичний газопровід, який підтримує США та ЄС, буде запущений цього року пізніше. Він транспортуватиме азербайджанський газ через Туреччину до Греції, Албанії та Італії. Цей трубопровід має початкову потужність 10 мільярдів кубометрів, яку можна розширити до понад 20 мільярдів.
Греція завершує будівництво з’єднувального газопроводу до Болгарії, який би дозволив Софії отримувати азербайджанський газ і скоротити залежність від Росії.
«Путін так поспішав побудувати «Турецький потік», щоб випередити азербайджанців та зайняти місце у сховищах», – сказала Маргарита Ассенова.
Болгарія імпортує майже весь свій газ із Росії. Минулого року вона отримала перші поставки скрапленого газу з США через Грецію.
Вашингтон зробив експорт скрапленого газу до Східної Європи пріоритетним напрямком своєї зовнішньої політики у цьому регіоні.
У вересні міністр енергетики Рік Перрі уклав угоду щодо поліпшення інфраструктури та забезпечення постачання природного газу США до Польщі та України, щоб зменшити їхню залежність від енергетики Росії.
Перша американська поставка скрапленого газу, яка призначена для України, прибула до польського порту в листопаді. Того ж місяця президент США Дональд Трамп обговорив з прем'єр-міністром Болгарії Бойком Борисовим збільшення експорту.
Вашингтон також підтримує плани експорту середземноморського газу до Європи, щоб зменшити залежність європейських країн від Москви.
В останні роки Кіпр та Ізраїль виявили біля своїх берегів величезні родовища природного газу.
3 січня ці дві країни підписали угоду з Грецією про будівництво 1900 кілометрів підводного трубопроводу для транспортування природного газу з ізраїльських та кіпрських вод на Крит.
Разом три країни сподіваються, що трубопровід, який би міг транспортувати 10 мільйонів кубометрів до Європи щорічно, буде завершений до 2025 року.
Аналітики заявляють, що такий трубопровід буде дорогим і складним для завершення, тому що будівництво включає багато держав.
Туреччина не визнає міжнародних вод Кіпру та виступає проти цього проєкту.
До того ж європейські ринки вже можуть бути заповнені природним газом до цього часу. Скраплений газ надасть можливість Ізраїлю та Кіпру отримати більш гнучкі умови експорту на енергетичний ринок який постійно змінюється.
«Навіщо вам вкладати величезні кошти в трубопровід, який мусить пропрацювати 40 років, щоб стати прибутковим, якщо при цьому у вас немає реального уявлення про те, яким буде ваш газовий ринок?» – каже Брос про середземноморський трубопровід.
«Ви можете робити простіші, дешевші речі, що не тягнуть за собою роботу з компаніями та країнами-членами», – сказав він.
Оригінал матеріалу – на англомовному сайті Радіо Свобода
