(Рубрика «Точка зору»)
Головна версія слідства – мотивом убивства журналіста Павла Шеремета була спроба дестабілізації соціально-політичної ситуації – стала найменш переконливим моментом брифінгу, на якому правоохоронці назвали підозрюваних у скоєнні цього злочину. В усякому разі, наведені на користь цієї версії аргументи викликають чимало сумнівів. Натомість присутні на брифінгу – від президента до журналістів – зажадали почути від правоохоронців інформацію про замовників вбивства.
За словами правоохоронців, обвинувачені у вбивстві Павла Шеремета вже відзначилися в організації двох замахів. При цьому були замовники злочину, а підозрювані мали на меті отримати цілком конкретний і чималий зиск. Аж тут ці меркантильні люди починають керуватися зовсім іншими резонами.
«Обстріл» Києва і казус Савченко
На підтвердження бузувірських намірів навели два фрагменти «прослушки»: міркування з приводу обстрілу Києва і пошуку «сакральної жертви», вбивство якої мало би призвести до дестабілізації.
З приводу так би мовити «доцільності» обстрілу Києва хочу зауважити, що подібні висловлювання доводилося чути на від дуже багатьох і дуже різних людей влітку-восени 2014 року в зоні проведення АТО. Здебільшого це була емоційна реакція на те, що в Києві, мовляв, просто не розуміють, що відбувається на Донбасі і живуть так, ніби війни немає. І, мовляв, якби Київ пережив бодай один обстріл, то там би швидко усе зрозуміли. Утім, не сказав би, що люди, які подібним чином дуже емоційно висловлювалися, воліли суспільно-політичної дестабілізації.
Хочу також нагадати, що свого часу Надія Савченко в різних компаніях наговорила зайвого і на цій підстав також опинилася за ґратами. Але її справа закінчилася нічим. Звісно, тут йдеться про зовсім іншу ситуацію – скоєно вбивство. Але неадекватно-емоційні висловлювання не видаються аж таким переконливим доказом у причетності до вбивства.
«Сакралізація» злочинів – київський досвід
Також, за словами правоохоронців, підозрювані обговорювали пошук «сакральної жертви», вбивство якої може збурити суспільні настрої. Щоправда, наведений на підтвердження цієї тези запис розмови підозрюваних вкладається в контекст подій осені 2019-го, а не літа 2016-го, коли вбили Павла Шеремета. Зрештою, знову ж таки, цинічно-бузувірський зміст балачки про «сакральну жертву», хоча й негативно характеризує співрозмовниць, напряму не свідчить про причетність до конкретного вбивства, яке сталося понад три роки тому.
Загалом, з часів «справи Бейліса» до подібних обвинувачень у нас ставляться з дуже великою недовірою. Нагадаю, що в 1913 році в Києві відбувся гучний судовий процес над міщанином юдейського віросповідання Менделем Бейлісом, якого звинуватили в ритуальному вбивстві християнського хлопчика. Однак суд присяжних не повірив у доводи слідства і виправдав обвинуваченого. Найгірше, що той злочин так і не був розкритий, у значній мірі, через деструктивну позицію тодішньої влади, яка будь-що прагнула довести ритуальний характер вбивства, а відтак слідство вчасно не відпрацювало інші версії.
Хто замовник?
Натомість присутні на брифінгу – від президента до журналістів – зажадали почути від правоохоронців інформацію про замовників вбивства. Справді, без цього говорити про розкриття злочину видається передчасним. І тут можна сказати, що офіційна версія, хоч і непереконлива, але зручна. Адже, судячи з оприлюднених матеріалів, підозрювані могли прагнути соціально-політичної дестабілізації як для самих себе, так і на чиєсь замовлення.
Дмитро Шурхало – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
