(Рубрика «Точка зору»)
Історія з тим, що речники чинної влади кваліфікують як «погрози вбивством на адресу президента Зеленського» з боку волонтерки Марусі Звіробій і депутатки Софії Федини продовжує розкручуватися. Обшук у Звіробій і виклик її на допит, проєкт підозри Звіробій і Фединій, відправлений ДБР до ГПУ, різкі заяви з боку депутатів від «Слуги народу» (аж до пропозиції обмежити свободу слова в тому, що стосується глави держави) – все це, як видається, тільки початок подій, які можуть вилитися у щось надзвичайно небезпечне для України, але дуже бажане для Кремля та Луб’янки.
Нагадаю, що наприкінці жовтня Федина та Звіробій оприлюднили спільне відеозвернення, відреагувавши на спілкування Зеленського з добровольцями у Золотому 26 жовтня на підвищених тонах із використанням специфічного лексикону. Федина та Звіробій дуже критично висловлювалися на адресу президента і висловлювали припущення, що може статися із Зеленським на передовій.
Федина, зокрема, сказала: «Товариш президент, таке враження, думає, що він безсмертний. Бо, як справедливо Маруся натякнула, там люди пережили страшні звірства і кожен день повинні захищати Україну від того ворога, якого ти зараз намагаєшся нам повернути назад в Україну своїм президентством. Там випадково може розірватися граната, а знаєш, там обстріли бувають абсолютно випадково. Але, чесно кажучи, було б красивіше, щоб це все сталося саме під час московських обстрілів, коли дехто знову в блакитний або білій сорочці [тобто Зеленський – С.Г.] припреться на передову».
А після проведеного в неї обшуку Звіробій заявила: «Розпіарити на все телебачення вирвану з контексту розмову, яка сталася після слів нашого товариша президента, який поїхав хамити нашим військовослужбовцям. Його попередили: якщо ти будеш грубіянити… Повторюю ще раз: якщо ти будеш грубіянити нашим військовослужбовцям, то з тобою трапиться все, що там ми за списком тобі пояснювали з Фединою… І не хрін так поводити себе з людьми, які захищають Батьківщину».
Справді, заяви дуже різкі. Проте чи йдеться про погрози чи про щось інше?
У чому суть «погроз»?
Як на мене, йдеться про застереження, а не про заклики до вбивства глави держави чи погрози йому. Скажімо, в емоційному виступі Федини ключовими словами були «біла чи блакитна сорочка». Відоме фото, на якому Зеленський – у блакитній сорочці та бронежилеті – стало подразником не тільки для вояків, а й для усіх, хто розуміється на «гібридних» бойових діях. Бо ж коли в 1966 році майбутній міністр оборони Ізраїлю Моше Даян як воєнний кореспондент відправився у В’єтнам, де тоді американці намагалися спинити комуністичну експансію, він одягнув військовий однострій, тільки без знаків розрізнення. Чому? Щоб не вирізнятися, бо снайпери противника в «неконвенційних війнах» у першу чергу стріляють у тих, хто несхожий за зовнішнім виглядом на інших, отже, може бути важливою особою.
А коли на передовій у Донбасі всі навколо в одностроях і бронежилетах, а тільки один у блакитній сорочці й бронежилеті, то це наводить на думку, що йому нічого не загрожує, що противник дбає про його безпеку більше, ніж президентська охорона, яка перетворила главу держави на потенційну ціль. Але, ясна річ, було відомо, що ніхто в главу держави не стрілятиме. Отже, росіянам дуже потрібний він, Зеленський, – саме таке неодмінно спадає на думку воякам…
А як оцінити лексику Верховного у розмові в Золотому з добровольцями, його багаторазове звернення: «Пацани…» Які вони йому «пацани», ті, хто справді пройшов крізь пекло і спинив агресора, поки «Квартал 95» розважав і російський охлос, і російську войовничо-антиукраїнську «еліту»?
Тепер прогляньмо інформацію про Марусю Звіробій (Олену Біленьку): «41-річна Маруся Звіробій – волонтерка та інструкторка навчального центру Десантно-штурмових військ України. Влітку 2014 року вона організувала полігон початкової військової підготовки для добровольців. Восени того ж року стала командиром 11-го батальйону ДУК «Правого сектора» з Київщини. У 2015 році пані Звіробій з друзями почала співпрацювати з 79-ю бригадою ВДВ, готуючи бійців для служби за контрактом. Наступного року вона стала старшим солдатом і командиром мобільної інструкторської групи десанту Збройних сил України «Марусині ведмеді» 199-го навчального центру ДШВ на Житомирщині. У 2017 році почала працювати в бригаді швидкого реагування Національної гвардії. А наступного року повернулась до лав десантно-штурмових військ, де перебуває в окремому розвідувальному батальйоні».
Разючий контраст із біографіями чолівки «слуг народу» та членами того «ближнього президентського кола», яке Ініціативна група «Першого грудня» влучно назвала «потаємним кабінетом», чи не так? Бо ті особи не тільки не воювали з Росією, а і незрозумілими способами зуміли ухилитися від війська (здається, лише Давид Арахамія активно займався волонтерством у 2014-му).
На загал, зі слів Марусі Звіробій (і сили-силенної коментарів у соцмережах) легко зрозуміти, що чинна влада є ворогом в очах надто багатьох ветеранів війни. Бо вони її – включно із верховним головнокомандувачем – бачать як партію олігархічної сваволі та капітуляції перед неототалітарною Росією.
Питання без відповідей
А тепер поставмо запитання: чи боєздатне військо, де значна кількість вояків і резервістів зневажає верховного головнокомандувача, а решта просто заробляє гроші? Ні. Таке військо приречене на поразку. А інше взяти нізвідки (хіба що «запросити» до України путінських «миротворців»).
Тож слід чи міняти Верховного, чи радикально змінюватися самому верховному головнокомандувачу. Причому змінюватися істотно. А для початку – пройти, бодай і скорочений, курс молодого бійця, пожити в наметах на холоді, здійснити кілька марш-кидків із повним оснащенням, навчитися влучно стріляти з будь-якої позиції, пройти обкатку танками та сходити в учбовий наступ услід за вогневим валом. А після цього прогнати через військово-навчальний цикл не лише «потаємний кабінет» (а краще – його публічно розігнати), а й хоча б чоловічу частину депутатського корпусу, в першу чергу – найзаповзятіших прихильників «миру за будь-яку ціну»…
А головне – повинні бути розвіяні побоювання, що врешті-решт Київ прийме «план Суркова», суть якого полягає в тому, що «треба не Донбас повернути Україні, а Україну Донбасу».
От тоді Зеленському не треба буде нагадувати добровольцям, що він усе-таки верховний головнокомандувач, – адже сама по собі посада ще не тотожна авторитету, останній здобувають діями, а не словами й репресіями…
І наостанок. Якщо одночасно «незалежні» суди відпускатимуть під домашній арешт екскомандира харківського «Беркуту» Віктора Шаповалова, проте «закриватимуть» бойового генерала, «кіборга» Дмитра Марченка, вибухи не тільки метафоричних, а й цілком реальних гранат, націлених в органи влади, неминучий. Бо, схоже, дехто з цих органів провокує масовий виступ ветеранів війни проти глави держави й інших можновладців, які де-факто роблять усе можливе, щоб такий виступ відбувся, відтак в Україні на радість Кремлю і Луб’янці запанував би хаос.
Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
