(Рубрика «Точка зору»)
Білоруський посол у Росії Володимир Семашко заявив, що Білорусь і Росія продовжують роботу над узгодженням дорожніх карт поглибленої інтеграції і паралельно вирішують проблему цін на енергоносії у 2020 році.
«Президенти домовилися, що цілі заявлені грандіозні і вони не повинні змінюватися. Це перехід на уніфіковане податкове законодавство, створення єдиних ринків нафти, газу і електроенергії, створення єдиного парламенту і уряду з певними повноваженнями», – зазначив дипломат.
Втім, вже за кілька годин після оприлюднення цих оптимістичних заяв посольство Білорусі в Росії спростувало власного посла і заявило, що слова про єдиний парламент і уряд вирвані з контексту. А пізніше стало відомо, що запланована на 8 грудня зустріч президентів Білорусі і Росії може не відбутися, оскільки сторонам не вдалося погодити всю інтеграційну програму дій.
Ініціатором цієї зустрічі був білоруський президент Олександр Лукашенко, однак Володимир Путін у своєму спілкуванні з білоруським президентом вибрав тактику, яка дивовижно нагадує його діалог із президентом України Володимиром Зеленським. Путін ставить умови і поки його візаві не виконує все, що вимагає Кремль, зустрічі не відбувається.
Вимога до Лукашенка є дуже простою – здати Білорусь
Зрозуміло, що умови, які має виконати Лукашенко, куди більш серйозні, ніж ті умови, які висуваються Зеленському. Від українського президента вимагали погодитися з горезвісною «формулою Штайнмаєра», та й розмовляти з ним будуть у присутності президента Франції і канцлера Німеччини. Лукашенко зустрічається з Путіним без посередників. І вимога до нього є дуже простою – здати Білорусь. Тобто узгодити всі «інтеграційні карти», які запропоновані Росією.
Поки що Лукашенко пручається, як може. Але його посол в Росії не випадково говорить не тільки про інтеграцію, а й про необхідність узгодити ціни на енергоносії. Білоруська економіка не в кращому стані і залежить від російської прихильності. І обмінювати цю прихильність на слова про дружбу і братерство не дуже й добре виходить. Путіну більше не потрібні слова. Йому потрібна Білорусь. І для її поглинання російський президент намагається скористатися договором про Союзну державу, який був підписаний ще за часів Бориса Єльцина, але ніколи не виконувався. Не виконувався саме тому, що Лукашенко не хотів ділитися владою з Єльциним і Путіним.
Але в Москві вирішили дочекатися моменту, коли у білоруського президента буде не так вже й багато можливостей для маневру. Якби Лукашенка вдалося «дотиснути» до 8 грудня, Путін міг би з легким серцем вирушати до Парижу – «дотискати» Зеленського. Тепер поглинання Білорусі доводиться відкласти. Але Путін продовжує розраховувати, що у нього все вийде: в Кремлі поки що не виключають, що зустріч російського і білоруського лідерів все ж таки відбудеться ще до кінця року.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
