Погрози, сутички, суди: що відбувається навколо забудови зелених зон Києва

Понад три тижні тому низка українських правозахисних організацій оприлюднила заяву на захист Романа Ратушного – активіста, що виступає проти вирубки дерев і забудови Протасового Яру у Києві, але через погрози вже майже півтора місяці змушений переховуватись. Радіо Свобода з’ясувало, що відбувається у цій справі, а також пригадало ще кілька випадків протистояння забудовників і активних городян щодо природних об’єктів, які можуть частково або повністю зникнути з карти столиці.

Конфлікт щодо зведення трьох 40-поверхівок у Протасовому Яру між забудовником ТОВ «Дайтона груп» та мешканцями навколишніх будинків триває від травня цього року: активісти проводили демонстрації та велопробіги і через суд домоглися рішення про припинення будівництва. Тільки юридичним протистоянням, однак, не обмежилось.

«10 вересня на охорону будівництва прийшла нова фірма. А через п’ять днів охоронець завдав удару в обличчя координаторці громади Юлії Кононенко. У неї лікарі діагностували струс мозку і забій щелепи. Це сталося в результаті того, що вона зробила йому зауваження щодо паркування. Ми самостійно встановили, як його звуть, що він із Кам’янського, його місцезнаходження і таке інше, але поліція відмовилася його затримувати. Його відпустили фактично через годину після інциденту», – розповідає координатор ініціативи «Захистимо Протасів Яр» Роман Ратушний.

За словами активіста, йому самому більше місяця тому довелося виїхати з Києва через погрози: у серпні після того, як активісти виграли в суд, йому погрожували усно, окрім того, у коментарях користувач Gennady Korban писав Ратушному пропозицію «з’їздити на фронт разом з другом Рудиком».

Йдеться про зникнення у 2014 році тодішнього голови Держземагентсва Сергія Рудика, який пізніше звинувачував у цьому Геннадія Корбана.

«30 вересня мені надійшла інформація, якій я маю підстави вірити, що мене найближчим часом покалічать, у кращому випадку, а у гіршому – вб’ють. І це підкріплюється тим, що досі під моїм будинком – я вже місяць там не з’являюся – чатують три автомобілі на дніпровських номерах, і ми розуміємо, для чого вони там стоять, але нічого не можемо з цим зробити. Поліція бездіє. Я направляв заяву щодо погроз до Генпрокурора Руслана Рябошапки», – каже Ратушний.

Геннадій Корбан у коментарі «Чесно» заперечив, що погрожував активістові, заявивши, що повідомлення надходили з фейкового акаунта.

Активісти, однак, наполягають, що акаунт справжній.

«Дайтона груп», тим часом, заявила, що боротьба із забудовою Протасового Яру у Києві – ніщо інше, як PR-акція окремих осіб.

«Якщо взяти ситуацію з висвітленням побиття, то інформація, оприлюднена у соціальних мережах самими учасниками в день конфлікту звучала так «…намагаючись вирватись, вона інстинктивно дала йому ляпаса. Після цей виродок наніс удар по обличчю моїй мамі…». Зараз у ЗМІ інформація подається як «напад на жінку-волонтера та її звіряче побиття» і «за вуха» притягується до справи Катерини Гандзюк. Так, підняти руку на жінку з морального боку є неприпустимим. Але давайте будемо об’єктивними: з правової точку зору обидва учасники конфлікту вчинили абсолютне однакове правопорушення і повинні нести за нього відповідальність у межах закону», – написали вони у відповідь на запит Радіо Свобода.

У середині жовтня Медійна ініціатива за права людини, правозахисний центр «Зміна», УГСПЛ, Харківська правозахисна група та правозахисний центр «Дія» вийшли із заявою, у якій описали ситуацію та закликали поліцію розслідувати напад на Юлію Кононенко та погрози їй та Роману Ратушному, а також гарантувати безпеку активістам.

Радіо Свобода направило запит до Національної поліції. Слідче управління поліції Києва у відповідь повідомило, що станом на 6 листопада вони розслідують три провадження за заявами Романа Ратушного та Юлії Кононенко: перше – від 15 вересня – стосується завданих активістці легких тілесних ушкоджень, друге – від 8 травня – почали за статтею «службова недбалість», і третє – від 1 травня – розслідують за фактом можливого незаконного проведення будівельних робіт за статтею «самоправство». Жодного слова про погрози Ратушному чи Кононенко у відповіді поліції не зазначено.

Совські ставки

Тим часом, позов до суду за пости у фейсбуці голови організації «Екозагін» Михайла Погребиського, який виступає проти забудови Совських ставків у Києві, подав депутат Київради Ігор Баленко. Активіст каже, що використовував формулювання «тітушки Баленка», і той розцінив це як образу гідності. Суд першої інстанції став на бік Погребинського, зараз справа – в апеляційному суді.

Совські ставки – це каскад невеликих озер у Києві на річці Совці, притоці Либеді.За словами Михайла Погребиського, там живе декілька видів рідкісних рослин і тварин, зокрема, болотяні черепахи.

«Спочатку там Ігор Баленко, згідно з договором оренди, мав побудувати ТРЦ. А на початку 2018 року почалося проштовхування детального плану території оцих 19 гектарів Совських ставків, який передбачав забудову майже половини нижнього каскаду Совських ставків. Отже, проведені були фейкові громадські слухання, куди запрошували тільки своїх: батальйон «бабусь», по периметру – спортсмени. І тут з’явились екоактивісти, журналісти, які почали говорити, що це незаконно – засипати водойми, за Водним кодексом», – розповідає він.

Тим часом, на думку Ігоря Баленка, будівництво на Совських ставках принесло би громаді тільки користь, бо із 19 гектарів планували забудувати не все.

«Із 19 гектарів десять – це були б парк і ставки, велика школа на 1200 місць, три дитсадки, які також необхідні у цьому мікрорайоні, і три гектари відводилися під житлові будинки, тому що, ви ж розумієте, що це все потрібно було якось окупити», – пояснює політик.

За словами Баленка, він провів опитування місцевих: із 2300 опитаних проти було тільки близько трьох сотень.

«Сьогодні, ви знаєте, там болото, туди скидають фекалії із приватних будинків, і живуть там хіба якісь комахи червонокнижні, про яких говорить Погребиський», – вважає він.

Михайло Погребиський, у свою чергу, вважає цей аргумент нерелевантним.

«Забудовники за останні роки намагалися знищити багато водних об’єктів. Яскравий приклад – озеро Качине (на Позняках – ред.), яке врешті експертиза визнала водним об’єктом, і фактично його відстояли активісти, хоча апетити забудовників, я думаю, нікуди не зникли. Так само там позови подавали на активістів, їм за 200 тисяч там впаяли збитків, правда, там йшлося про матеріальні збитки, а у нас (позов проти Погребиського – ред.) моральні. Трохи легше, так би мовити», – каже він.

Озеро Качине

Озеро Качине розташоване посеред київського спального району Позняки. Починаючи з 2015 року навколо нього розгорівся скандал: КП «Житлоінвест-УКБ» на місці водойми планували звести багатоповерхівку і з цією метою частково її засипали.

За словами активістки ініціативи «Озеро Качине» Тамари Харчилави, тоді в озеро висипали будівельне сміття.

«Були пластикові пакети, рештки плитки, бетон – їх навіть досі видно. А це токсичні речовини. І це озеро з Дніпром пов’язане. Ми намагалися через запити, через листи змусити слідчого провести екологічну експертизу, оцінити збитки. Але нічого не було зроблено», – обурюється вона.

Справу за статтею «самоправство» розслідує столична поліція, каже Харчилава. Радіо Свобода направило туди запит для підтвердження цієї інформації та з’ясування деталей цієї справи і очікує на відповідь.

Водночас, один із підрядників на цьому будівництві подав у суд на чотирьох активістів, звинувативши у знесенні паркану навколо будмайданчика. Серед відповідачів – Тамара Харчилава, Вікторія Бегаль, Сергій Куценко та Сергій Миронюк. Суд першої інстанції присудив їм виплатити компенсацію позивачу у майже 200 тисяч гривень, і зараз має відбутися розгляд апеляційної скарги Куценка на згадане рішення.

«Оцей підрядник стверджує, що ми знесли учотирьох за 5 хвилин 200 метрів залізного паркану, який перед тим було вмонтовано в бетон, і це коштувало – вартість самого паркану – біля 60 тисяч. А решта суми – це вартість простою вантажівок, які набрали того сміття і не доїхали, бо ми нібито перешкоджали доїзду, і компанія понесла збитки», – пояснює активістка.

Будівництво на озері не ведеться з 2016-го року, але юридично забудовника нічого не стримує, крім Водного кодексу, зауважує Харчилава.

«Ми намагалися в рамках кримінальної справи через прокуратуру накласти арешт на озеро як на місце злочину для зберігання доказів. І нам відмовили», – каже вона.

За словами активістки, рішення Київради, яким цю ділянку віддали під забудову, також ніхто не скасував.

Загалом станом на середину серпня цього року Комісія з перевірки інформації щодо резонансних об’єктів будівництва при КМДА визнала незаконними 15 об’єктів будівництва. Щодо шести із них поліція почала кримінальні провадження.