(Рубрика «Точка зору»)
Текст виступу журналіста програми «Схеми» (спільного проєкту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») Михайла Ткача 6 листопада на парламентських слуханнях «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення»
Доброго дня!
В нашій країні не б’ють президента лише через те, що він президент. В нашій країні не б’ють прем’єр-міністра лише через те, що його робота – бути прем’єр-міністром. Не б’ють генпрокурора через те, що він має робити роботу генпрокурора. Їх захищає закон, і нікому не спадає на думку порушити цей закон. Тому що настане відповідальність.
Я журналіст. І закон також захищає і мене, і мою діяльність. Але нас постійно б’ють, нас – журналістів, і залякують. За останні 5 років у проекті журналістських розслідувань «Схеми» зазначу лише декілька випадків.
Співробітники СБУ скоїли напад на нашу знімальну групу, заламали, змушували писати зізнання у шпигунстві тільки через те, що ми знімали матеріал про те, як ці співробітники Служби безпеки України приїжджають на роботу на автівках, які не відповідають їхнім зарплатам. Минуло 5 років. Покараних – нуль.
Охоронці Віктора Медведчука у масках і капюшонах здійснили напад на нашу знімальну групу лише через те, що ми хотіли показати, з ким Віктор Медведчук прилетів з Російської Федерації. Який мав виключне право прямого авіасполучення.
Співробітники Управління державної охорони скоїли напад на нашу знімальну групу. Струс мозку в оператора. Лише через те, що ми хотіли зафіксувати, як Петро Порошенко, президент на той момент, залишав заклад, де відбувалося святкування весілля генпрокурорського сина Луценка.
Чому так?
Недосконале законодавство?
Багато журналістів з більш розвинених країн дуже часто наголошують на тому, що в Україні – навпаки – дуже жорстке законодавство у частині захисту журналістів. У цих більш розвинених країнах це законодавство м’якше, але воно діє.
Ті, хто мають намір перешкоджати журналістській діяльності, не мають перед очима вироків за перешкоджання журналістській діяльності. Вони не розуміють, що ризики від перешкоджання журналістській діяльності переважають над ризиками, що журналістський матеріал буде опубліковано і редакційне завдання буде виконаним.
Справа Георгія Гонгадзе – це всім сигнал: можна безкарно замовляти вбивство журналістів. Причому сигнал цей дали нагорі. Там, куди дивляться всі люди за прикладами.
Якщо президент Зеленський може захищати поведінку своєї прессекретарки тільки тому, що вона формує для нього комфортний простір, тоді чому десь в селі друзі голови сільради не можуть поводитись, як Юлія Мендель?
Якщо персональні дані водіїв, відданих справі людей, які разом зі мною знімають матеріали, які більшість із вас, напевно, бачила, можна публікувати їхні персональні дані, а відповідні органи не реагують за фактом цієї публікації. Чи не це головний доказ того, що цей діяч і досі має вплив? І це тут, у Києві. Як тоді залякують журналістів у регіонах?
Багато з тих, хто в п’ятирічку Зеленського будуть протидіяти журналістам, останні 5 років чекали за кордоном або в країні і вболівали за журналістів. І вони і ті – хто були в Україні, і ті, хто були за кордоном – вони раділи щоразу, коли виходили матеріали про Порошенка, Грановського, Кононенка. А зараз, коли вони прийшли до влади і отримали вплив, вони не розуміють, звідки увага до них і їхньої діяльності.
За президентства Порошенка владою багато ресурсів було витрачено для того, щоб створювати атмосферу ненависті і зневаги до журналістів, просто за професійну діяльність.
Я не знаю, який зараз план у президента Зеленського.
Чи буде він особисто ініціювати боротьбу проти журналістів, які критикують його владу, і тим самим знижують його рейтинги? Чи буде він просто мовчки спостерігати, як проти журналістів боротимуться інші люди? З його мовчазної згоди.
Я не звертаюсь до влади з проханням про захист журналістів. Ні. Я звертаюсь і вимагаю від влади просто робити свою роботу. Гарантувати закон. Я просто хочу робити свою роботу, та надто часто не можу. Ви можете робити свою роботу – але чи хочете?
Тим, хто не хоче, щоб ми розповідали суспільству про підкилимні домовленості, таємні зустрічі, де державні питання часто вирішуються на користь приватних осіб, я хочу відповісти, перефразувавши відомого політика та журналіста Вінстона Черчілля. Ми будемо знімати їх на пляжах, ми будемо знімати їх на узбережжях, ми будемо знімати їх в полях і на вулицях, ми будемо знімати на пагорбах. Ми будемо знімати. І ми ніколи не здамося.
Дякую!
Михайло Ткач – журналіст програми «Схеми» (спільного проєкту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший»)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
