Навіщо насилля, якщо є корупція – італійський професор про оргзлочинність

Італійський вчений та письменник Антоніо Нікасо багато років досліджує мафіозні структури Італії та світу, зокрема такі злочинні організації, як «Ндрангета», «Коза Ностра» і «Каморра». Він написав три десятки книг, по одній із яких компанія Netflix зняла серіал «Дурна кров». Нікасо викладає в канадському університеті «Квінз» та консультує уряди та правоохоронців різних країн у питаннях протидії організованої злочинності. В Одесу Нікасо приїхав для проведення приватних лекцій. В інтерв’ю Радіо Свобода професор розповів, в яких випадках організована злочинність виявляється міцнішою за правоохоронців, чому корупція для криміналітету вигідніша, ніж насилля, і як мафії вдається існувати десятиріччями.

– Ми перебуваємо в Одесі, яку міністр внутрішніх справ Арсен Аваков назвав «столицею кримінального світу України». Погодитесь із ним?

– В мене немає якихось специфічних пізнань щодо Одеси, але мені здається, що організована злочинність сьогодні не зважає на кордони та може проникнути на будь-який рівень нашого суспільства. Я знаю, що в Україні, і зокрема в Одесі, є кілька злочинних організацій. Це не ті організації, які я зазвичай вивчаю, але я знаю, що тут діють групи, які зазвичай об’єднують за етнічною або географічною ознакою.

Я знаю, що саме з Одеси вийшло багато важливих для злочинного світу діячів. Деякі з них стали пізніше широко відомі в Сполучених Штатах. Пам’ятаєте одного з найбільш відомих в США «злодіїв в законі» В’ячеслава Іванкова, який отримав прізвисько «Японець» на честь одеського бандита «Мішки-Япончика». Його брат «Слива» (справжнє ім’я В’ячеслав Шестаков – ред.) раніше жив у Торонто в районі під назвою «маленька Одеса». Ще до мого візиту сюди, я знав, що в Одесі є певний злочинний світ, але ніколи не міг зрозуміти, чому в моїй країні чи в Сполучених Штатах жителі Східної Європи називають свої райони на честь Одеси.

– Ваші книги присвячені мафіозній організації на ім’я «Ндрангета» з Калабрії. Я можу назвати ще декілька мафіозних структур – «Коза Ностра» з Сицилії, «Каморра» з Неаполя, «Сакра Корона Юніта» з Апулії. Це все південні регіоні Італії, як, до речі, і Одеса – це південне місто. Чому мафіозні структури активно представлені саме на півдні?

– Для цього є певні історичні, економічні і політичні причини. Щодо Італії, варто згадати, як країна зароджувалася – це була певна домовленість між фермерами на півдні і північною індустріальною елітою. Будувати заводи і фабрики вирішили на півночі, і в тому числі через це на півдні соціально-економічні реформи так і не відбулися, людей експлуатували землевласники. Останні зберегли свої давні привілеї навіть після об’єднання Італії в єдину країну. Якщо ви хочете зрозуміти, що таке мафія, зокрема «Ндрангета» або «Каморра», ви маєте подивитися на них як на результат діяльності правлячих класів. Це не обов’язково організація, яка допомагає бідноті протистояти багатіям. Я не впевнений, що це стосується Одеси чи України, але в Італії мафія завжди міцно підтримувала владу. Розглядати її як антидержавницьку організацію, якою вона вважається в суспільній свідомості, невірно. Мафіозні організації, якщо прослідкувати їхню історію, завжди були на боці влади, і саме влада легітимізувала цих колишніх крадіїв.

Сьогодні мафія займається економікою, співпрацює із владою, вони відмивають гроші і постачають їх в законну економіку. Політики також можуть отримати від них електоральну підтримку. Мафія дуже тісно пов’язана із владою, саме тому її настільки важко знайти і знешкодити. Це не просто бандити, не просто люди зі зброєю, вони глибоко проникли до суспільства. Тільки встановивши міцні зв’язки між законним і підпільним «світами», мафія може уникнути розслідувань з боку правоохоронців і передати свою спадщину наступним поколінням. Саме це є їхньою метою – зберегти владу, передати спадщину… Гроші – тільки засіб для цього. Тому мафія зв’язується із політиками, із банкірами, із підприємцями.

– Вважається, що українська економіка контролюється олігархами. Як вони пов’язані із організованою злочинністю?

– Мій досвід вивчення організованої злочинності на міжнародному рівні свідчить, що вони не конкурують, а працюють разом, але, знову ж таки, я не є експертом саме з української специфіки. На міжнародному рівні я свого часу встановив певний алгоритм поведінки злочинців – вони не можуть вижити без економічної підтримки і без підтримки політиків. Тільки інтеграція в звичайне, законне суспільство може їм допомогти, і саме в цьому полягає їхній успіх. Насилля – це тільки ресурс для втілення довгострокової стратегії, яка дозволить злочинцям інтегруватися. Я бачив це на прикладі «Каморри» і «Ндрангети» в Італії, «Якудзи» в Японії і «Тріади» в Китаї, «злодіїв у законі» в колишніх радянських країнах і наркокартелях Мексики і Колумбії – всі вони досягають успіху завдяки підтримці тих, кого ви називаєте олігархами. Мафіозні структури, звісно, розрізняються ритуалами, специфікою організації та іншими деталями, але головне – отримати підтримку з боку політичної чи економічної еліти. Навіщо використовувати насилля, якщо можна використати корупцію? А в урядах різних країн кажуть, що якщо немає насилля, то немає і злочинності.

– Чим взагалі сьогодні заробляють злочинці, враховуючи технічний і політичний прогрес в розвинутому світі? Ви згадали, наприклад, «відмивання грошей»?

– Одна з найважливіших характеристик організованих злочинних угруповань – це відсутність кордонів в їхній діяльності. Я дійшов до висновків, що законна економіка не боїться злочинних грошей, їм навпаки радіють. Я не бачив і не чув, щоб банки відмовлялись від грошових внесків тільки через те, що джерела надходжень викликають сумнів. Фінансові інституції сплачували величезні штрафи через те, що не повідомляли про підозрілі транзакції, але штрафували їх, наприклад, на мільйон євро, тоді як можливі прибутки були в 20 разів більші. Якщо проаналізувати, як «кримінальні гроші» потрапляють до економіки, то ми побачимо, що на першому місці – банки, на другому – юридичні фірмі, а на третьому – страхові компанії. Професіонали завжди знаходять шляхи, як інвестувати кошти організованої злочинності і отримати свій відсоток, звісно.

Ми робимо життя злочинців простішим, коли не створюємо глобальну систему протидії організованої злочинності. Деякі країни ставляться до злочинців жорстко, деякі поблажливо. Правоохоронцям заважають кордони, різні юрисдикції і різне законодавство, а злочинці оминають кордони між державами. Наприклад, в Італії навіть бути членом мафіозної організації – злочин. Якщо є докази членства, людину заарештують і судитимуть. В інших країнах Європи це не працює – злочином є тільки участь у діяльності мафії, а не членство в її структурі. Також в Італії уряд має право конфіскувати активи злочинців в рамках кримінального процесу, а в інших країнах – тільки в результаті рішень цивільних судів. Це набагато довше і часто конфіскувати активи взагалі не вдається.

Якщо злочинці вирішать, що їм буде зручніше в Україні – будуть вести справи тут, якщо зручніше буде в Лондоні – перейдуть в Лондон. Це глобальна організація, яка веде свої справи в тій країні, яка поблажливо ставиться до організованої злочинності. Це і Німеччина, і Франція, і Нідерланди, і Бельгія, і Іспанія, і Португалія, і Ліхтенштейн – і це тільки Європа. У США після 9/11 стали більш обережними через загрозу тероризму, але навіть там можна відкрити компанію в штаті Делавер, який є фактичним офшором в американській економіці.

– Ви написали кілька десятків книг про організовану злочинність, виступаєте в ЗМІ та даєте свідчення на офіційних слуханнях, за вашою книгою зняли серіал Netflix. Не боїтеся, що злочинцям це набридне і одного дня ви просто зникнете?

– Це, напевно, останнє, чого я побоююсь. Я ніколи не думаю про персональні наслідки того, що я роблю. Я – обережна людина, але натренував себе так, щоб боятися власного страху. Із страхом доводиться жити, і хоча я отримував і отримую багато погроз, я не боюсь. Страх заважатиме мені об’єктивно досліджувати мою тему, а моє бажання йти за своєю метою сильніше за відчуття страху.

– Уявимо, що вам пропонують стати членом мафіозної організації. Пропонують вирішити ваші проблеми.

– Варто зазначити, люди багато разів пропонували мені різні роботи. Але кожна людина виховується в певних умовах у своїй родині. Моя була дуже скромна, батька не стало, коли мені було чотири з половиною роки, мене виховувала мати, тітка та бабуся. Вони навчили мене бути чесним і гідним, думати про цінності, а не про гроші. Тому ні в якому разі я не можу продати себе, це було б зрадою моєї родини.