Українські кілери-невдахи, «розіп’ятий хлопчик» і «автономія від Луганська до Одеси». За межами України про війну на Донбасі не тільки пишуть у ЗМІ, а й знімають кіно. У яких «хітах» засвітилася Україна і як реагують самі українці на «авторські» інтерпретації того, що відбувається? Про це – у матеріалі журналістів проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Слово «Україна» звучало в зарубіжних фільмах та серіалах і раніше. Але зараз, коли вже шостий рік триває війна на Донбасі, це стало відбуватися все частіше і в більш різноманітних інтерпретаціях.
Як українці в цілому реагують на згадки в іноземних серіалах і фільмах про таку болючу тему, як війна? І чи вважають вони це доречним? «Донбас.Реалії» поспілкувалися з тими, хто вже встиг переглянути серіали про війну в Україні, і розпитали про їхні враження.
Серіал «Роки і роки»
Британський серіал Years and years або в перекладі «Роки і роки» – це ситком, трагікомедія і антиутопія в одному флаконі. Одна з основних ліній – відносини між Україною і Росією.
За сюжетом, у 2020 році в Києві відбувається військовий переворот, Росія вводить війська, і 97% українців радіють цим нібито «миротворцям».
«Українська армія встановила контроль над урядом, вони запросили радянську армію з метою підтримання миру», – мовиться у серіалі.
Решта 3% громадян стають вигнанцями. Європі ж наплив нових біженців не надто до душі. Далі пряма мова:
– «Я думав, це законно в Україні. Чи не так?
– Ні-ні, не за новими російськими законами. Але головне, що інквізитори – українці. Це люди, які чекали цього довгий час» – такий діалог відбувається між героями фільму.
Частина з тих, хто дивися серіал, кажуть, що присутність сюжетної лінії про відносини України і Росії – зробила його ще цікавішим.
Серіал «Елементарно»
Ще один стрічка, де згадують війну на Донбасі – американський телесеріал «Елементарно», знятий за мотивами «Шерлока Холмса», але події розгортаються в Нью-Йорку в наші дні.
«Ми намагалися домовитися про завершення російсько-української війни», – говорить одна з героїнь серіалу.
– «Василь Мельник та Остап Міщенко. Колишні українські військові. Їх підозрюють у десятках убивств в Європі.
– Українці...
– Через війну, розв’язану їхнім урядом – їм стали всі допомагати. Можливо, вони не хочуть, щоб усе закінчилося, але треба підтримувати імідж жертв російської агресії», – ще один діалог із серіалу.
Саме частина серіалу про події в Україні справила найбільш негативне враження, розповідає координатор зі зв’язків із громадськістю кінофестивалю Kharkiv MeetDocs Анастасія Пугач.
– Які у тебе були відчуття, коли ти раптом у серіалі почула слова Донецьк і війна?
– Це було дуже дивно і несподівано, тому що серіал ішов кілька років і жодних політичних тем не торкався. А тут згадується війна на Донбасі і ще й в такому ключі, що Україна веде війну, захоплює мирних жителів, у дуже такому сепаратистському. Це взагалі було дуже незвично для американського серіалу. І мені було настільки неприємно, що після цього я перестала його дивитися взагалі.
– Коли ти чуєш згадки про війну на Донбасі, яка у тебе реакція в цілому? Чи доречно зараз жартувати про це чи брати як одну з сюжетних ліній?
– Доречно, звичайно. Чому ні? Залежить від того як, звичайно, це буде подано. Але це сучасна історія і, мені здається, що правильно, що про це вже знімають кіно не тільки в Україні, а й за кордоном. Так, про це треба говорити зараз, звичайно.
Серіал «Батьківщина»
Серіал «Батьківщина» – американський політичний трилер. Увесь сьомий сезон – про те, як Росія намагається зробити військовий переворот в Америці, у цьому ж контексті згадується й Україна.
«– Я чула, що ти сказав Артуру про релокації агентів із Донецька.
– Вибору немає, їх розкрили.
– Я завербувала їх обох. І без них у нас немає очей у східній Україні, де з дня на день почнеться Третя світова.
– Ти перебільшуєш, але так, я знаю», – спілкуються герої серіалу.
Дизайнер Василь Костенко – фанат цього серіалу, він переглянув усі його сезони.
– Якою була твоя реакція, коли ти почув слово «Україна» в серіалі, який ти дивишся вже протягом багатьох років?
– Насправді конфлікт України і Росії згадували і в інших сезонах. Але я дуже здивувався, коли вони почали обговорювати стратегії як Росія намагається там свої погані «штуки» вчинити. І – як приклад – там наводять історію про «розіп’ятого хлопчика».
Діалог із серіалу:
– «Розкажи мені про Слов’янськ у 2014-му.
– Що саме?
– По російському телебаченню говорили, що українські солдати розіп’яли хлопчика на міській площі.
– Так. Цвяхами прибили за уявні злочини його батьків-сепаратистів.
– Брехня, не було цього.
– Звичайно, не було», – саме такий діалог відбувся між двома героями фільму».
– Як, на твою думку, це доречно ось зараз, коли ще триває війна на Донбасі – говорити про неї в іноземних серіалах?
– Так, якщо це серіали, які показують історичні, політичні моменти, чому ні? Часто там просто перекручують усе, наприклад, смішна ситуація, коли до чувака з України приїжджають родичі додому, це американський серіал, а у нього на стіні висить портрет Путіна.
Серіал «Мадам Держсекретар»
І ще один американський серіал – «Мадам Держсекретар». Журналіст Інна Томина каже, що в серіалі її цікавила передовсім розповідь про те, як працює «дипломатична кухня», утім, каже, зовсім не очікувала побачити у ньому сюжетну лінію, пов’язану з Україною.
«Мої батьки і прабатьки терпіли стільки від рук російських, я не міг дозволити Україні бути ще раз поглиненою російським монстром», – говорить один із героїв серіалу.
– Інно, про що він?
– Я дивилась його давно. В головній ролі жінка, яка є державним секретарем, обличчям американської зовнішньої політики. Мені було цікаво дізнатися як Сполучені Штати впливають на світову політику, на те все закулісся. І ось – я вдома щось роблю, на фоні йде цей серіал і тут раз – про Україну. Про Маріуполь, про захоплення міста росіянами, про референдум на сході України.
За тим сценарієм, між Росією і Штатами триває «холодна війна». Росія вторглась на територію України, США не хочуть великої Третьої світової ядерної війни між країнами і вони пропонують росіянам забрати нашу територію – по одеську область включно. А українцям кажуть, мовляв, ви проведіть референдум і подивіться як люди відреагують на це все, і ми вам допоможемо уникнути війни з Росією.
Це було дуже збуджуюче, тоді це був 2016 рік, я просто не могла на це спокійно дивитися. Мене вивести з рівноваги складно, тому що ми працюємо в ЗМІ, кожен день бачимо страшні новини і розуміємо, що таке пропаганда, але дивитися на це було не дуже приємно.
Фільми «Іній» і «Гірська жінка на війні»
Ці кілька прикладів – далеко не весь список, в якому так чи інакше використовують тему конфлікту на Донбасі. Був ще, наприклад, литовсько-український фільм «Іній», де головний герой вирушає на окуповані території разом із гуманітарним конвоєм.
– «Я маю доставити вантаж в Україну для солдатів.
– То ти хочеш, щоб я його доставив?
– Мені більше нікого просити.
– Поїдемо в Україну?
– В яку Україну?», – це діалог зі стрічки.
Або ісландська картина, теж у копродукції з Україною – «Гірська жінка на війні». Там головній героїні пропонують удочерити дівчинку з Донбасу, чиї батьки загинули під час війни.
Всюди – війна на Донбасі показана по-різному. Але ось питання, ці інтерпретації – політ фантазії сценаристів чи все-таки приховані політичні заяви?
«Тому ми і дивимося ці серіали. Тобто, хтось фантазує, хтось, може, вважає, що так і треба зробити. Одне з найважливіших правил написання сценарію – драматизувати ситуацію як можна більше – до фантастичного конфлікту. Тоді цікаво дивитися. В принципі, мистецтво воно тому і мистецтво – думати чи «Мона Ліза» – це автопортрет Леонардо да Вінчі, чи це жінка його знайомого», – каже режисер із Норвегії Тетяна Кривицька Станг Лунд.
У будь-якому випадку, факт відомий усім – політика і мистецтво в усі часи були нерозривно пов’язані. І саме від нас залежить: якою постане Україна в сюжетах майбутніх блокбастерів і в популярних серіалах.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
