«Путін на остаточні домовленості не піде» – Тетяна Попова про «червоні лінії» Зеленського

Гості програми «Ваша Свобода»: Юрій Сиротюк, політик, член партії ВО «Свобода»; Тетяна Попова, ексзаступник міністра інформаційної політики України; Олександр Михельсон, журналіст, блогер

Президент України Володимир Зеленський після тріумфальної перемоги на виборах уперше стикнувся з доволі серйозним протестом. Це, звісно, не назвеш ніяким третім «Майданом», але і не назвеш акцією купки проплачених маргіналів. Глава Офісу президента Андрій Богдан оприлюднив у фейсбуці листування, що збирали на протест начебто за гроші.

Олександр Лащенко: У центрі Києва 6 жовтня на майдані Незалежності відбулася акція, яку назвали «Ні капітуляції!». Активісти назвали її протидією «будь-яким спробам влади ухвалити рішення, які призведуть до поразки у війні з Росією», як, наприклад, «формула Штайнмаєра», особливий статус для Донбасу і так далі.

Пізніше тисячі людей рушили в урядовий квартал, спочатку до Офісу президента Зеленського, а потім до Верховної Ради і Кабміну. За даними поліції, в акції взяли участь близько 10 тисяч осіб. Організатори заявляють про від 25 до 50 тисяч учасників.

Пане Сиротюк, чому ви прийшли на цю акцію?

Юрій Сиротюк: Президент зробив надзвичайну помилку, продовжуючи реалізовувати Мінські угоди в найгіршій формі. Мінські угоди завжди були поганими. А «формула Штайнмаєра», легалізовуючи політичну частину, залишаючи безпекову частину за дужками, створює серйозні проблеми для України і для влади України.

Активна частина громади цього не сприймає. Але якщо він їх почне виконувати або не виконувати, то тепер міжнародне співтовариство скаже, що Україна – нечесний гравець, бо, підписуючи документи, не виконує. Це пастка для Зеленського. Я прийшов, щоб це не стало пасткою для України. Ці всі угоди приводили до «заморожених» конфліктів, які у будь-який момент активізовувалися. Ще гірший варіант – імплементація цих угод у законодавство, про що говорить президент, шляхом або напрацюванням нового закону про «особливий статус», або внесення змін в існуючий закон, або (не доведи Господи!) внесення змін у Конституцію, чого дуже хоче Путін.

(Повна версія програми)

Інтерпретація президента і те, що написано у цьому листочку, те, що Кучма підписав – це дві різні речі. У так званій «формулі Штайнмаєра» чітко написано, що спочатку реалізується політична частина – вибори на Донбасі під контролем ОБСЄ, коли ОБСЄ скаже, що вони більш-менш відповідають стандартам.

Ми вже мали таку історію після Ялтинської конференції у 1945 році, коли Сталін сказав до Черчилля і Рузвельта: а давайте проведемо «чесні вибори» на території Польщі! На жаль, США і Велика Британія погодилися на «чесні вибори» за участю російських військ на території Польщі. І Польща до 1989 року стала фактично колонією Росії.

Ми не здамося Росії. Росія війною нас ніколи не перемагала. Росія нас перемагала виключно умовами, договорами. Вони нас підступом вигравали від Переяславської угоди. Всі, хто зараз готовий захищати державність – наші союзники. Треба відкласти вбік якесь особисте несприйняття Порошенка чи ще когось.

– Пані Попова, ви у фейсбуці оприлюднили такий плакат: «Коли політики говорять про патріотизм, перевірте, чи не крали вони з наших податків». Кого ви мали на увазі?

Тетяна Попова: Звісно, попереднього президента. Попередня верхівка, яку зараз почали викликати в ДБР достатньо часто, їм треба потім розповідати, що це через їхню опозиційну позицію до сьогоднішньої влади відбувається.

Я у 2014 році працювала в Міноборони і писала тисячі листів на той момент сім’ям загиблих військових особисто. Я не дуже розумію закликів продовжувати воювати «до останнього українця». Нещодавно Центр Разумкова опублікував дані дослідження, як і хто ставиться до того, що вибори на окупованій території пройдуть під контролем і по законах ОБСЄ. На жаль, більше 40% підтримують цю ідею.

Юрій Сиротюк: Навіть якщо 99% українців скажуть, що треба стати на коліна перед Путіним «тільки б не було війни», а нас буде хай 1%, хай 0,5%, але ми на це не погодимося. Наші діти століттями змагалися за незалежну Україну. У мене два діди загинули в ОУН. І жодна соціологія їх не примусила здатися Сталіну.

Учора (6 жовтня) на Майдан вийшли не ті, хто сидів на дивані, а ті, хто були на війні. Я вчора побачив «сіль» української нації – письменників, поетів, режисера Михайла Іллєнка, Олександра Ірванця – людей, які не ходять на політичні акції, але вчора люди, які найбільш тонко відчувають, що відбувається, вони всі були.

• Сергій Нужненко

6 жовтня у Києві, на майдані Незалежності, активісти провели спершу віче, а потім здійснили обхід урядового квартал

14 жовтня ми продовжимо зважено, мирно і спокійно пояснювати владі в Києві. Традиційний марш УПА.

Я думаю, що ми прийдемо до Володимира Олександровича (Зеленського – ред.) Може, він хоч раз вийде до людей. «Слуга народу», може, спуститься, не побоїться спілкуватися з людьми напряму, а не через свої блоги.

Президент сказав, що не перейде «червоні лінії». Давайте визначимо ці «червоні лінії». Незрозуміло, що для нього (президента – ред.) є цією «червоною лінією». Мир в обмін ганьбу? Це закінчиться капітуляцією.

– Пані Попова, ви були незадовго до ухвалення цієї сумнозвісної «формули Штайнмаєра» на зустрічі з помічником президента України Андрієм Єрмаком. За які «червоні лінії» нинішня влада на чолі з президентом Зеленським не буде переходити? Що сказав пан Єрмак?

Тетяна Попова: Вони в цей лист вже додали поліпшення в порівнянні з попередніми Мінськими угодами. У Мінських угодах написано, що за стандартами ОБСЄ вибори, а тут написано: відповідно до Конституції та законів України. Друге. Вони сказали, що будуть умови старого закону, який ухвалив Порошенко, тільки їх будуть поліпшувати для України. І будуть пробувати туди додавати якісь додаткові пункти в інтересах України.

Якщо далі процес застопориться, то, як мінімум, це відбудеться з боку Росії. Тоді можливе продовження санкцій. Бо інакше, якби ми зараз не пішли на ці підтвердження тих домовленостей, які робив ще Порошенко, просто зняли би санкції. Мені чомусь здається, що Путін на остаточні домовленості не піде.

– Пане Михельсон, багато хто зараз із супротивників Володимира Зеленського певну радість висловлюють. Мовляв, де ті 73%, які були у нього у другому турі президентських виборів. Що ви скажете на це?

Олександр Михельсон: Тут існує якийсь посттравматичний синдром в обох сторін. Проте сама ця гарячка президентської кампанії в її останній фазі призвела до розколу саме в політично активній частині суспільства.

Більшість виборців цікавляться політикою такою ж мірою, як, скажімо, футболом – постільки-поскільки. Але політично активна частина суспільства, частина патріотична у критичні моменти розвитку держави стає маяками, на які орієнтуються решта маси. Але вона виявилася розколотою. І цей розкол триває досі. На превеликий жаль, факт розколу намагаються експлуатувати обидві сторони.

Самі по собі протести не можуть бути чимось поганим чи хорошим. Тільки їхні наслідки.

Якщо протестний рух під назвою «Ні капітуляції!» ставитиме конкретну мету перестороги владі, конкретну мету залишення в новому законі про «особливий статус» Донбасу конкретні запобіжники від цієї капітуляції, які є в статті 10 нині чинного закону, як на мене, діятиме однозначно позитивно.

Якщо будуть висуватися максималістські гасла на кшталт якої-небудь негайної відставки Зеленського, що зараз просто нереально, то вся ця пара піде у свисток і закінчиться це тільки більшою поляризацією суспільства. Тут все залежить від конкретного перебігу подій. Сам по собі протест – це як вогонь. Від вогню бувають пожежі, але на вогні можна і смажити їжу.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

П’ять висновків щодо акції «Ні капітуляції!»​

Війна України з Росією. Кремль хоче перетворити Донбас на Придністров’я​