У 2016 році однією із точок розведення сил та засобів був район поблизу села Богданівка, що на Донеччині. Утім, як і поблизу Золотого, розведення у цій ділянці не спрацювало. Нині українські військові глибоко вкопалися в землю, спостерігаючи за діями російських гібридних сил. Утім, військові працюють на випередження. І поки наказу «відходити» не надходило – бійці взялися завчасно облаштовувати нові оборонні укріплення: окопи, бліндажі й спостережні пункти. Радіо Свобода побувало на передових позиціях і розпитало про розведення сил та засобів як у бійців Збройних сил України, так і в цивільного населення.
Нові позиції українських військ облаштовуються за межами населеного пункту Богданівка. Донині у селі проживає 8 осіб. Здебільшого люди похилого віку. Якщо військові відходитимуть то, ймовірно, село залишиться у так званій «сірій зоні».
Нині ж солдати займають, за їхніми словами панівні висоти, з яких можуть контролювати навколишню територію. На одній зі спостережних позицій бійці розповідають, що у них нині надійно укріплені бліндажі й пости спостереження.
«На випадок, якщо прилетить ВОГ (30-міліметрова граната, яку випускають з автоматичного або підствольного гранатометів, – ред.) або СПГ (станковий протитанковий гранатомет, – ред.), від осколків можна сховатися. Тут може сховатися наряд, який спостерігає», – розповідає нам військовий Дмитро, вказуючи на одну із накритих стовбурами дерев спостережних позицій.
Відстань до противника на цій ділянці доходить до кількох кілометрів. Природній ландшафт дозволив би обом сторонам тримати дистанцію, яка не дозволяє задіювати стрілкове озброєння, щонайменше точно в ціль.
«Попереду у нас поле. Відстань десь 800-900 метрів. Далі іде обрив, озеро. За озером є посадка, і уже за нею знаходяться наші противники. Найдальша точка до них – понад 4 кілометри», – зазначає боєць ЗСУ.
У момент перебування кореспондентів Радіо Свобода на позиціях українських військових, навпроти бойовики російських гібридних сил займалися облаштуванням позицій. Як кажуть військові, по ту сторону лінії розмежування вибудовані надійні укріплення.
«Окопні роботи у них проводилися весною. Укріплено у них дуже добре. Наші попередники говорили, що заїжджали машини з бетономішалкою й заливали туди бетон» – розповідає солдат.
То чи збираються бойовики відходити від таких надійно укріплених позицій? На це відповідь солдати дати не можуть. Утім, переконані, що як тільки-но українські війська відійдуть вглиб контрольованої території – їхні позиції будуть захоплені російськими гібридними силами.
«Якщо відійдемо ми, вони прийдуть сюди і займуть наші позиції. Це моя точка зору. Але є люди, яким видніше, й вони знають, що роблять», – каже військовослужбовець.
Поки про розведення сил та засобів чути зі слів політиків чи вищого керівництва держави. Й достеменно невідомо, куди відходитимуть війська, на які відстані і що буде із селом Богданівка, зокрема із кількома жителями, які там ще залишилися.
Саме село розташоване за кілька кілометрів від інших населених пунктів. Фактично в’їзд на територію населеного пункту закритий, потрапити туди можуть лише місцеві жителі. Їм же, аби купити хліб чи якесь елементарне продовольство – доводиться йти пішки до 5 кілометрів до найближчого магазину.
«А жити як, я не розумію. Як не буде нікого, то де… пенсію як отримати?» – здивувалася нашому запитанню про розведення сил в Богданівці літня жінка, яку в селі називають бабою Любою. Їй, як і всім іншим, доводиться їздити за десяток кілометрів, аби отримати пенсію. Там і магазин. Що буде далі, якщо розведуть війська, – не знаю. Утім, про таке рішення до того не чула. Як і її сусідка Раїса. Лише стиснули плечима.
«Що буде, те й буде. Все одно в Ігнатівку чи в Миколаївку пустять. А що робити нам?» – каже жінка.
І поки цивільне населення слухає відлуння розкатистих вибухів десь неподалік, українські військові все ж готуються до такого рішення вищого керівництва країни. Хоча, що чекає на населення – це питання залишається відкритим.
У свою чергу, міністр оборони України Андрій Загороднюк в інтерв’ю Радіо Свобода розповів про перспективи такого ймовірного розведення, і що над цим питанням ведеться ретельна робота.
«Ті, з ким ми спілкувалися, ставляться до цього, як до стратегії, яка є. По-перше, це питання їхньої безпеки також. Тому що, якщо буде розведено, то розведено за правилами та відслідковано, то відстань збільшиться. Звичайно, це знизить багато ризиків. Але це має бути зроблено технічно правильно, тому що є вже позиції, є вже ціла система укріплень, яка вибудована. Ми говорили з військовими і з Генштабом, ніхто не буде робити цього без підготовки. Це, звичайно, буде пророблено правильно для того, щоб уникнути надмірних ризиків при розведенні. Звичайно, ми будемо слідкувати за тим, щоб та сторона також це робила».
Домовленість про розведення сил та засобів у трьох точках на Донбасі була досягнута ще у 2016 році на переговорах у Мінську. Рамкові рішення передбачають розведення сторін на 2 кілометри. Після цього могло б йтися і про розведення усіх сил вздовж усієї лінії зіткнення.
Утім, такі досягнуті домовленості раніше не спрацювали. Завершити розведення тривалий час не могли у Станиці Луганській. Утім, 26 червня 2019 року розведення там таки відбулося. На черзі точки поблизу КПВВ «Золоте» та в районі села Богданівки.
