У російському Іжевську – столиці Удмуртської Республіки – викладач місцевого університету Альберт Разін, виступаючи на захист удмуртської мови, підпалив себе біля будівлі місцевого парламенту. На цей випадок варто звернути увагу з кількох причин. Російські пропагандисти та їхні поплічники в Україні дуже багато й часто говорять про утиски російської мови в Україні. Але в Україні триває безкінечна мовна дискусія – з цього приводу всі можуть висловитися публічно, це питання обговорюється в парламенті й жодним чином не замовчується. А через те, що в Росії мовної проблеми ніхто впритул не бачить, активісти змушені вдаватися до певних кроків відчаю, виступаючи на захист своїх мов.
Окрім того, російські пропагандисти люблять звертати увагу на те, що регіони України дуже відмінні, наприклад, Галичина і Донбас такі різні, що, на їхню думку, не можуть існувати в одній державі. Натомість російські регіони значно строкатіші. Якщо порівняти російські Забайкалля і Північний Кавказ, то вони відрізняються набагато більше, ніж українські Галичина і Донбас.
Про історію російських народів, які населяють регіон між Волгою та Уралом, про Ідель-Урал Радіо Свобода розмовляло з аналітиком Центру досліджень безпеки «Прометей» Павлом Подобєдом.
– Пересічний український глядач чи читач мало стежить за тим, що відбувається в Росії. І тут такі новини застають зненацька, що там люди аж так протестують, спалюють себе.
– Ви слушно сказали, що в Україні дуже часто ми говоримо про мовну ситуацію до упаду. Часто самі російські блогери і журналісти жартують, що вони готові до упаду говорити про мовну ситуацію в Україні.
Санкт-Петербург і Республіка Тива – це дві різних планети в питаннях етнічного складу населення, статківПавло Подобєд
Натомість ми часто не можемо зрозуміти, чому сталися ті чи інші події в Російській Федерації, тому що новини про Росію для нас дуже часто сприймаються, в кращому разі, крізь призму західних медіа, в гіршому – крізь призму російських медіа про те, що сталося в Москві. Москва є тією вітриною Російської Федерації, яка покликана розповідати про заможне, щасливе, успішне життя. Натомість ми не обізнані про життя російських територій. А це дуже часто не просто історія різних культур, а історія різних світів. Скажімо, Санкт-Петербург і Республіка Тива – це дві різних планети в питаннях етнічного складу населення, статків.
Не так давно західний аналітичний центр наводив дуже цікаву статистику, що рівень життя в Тиві, Дагестані чи Інгушетії можна порівняти з рівнем життя Центральноафриканської Республіки. За показниками доступності житла, рівня зарплат, за показниками формування споживчого кошика. Водночас життя у Москві та в Санкт-Петербурзі можна порівнювати з життям у Південній Кореї. Можна зрозуміти, яка реально соціально-економічна величезна прірва між цими регіонами.
– Візьмемо регіон між Волгою та Уралом: Удмуртія, Чувашія, Мордва, Марій Ел, Башкортостан, Татарстан. Колись було таке історичне кліше про «возз’єднання» України з Росією. А як і коли ці республіки опинилися у складі Росії?
– Серед цих шести країн три фіно-угорські: Республіка Мордовія або як її часом називають місцеві мешканці – Ерзяно-Мокшанія, тому що у цій республіці мешкають два титульні етноси – це ерзя і мокша, яких росіяни часто називають мордвою. Це республіки Марій Ел і Удмуртія. А також три тюркські республіки: Чувашія, Татарстан і Башкортостан. Це чимала територія: за площею її можна співставити з Польщею, за чисельністю населення – з Грецією. Це території, які мають спільну історію і спільну культуру ще з досить давніх часів, із часів Волзької Булгарії – це Х-ХІІІ століття. У XV столітті почався післяординський період Казанського ханства. Середина XVI століття – це завоювання Казанського ханства військами Івана Грозного.
На території Башкортостану закапсулювалася ця унікальна, остання європейська язичницька релігія
Якщо ми згадали про Удмуртію, то удмуртські території мають давню цивілізаційну історію. Північні удмуртські землі потрапили під московське владарювання ще до XVI століття, а південні – після падіння Казанського ханства. Серед оборонців Казанського ханства і подальших ватажків антимосковських повстань було багато не лишень тюрків-мусульман, але й представників фіно-угорських народів. Ці народи у різні періоди в культурному плані по-різному розвивалися. Скажімо, частина ерзянського народу свого часу приймала іслам, удмурти зберігали пантеїзм і поклонялися природі. Марі, які також сповідували певні язичницькі культи, після завоювання Казанського ханства намагалися тікати на Схід. І найбільша язичницька діаспора марі налічується в Башкортостані, куди вони тікали від московського війська. І там, на території Башкортостану закапсулювалася ця унікальна, остання європейська язичницька релігія.
– У нас зараз відзначають століття Української революції 1917–1921 років, перших визвольних змагань. А що там було сто років тому? Які там відбувалися процеси?
– Процес переродження фольклорних і етнографічних рухів у політичні. Практично всі ці народи, зокрема і фіно-угорські, заявили про свої бажання, намагання реалізувати право на самовизначення. Найголосніше про це говорили волзькі татари, які мали державницький хребет, сформовані так чи інакше політичні інститути. В них були потужні відрухи до відродження татарської держави.
Досить яскраво себе проявив башкирський національний рух, який, з одного боку, боровся проти намагань росіян заволодіти башкирськими землями, а з іншого – опонував татарському національному рухові, щоб башкирів не включили до великої татарської нації.
– У Червоній армії одним із кращих підрозділів була башкирська бригада.
Башкири робили ставку на білий рух, і білогвардійці обіцяли достатньо привабливі варіанти самореалізації башкирів
– Це вже згодом. Попервах башкири зробили ставку на білий рух, і білогвардійці обіцяли достатньо привабливі варіанти самореалізації башкирів.
Лідер башкирів Ахмет-Закі Валіді, якого можна вважати певним аналогом українського Симона Петлюри, він урешті-решт після поразки білих був змушений мігрувати закордон.
– Ми почали розмову з випадку самоспалення. Викладач Удмуртського державного університету Альберт Разін, виступаючи на захист удмуртської мови, тримав два плакати: «Чи є у мене Вітчизна?» і «Якщо завтра моя мова щезне, то я готовий померти сьогодні». Виступав за удмуртську мову, але плакати були написані російською. Чому так?
– Удмуртія належить до лідерів серед республік Ідель-Уралу за показником непредставленості титульного етносу в органах влади. Хоча це радше антилідерство. Москва любить нарікати, що Татарстан побудував так звану етнократію, де всюди на керівні посади розставляють казанських татар, які становлять 54% населення Республіки Татарстан. Натомість удмурти, яких 26-28% у структурі населення, непропорційно представлені в органах влади. Зараз їх у парламенті далебі 10% назбирається. Саме тому навіть такі люди, як Альберт Разін в Іжевську, де проживає 12% удмуртів, дуже часто послуговуються російською мовою, аби донести свої гасла до представників влади.
Тут слід повернутися до історії Башкортостану. Ахмет-Закі Валіді виступав проти намагань радянської партійної номенклатури збільшити кордони Башкортостану. Адже партійне керівництво радянського Башкортостану домагалося від Москви, аби до складу республіки передали великі промислові райони. У результаті Башкортостан розширився, у порівнянні з проєктом Ахмет-Закі Валіді, ледь не вдвічі. Але внаслідок цього сьогодні населення Республіки Башкортостан – це майже три рівновеликі етнічні групи: росіяни, татари й башкири. Така етнополітична міна закладена у проєкт цієї республіки.
– Останнім часом в українському інформаційному полі дедалі частіше чути про політичний проєкт Ідель-Урал. Навіть російські пропагандисти це помітили і кажуть, що українські націоналісти хочуть зробити проєкт проти Москви. Ідель-Урал робиться під парасолькою Казані чи це конфедерація, де всі шість республік мають рівний статус?
Перша спроба створити конфедерацію – або Об’єднані штати Поволжя – мала місце у 1918 році
– Перша спроба створити конфедерацію – або Об’єднані штати Поволжя – мала місце у 1918 році. Тоді провідну роль відігравали казанські татари. Вже тоді у лідерів татарських самостійників було розуміння, що вийти з-під впливу Петрограда можливо тільки тоді, коли об’єднають свої зусилля тюркські й фіно-угорські народи Поволжя. Ця ідея реактуалізовувалася у період Другої світової війни, коли захитався Радянський Союз і політичні емігранти намагалися популяризувати цю ідею.
У березні 2019 року політичний емігрант Рафіс Кашапов, який відсидів три роки в’язниці за публічну підтримку України і засудження анексії Криму, вийшов на свободу і приїхав до України. Тут він налагодив контакти з емігрантами і діаспорою ерзя в Україні.
Відтак проголосили створення суспільно-політичного руху «Вільний Ідель-Урал», керівники якого перебувають у Великій Британії, США, Туреччині, Україні. Які борються за створення шести незалежних держав Ідель-Уралу і, водночас, формування конфедерації, яка б мала спільні кордони, спільну безпекову систему, монетарну одиницю, але кожна республіка мала б самостійність і власну конституцію. Це зумовлено тим, що в багатьох республіках часто перемішані етнічні кордони та є великі діаспори тих чи інших народів.
– А яка там мовна ситуація? Що з місцевими мовами, наскільки вони мають широкий вжиток?
– На мою думку, найбільш катастрофічна ситуація в Удмуртії.
– У кожній із цих республік дві державні мови?
– Так. Подекуди й три, як в Ерзяно-Мокшанії, де окрім російської мови ще ерзянська і мокшанська мови.
Натомість найкраща ситуація у республіках Татарстан і Башкортостан. Татари тривалий час хизувалися своєю унікальною домовленістю з Москвою про розмежування федеральних повноважень. Згідно з цією домовленістю 1994 року, Казань відмовилася від незалежності в обмін на гарантії Москви, що дозволяли Татарстану розвиватися так, як він хоче. Мовляв, тільки не влаштовуйте війну за прикладом Чечні, не відокремлюйтеся – й у вас усе буде.
Путін сказав прямо, що обов’язково вивчати тільки російську і ще іноземну мову
Все закінчилося тим, що в 2017-2018 роках не стало договору про розмежування повноважень між федеральним центром і Казанню, татарська мова втратила, як усі інші мови республік у Росії, статус державної у сфері освіти. Путін сказав прямо, що обов’язково вивчати тільки російську і ще іноземну мову. Сказати, що це викликало гострі ситуації – не сказати нічого. Це призвело до самоспалення відомого удмуртського діяча Альберта Разіна – не просто відомого науковця, а одного з ветеранів і лідерів національного руху. Результатом його відчайдушного акту стала реакція низки закордонних дипломатів. Зокрема, Естонія відреагувала на самоспалення Разіна.
– Ваш прогноз: чого чекати у цих республіках найближчим часом?
Показники лояльності до влади дуже часто в Російській Федерації є позірними, які не показують реальний стан речей
– Я нещодавно спілкувався з однією канадською вченою, з якою ми сперечалися щодо ситуації на Північному Кавказі. Вона каже, що була в Чечні й там за Путіна та «Єдину Росію» рекордні показники на виборах. Водночас у Чечні, в Дагестані рекордні цифри щодо кількості загиблих учасників збройного підпілля з федеральними силами. Показники лояльності до влади дуже часто в Російській Федерації є позірними, які не показують реальний стан речей.
Щойно захитається федеральний центр, безумовно заявить про себе й Ідель-Урал, і Північний Кавказ
Аналогічна ситуація з республіками Ідель-Уралу. Допоки федеральний центр здатен виконувати свою головну функцію – забирати в заможних регіонів гроші і роздавати іншою рукою дотаційним регіонам, доти Російська Федерація буде триматися міцно. Щойно захитається федеральний центр, безумовно заявить про себе й Ідель-Урал, і Північний Кавказ. Я сказав би, що несподіванкою можуть стати саме республіки Ідель-Уралу, де є певна інституційна пам’ять, традиції. Якщо говорити про Татарстан, то там побудована своя вертикаль влади.
