Учнів молодших класів російських шкіл, можливо, найближчим часом будуть долучати до Конституції Росії. Для цього розумні дорослі вирішили дати такий урок у віршованій формі. Проект розроблений за участю експертів Ради Федерації, Асоціації юристів Росії та Фонду освітніх проектів «Стратегія майбутнього». У професійних юристів і поетів така ініціатива викликала чималий подив.
«Конституція Росії у віршах і картинках для дітей» адресована дітям 8–14 років, сказав виданню «Известия» сказав один із розробників цієї книжки, віцепрезидент фонду «Стратегія майбутнього» Антон Семикин. Він також додав, що акцент був зроблений «на базових цінностях російської держави і суспільства, на базових правах і свободах, які описані в першій і другій частинах Конституції».
Ймовірно авторам допомоги здалося, що вони представили дітям головний документ країни образно і цікаво використовуючи образи звіряток – сови, тхора, лисиці, зозулі…
Не зважаючи на те, що російська конституція була прийнята задовго до 2014 року, не змогли автори обійти й тему, яка стала останнім часом головною на федеральних російських телеканалах – тему України:
Теперь война на Украине,
Где русских тоже много есть,
А им язык их запретили
И разожгли войну и месть.
«Дітей не обдуриш»
Оцінки фахівців щодо дитячої конституції варіюються від зневажливого сарказму до бридливого обурення
– Це неподобство, дурість і вульгарність, – говорить професор кафедри конституційного та адміністративного права факультету права НДУ «Вища школа економіки» Олена Лук'янова.
– Це спроба затягти молоде покоління?
Це така технологія. Там абсолютна підміна смислів, букв, значень, цінностей у цих віршахОлена Лук'янова
– Мені здається, це така технологія. Все-таки конституція – це такий документ, який читати треба і вникати. А якщо у віршах завчив, то начебто і читати не треба. Там абсолютна підміна смислів, букв, значень, цінностей у цих віршах.
Крім того, всі вірші дуже погані, за якістю поезії це нижче від найнижчої межі. Ну а за змістом – це відверта дурість, яка не має взагалі нічого спільного з Конституцією.
– А для чого це зроблено?
– Я вважаю, що це такий пропагандистський маневр – завчили у віршах, а потім буде важко сенс прочитати, тому що сенс зовсім інший. Звичайно, огидна історія. Але мені здається, вже ніяких дітей не обдуриш. Просто конституція стала модною серед молоді, модною книжкою в Росії. Тому ми проводимо воркшоп «Конституція – це модно». Конституція – це й справді модно. У нас у Вищій школі економіки їх багато вже пройшло, вони дуже популярні – у нас зали не вміщають усіх охочих.
Нові горизонти поезії та пропаганди
Російський поет публіцист і есеїст Лев Рубінштейн, прочитавши текст Конституції для молодших школярів, спочатку вирішив, що це фейк. Серйозно сприймати цей «шедевр», на його думку, неможливо. Навіть у радянські часи ідеологічного тиску психіка школярів не піддавалася такій нерозумній обробці, зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода поет.
Завжди цікаво спостерігати за порушенням горизонту, куди ще, за яку межу можна зайтиЛев Рубінштейн
– Що це хтось міг скласти, я вірю, але що хтось міг це всерйоз сприйняти, – це вже новий етап в нашому житті. Знаєте, коли я це побачив десь, у фейсбуці мені це переслали і запитали: «Як тобі?» – я, чесно кажучи, був у деякому «захваті»: завжди цікаво спостерігати за порушенням горизонту, куди ще, за яку межу можна зайти. Найсміливіші фантазії часів моєї молодості стають реальністю.
– Це вірші графоманські?
– Ні, що ви – будь-яка графоманія в порівнянні з ними Данте Аліг’єрі. Я не жартую. Такі вірші пишуть, коли хлопчик закохається в дівчинку в третьому класі, але не пізніше, якщо старші, так вже не буває. Я не знаю, хто це писав, що там у них в мізках, кому цю справу доручили. Приблизно в такого роду віршах люди не дуже грамотні один одному, наприклад, пишуть привітання з ювілеєм, так, як у цій же стилістиці, де ніщо ні з чим не римується. Якщо це для дітей, я просто не знаю, на яких зразках збираються це нове покоління виховувати. Мені в дитинстві читали казки Пушкіна, а конституцію СРСР ніхто на вірші не перекладав.
– В СРСР пропагандистська машина все-таки приваблювала до такої роботи людей, яку зле-бідно володіли ремеслом.
– Так, але ці зразки, вони за жанром і за змістом дуже схожі на знаменитий михалковський вірш: «Я поведу тебя в музей, – сказала мне сестра...», в якому передбачалося ідейно-виховне значення. Зрозуміло, що ці вірші, прямо скажемо, так собі, і їхній автор був ще тією гадиною, але писати вірші він умів, що й казати.
– Але тоді при всій ідеологічної сублімації, здається, такого не було.
– У радянські роки, я думаю, теж було багато охочих опікувати дітей такими ось шедеврами, але тоді існували якісь художні ради. У них сиділи люди, які мали вищу освіту, і вони, звичайно не допускали нічого вільного і розумного, але такого вони теж не допускали. Зараз це пішло шкереберть. Для мене, людини вербальної і філологічної, це пряма образа, навіть на тлі поліцейського беззаконня, яке сьогодні відбувається
Цікаво, що читання оригінального тексту російської конституції останнім часом у Росії стало зовсім небезпечним. Крім того, старші школярі, які, відповідно до основного закону країни, відстоюють своє право на мирні мітинги та демонстрації, й отримують за це удари кийками від поліції, більш дохідливо і швидко роз’яснять статті Конституції своїм молодшим братам і сестрам.
