(Рубрика «Точка зору»)
Найбільшим сюрпризом (якщо не сенсацією) парламентських виборів стали результати голосування в мажоритарних округах. Ну, ніхто ж і гадки не мав, що президентські «слуги народу» візьмуть тут більше мандатів, ніж по партійному списку! Найкумедніше, що перемогу «зе-команди» забезпечили ті, хто намагався її перехитрити. Але, в підсумку, хитрі виявилися недалекоглядними.
Мажоритарні округи зберегли на догоду тим політичним ділкам, які їх окучували-підгодовували, розглядаючи як свої електоральні вотчини
Між іншим, Володимир Зеленський в інаугураційній промові закликав Верховну Раду ухвалити новий закон про вибори із відкритими списками. Невдовзі депутати ухвалили Виборчий кодекс із відповідною нормою, але відклали цю новацію на віддалену перспективу – аж на 1 грудня 2023 року. А найближчі вибори вирішили проводити за старими правилами.
Варто зауважити, що мажоритарні округи зберегли на догоду тим політичним ділкам, які їх окучували-підгодовували, розглядаючи як свої електоральні вотчини. Тут, незважаючи на нові політичні віяння, вони розраховували переобратися до нового парламенту – і здебільшого програли! На багатьох округах виграли маловідомі «зе-кандидати», які не лише не вкладалися в округ, а й часто-густо навіть активної агітаційної кампанії не проводили!..
Про одну невиконану обіцянку
Сподіваюся, політологи і політтехнологи ще дадуть вичерпне пояснення цьому цікавому феноменові. А зараз хотілося б звернути увагу на деякі причини такого розвитку подій.
Ще навесні 2014 року, балотуючись на посаду президента, Петро Порошенко, серед іншого, обіцяв:
«Забезпечу повне перезавантаження влади. Докладу всіх зусиль у рамках своїх конституційних повноважень, щоб до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками».
Проте із відкритими виборчими списками не склалося ані того року, ані потім, коли найбільшою фракцію в парламенті став «Блок Петра Порошенка».
Електоральна якбитологія та прикладна політологія
Уявімо, що президент дотримався обіцянки і наполіг на ухваленні виборчого закону із відкритими списками (не думаю, що це було би складніше, ніж, наприклад, мотивувати депутатів голосувати за генпрокурора Юрія Луценка та ще й ухвалювати під цю кандидатуру окремий закон); що парламентарі погодилися на зміну виборчого законодавства: скасували мажоритарну складову і знизили прохідний бар’єр до 3-4%.
Послідовність і виконання обіцянок – це корисно для рейтингу. А намагання перехитрити і переграти може вилізти боком
Якби це сталося, то зараз «зе-команда» не мала би в новому парламенті більшості, а натомість мусила б домовлятися про створення коаліції з кількох фракцій. Натомість опозиція отримала б значно більше представництво. Загалом, парламент у такому разі був би строкатішим, адже зменшений бар’єр здолали би не п’ять, а сім-вісім політичних сил…
Мажоритарний курйоз – це хороша ілюстрація до тези, що послідовність і виконання обіцянок – це корисно для рейтингу. А намагання перехитрити і переграти може вилізти боком. Цей урок варто добре засвоїти новій владі, яка на других виборах поспіль отримала безпрецедентний кредит довіри. Але цей кредит «зе-команді» дістався авансом і тепер настав час його відпрацьовувати.
Дмитро Шурхало – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
