«Думаю, Медведчук почав працювати з кандидатами від «Слуги народу» ще на рівні виборчої кампанії» – Рахманін

До Верховної Ради 9-го скликання олігархи «завели» значно менше людей, ніж в попередні, зазначив в ефірі Радіо Свобода журналіст, №8 у списку партії «Голос» Сергій Рахманін. І додав, що списки партій, які пройшли до парламенту, ще тільки доведеться проаналізувати. Так, за його спостереженнями, бекграунд кандидатів від «Слуги народу» настільки різний, що їм буде складно вибудувати єдину команду. У свою чергу народний депутат, самовисуванець у мажоритарному окрузі Києва Борислав Береза, зауважив, що виборці «Слуги народу» голосували не за кандидатів, а за «колективного Зеленського».

​Віталій Портников: Перед виборами говорили про те, що можлива коаліція між партією «Слуга народу» та «Голосу» як новими політичними силами. Але зараз так виглядає, що незрозуміло, чи потрібна буде коаліція партії «Слуга народу» і яку роль може грати партія «Голос» в ситуації такого домінантного превалювання цієї партії.

Сергій Рахманін: Від партії «Слуга народу» зайшли абсолютно різні люди й по партійних списках, і по мажоритарці, нікого не критикуючи, нікому нічого не закидаючи. Думаю, деякі люди ще здивуються, що вони пройшли до Верховної Ради під одними партійними прапорами. Тому у них процес притирання, узгодження позицій забере ще деякий час.

А ще мені цікаво подивитися на людину, яка буде керівником фракції. Тому що від цієї людини направду буде залежати набагато більше, ніж від персони, наприклад, голови Верховної Ради. Тому що із таких різних людей з різним бекграундом, з різним життєвим досвідом, професійним досвідом буде складно вибудувати єдину команду.

– А може створиться інша система, яку ми знаємо з пострадянського простору. Коли є керівник фракції, але фракція пов’язана з брендом президента. Всі ці люди зобов’язані своєю перемогою не власними здібностями, а президенту Володимиру Зеленському та його виборчій кампанії. Може в Офіс президента переміститься контроль за фракцією?

Сергій Рахманін: Такий варіант можливий, але тільки теоретично. Я виходжу з двох обставин, які є на сьогодні. Перша – в Офісі президента бракує навіть людей, які б закривали поточні питання Офісу президента. Друга – таке вже було, яким би не був впливовий президент та його оточення, завжди має бути людина безпосередньо у Верховній Раді, яка б достатньо чітко відслідковувала настрої, була гарним комунікатором, швидко збирала цих людей, переконувала. Тому відстань між Банковою та фракцією у Верховній Раді є достатньо відчутна з політичної точки зору.

Окрім того, далеко не всі матимуть змогу напряму спілкуватися з Банковою, я не кажу про президента, а навіть для тих, хто є його найближчим оточенням. Тому, думаю, їм необхідно буде шукати професійного куратора. До того ж є певний ризик. Я не перебільшую вплив Віктора Медведчука, але я б не применшував вплив цієї людини, з огляду на його професійність, фах, досвід. Якщо президент хоче, щоб його фракція була тією силою, яка втілювала його ідеї в життя, він має про це подумати. Бо може статися так, що принаймні частина фракції буде втілювати в життя ідеї іншої політичної сили й він навіть цього не помітить.

– А якої?

​Сергій Рахманін: Я думаю, Віктор Медведчук почав працювати з деякими кандидатами від «Слуги народу» ще на рівні виборчої кампанії.

– Ми бачили досить велику фракцію Партії регіонів, яка контролювала майже весь парламент. Але в час Майдану виявилося, що в цій фракції є чіткі групи й впливи, пов’язані з українськими олігархами. У «Слуги народу» можуть бути такі впливи?

​Сергій Рахманін: Треба чітко проаналізувати перелік людей, які заходять до Верховної Ради по всіх політичних силах, зокрема, по партії «Слуга народу». Єдине, попередній висновок: олігархи завели до парламенту менше людей. Принципова різниця цього парламенту починаючи від Верховної Ради усіх каденцій, системно олігархи завели набагато менше людей.

– А може так бути, що вони почнуть працювати з новими людьми. Деякі люди від «Слуги народу» нас переконували, що депутатської зарплатні їм вистачить. Але ж не всі люди порядні.

Сергій Рахманін: Так, спокуса грішми може бути. І у мене немає жодних сумнівів, що людей будуть стимулювати або відверто підкуповувати. Наскільки це вдасться – час покаже.

– Пане Береза, ви балотувалися по мажоритарці у Києві. Наскільки ви здивовані, що практично вся київська мажоритарка тепер монополія партії «Слуга народу»?

Борислав Береза: Завжди було так, що рейтинг партії корелює на 50% з кандидатом, зараз це змінилося, корелює на 100%. І треба це сприймати як даність. Мені дуже шкода, що я буду позбавлений можливості читати пана Сергія, але сподіваюся, що побачу його яскраву роботу у Верховній Раді.

​Те, що відбувалося зараз, ця велика довіра партії «Слуга народу» не буде обґрунтована, я впевнений. Ба більше, сподівання на казку як завжди закінчиться реальністю. На жаль, українці часто намагаються повірити в обіцянки політиків, але не аналізують результати попередніх виборів.

Сподіваюся, що зараз вже новообрані депутати далі будуть працювати, але не ведучими, фотографами, але й депутатами. Це головне.

– Було чимало людей, які користувалися авторитетом у киян. і всі ці люди йшли від різних партій, тут тотальний розгром. Це результат бренду?

Борислав Береза: Мабуть, тому що голосували не за якихось кандидатів, а за колективного Зеленського. Мій опонент не провів жодної зустрічі, його позиція невідома. Голосували за бренд. Тому люди сподіваються на те, що колективний Зеленський зробить зміни в країні.

​– Київ завжди був індикатором певних політичних тенденцій в країні, навіть в радянські часи. Пан Береза говорить про тенденцію очікувань, а мені здається, що є ще тенденція роздратування з приводу взагалі політичної еліти як такої. Люди не вірять, що політична еліта може щось змінити в країні, а сподівається, що можуть змінити такі ж самі люди.

Сергій Рахманін: Направду, тут декілька факторів пов’язаних між собою. Вибори до Верховної Ради дійсно сприймалися як третій тур президентських виборів. І тут голосували за колективного Зеленського.

Команді Зеленського вдалося достатньо чітко артикулювати тезу, на якій вони зіграли. Про те, що президент готовий, але він нічого не робить, тому що він позбавлений механізмів. А механізми – це більшість у Верховній Раді.

Третя історія, яка стосується безпосередньо Києва. Я теж не думав, що 100% мажоритарників будуть від «Слуги народу». Це пов’язано з трьома обставинами.

Перша – є ненависть до політичного класу і вона плекалася роками. Київ не є винятком. Тут це розчарування й ненависть гостріше, ніж десь на околиці. Друга – електоральна картинка Києва досить серйозно змінилася. Людей, які переїхали до цього міста протягом останніх п’яти-семи років, дуже велика кількість, вони зареєстровані тут як виборці. Я кажу про тих, хто має права голосувати за мажоритарників.

Третя – на відміну від попередніх років, молодь стала активніше голосувати на виборах до певної міри, зокрема, в Києві. А молодь це той соціальний прошарок, які не дуже заглиблюються в деталі. Вони живуть поверхневими новинами і їм достатньо гарно упакованого меседжу. Вони додали голосів колективному Зеленському.

​– Уявлення Святослава Вакарчука про уряд дуже близько до уявлення Володимира Зеленського. Вони обидва говорять про технократичні уряди. А у мене завжди є питання, що технократичний уряд звільняє політиків від відповідальності за уряд. З цієї точки зору позиція Зеленського і Вакарчука мені здається не дуже відповідальною.

Сергій Рахманін: Я думаю, що коли Зеленський і Вакарчук говорять про технократичний уряд, вони мають на увазі різні уряди й виходять з різних міркувань.

Вакарчук справді готовий голосувати за технократичний уряд. Думаю, ми не будемо в коаліції, але немає об’єктивних причин їм когось залучати до коаліції, і ще не почалися перемовини, для нас незрозуміла програма, кандидатури, є велика кількість питань до інших політичних сил, зокрема, «Слуги народу». Але за умови, якщо майбутній
кандидат у прем’єри чи ключовий посадовець буде відповідати нашим програмним вимогам, який не буде викликати у нас величезних питань, ми готові за нього голосувати навіть за умови, якщо ми не будемо в коаліції.

Але думаю, Зеленський трохи лукавить. Йому дуже вигідно говорити про технократичний уряд саме через причину, про яку ви говорили, тому що це де-факто позбавляє його відповідальності за людей, яких він сам призначатиме. Якщо у 2014 році ця пастка могла спрацювати, то сьогодні не спрацює. Тому, що б Зеленський не говорив про технократичний уряд, його виборець, який голосував за «Слугу народу» як за третій тур президентських виборів, буде сприймати цей уряд як його уряд. Незалежно від того, як його називати.

– Вчора Україна стала президентською республікою?

Сергій Рахманін: Де-юре, за зовнішніми ознаками можна про це говорити. Де-факто, думаю, ні. Треба подивитися, наскільки ефективною буде фракція Зеленського, наскільки уряд буде підконтрольний президентові. Для мене це абсолютно не факт. Зараз система державного управління розхитана настільки, що у нас можуть з’явитися міністри, які будучи формально президентською квотою, можуть вибудовувати свою політику. Треба подивитися по перших рішеннях і урядових, і парламентських, наскільки це працює як системна команда.