Військових ГРУ Путін не згадував, а Вишинський йому цінний – Мусієнко

Гості програми «Ваша Свобода»: Олександр Мусієнко, експерт з питань безпеки; Микола Полозов, адвокат, координатор захисту українських моряків​; Андрій Доманський, адвокат Кирила Вишинського.

Суд у Києві над Кирилом Вишинським, на якому главу «РИА Новости-Украина» могли звільнити з-під варти, перенесли на 19 липня цього року. За два дні до того, 17 липня, у Москві планується судове засідання щодо продовження строків тримання під вартою для полонених українських моряків. Вишинського підозрюють у державній зраді, Москва звинувачує українських військовослужбовців у «незаконному перетині кордону». «Вишинський важить для Путіна найбільше за всіх українських полонених», – стверджувала речниця генпрокурора Юрія Луценка Лариса Сарган.

(Повна версія програми)​

Олександр Лащенко: Пане Мусієнко, з політичної точки зору, чому активізувалася тема (як каже один російський пропагандист, «збіг – не думаю») і щодо українських моряків, і щодо Вишинського? До парламентських виборів в Україні лишилося менше ніж тиждень...

Олександр Мусієнко: Так чи інакше щодо українських військовополонених моряків є рішення про задоволення запобіжних заходів, проміжне рішення Міжнародного трибуналу з морського права, яке зобов’язало Російську Федерацію негайно звільнити українських моряків. І термін вже збіг, бо це мало статися до 25 червня. Це рішення так чи інакше тяжіє над Росією.

Якщо Росія і надалі ігноруватиме це рішення, Україна ініціюватиме різного роду застосування санкцій щодо Росії в частині якраз невиконання рішення Трибуналу з морського права. Це можуть бути різні санкції, пов’язані з обмеженням права Російської Федерації як морської держави. Наприклад, заборона заходити військовим суднам зокрема в акваторії і порти держав Європи або інших держав, тимчасова заборона на звернення Російській Федерації до Міжнародного трибуналу з морського права. Росіяни туди часто звертаються, коли їм це потрібно. Насправді, вони визнають Конвенцію ООН з морського права і визнають юрисдикцію трибуналу, якщо їм це потрібно.

Україна це робить доволі мляво (ініціює санкції проти Росії – ред.). Ситуація трішки невизначеною є. Хотілося б, щоб і позиція МЗС, і президента, і всіх зацікавлених держорганів збігалася на тому, що маємо повернути українських громадян на Батьківщину, а не влаштовувати «політичні розбірки» – старий, новий... Це українські військовослужбовці, які гідно виконували свій обов’язок і зараз поводять себе гідно у суді! Так гідно має поводити себе і українська влада в питанні їх визволення. Із Путіним, із російською владою варіант «натиснути на жалість», сказати «діти чиїсь» і так далі, не проходить, це не працює.

(Російські судді, за вказівкою Кремля, відпустять моряків на догоду політичній силі Медведчука напередодні парламентських виборів – ред.) цей сценарій малоймовірний. Російська Федерація намагатиметься виторгувати для себе якісь, можливо, більш сприятливі умови від української влади. Значимість цих полонених і в інформаційному просторі, і в міжнародній площині – це надзвичайно серйозна тема, щоб просто так взяти і віддати Медведчуку, а всі зараз швиденько побіжать за нього і проголосують. Тут будуть домовленості більш серйозніші і про більш важливіші речі.

Те, що окремі інформаційні ресурси можуть і використовуються в рамках проведення інформаційно-психологічних диверсійних операцій в Україні на користь Російської Федерації, очевидно. В рамках національної безпеки і інформаційного простору потрібно захищатися наявними засобами. Я не кажу, що маємо вводити цензуру. А цінність Вишинського підтвердив і сам Путін – він згадував його і називав його прізвище. Коли були засуджені ГРУшники у нас, то не згадував їхніх прізвищ, взагалі казав: а хто це?

– Пане Полозов, 17 липня буде чергове засідання суду. Що можна очікувати від цього засідання, на ваш погляд? І як почуваються українські моряки?

​Микола Полозов (переклад): Це більше ритуальний суд, оскільки у моряків закінчується термін утримання під вартою наприкінці липня. Російська влада незалежно від політичних домовленостей, хоче забезпечити собі маневр, щоб не вийшло, що не домовилися, а 24-го треба відпускати. Тому слідство ФСБ подало клопотання щодо продовження терміну утримання під вартою. Це клопотання буде задоволене. І суд продовжить утримання під вартою. Інше питання, що юридичні інструменти, які існують в російському кримінально-процесуальному законодавстві, дозволяють звільнити моряків навіть за наявності судового рішення, оскільки змінити міру запобіжного заходу може слідчий за своєю ініціативою за погодженням керівника слідчого органу.

Ми представлятимемо всі необхідні документи, зокрема копію Міжнародного трибуналу ООН і вимагатимемо, щоб російський суд виконував рішення міжнародної інстанції і звільнив моряків. Але драматургія цього суду цілком очевидна і закономірна. Якщо буде ухвалене рішення реалізувати наказ трибуналу, тобто звільнити моряків з передачею преференцій якісь політичній силі, тому ж Медведчуку, вирішення питання щодо звільнення і всі процедури необхідні можна зробити за день. Але, скоріш за все, реалізація наказу трибуналу буде після виборів, вже, скоріш за все, у серпні.

Моряки стежать за новинами. Вони дуже хочуть додому. Вони прекрасно розуміють, яка робота була проведена для того, щоб їх звільнити. Зазвичай в ув’язнених через півроку починається період депресії, апатія. Тут все навпаки – вони на такому моральному підйомі! У переважної більшості гарне самопочуття. Є питання з пораненими. Той же ж Василь Сорока, не дивлячись на те, що спостерігається прогрес, потребує косметологічної операції на руці. Андрій Артеменко потребує допомоги офтальмолога. Омбудсмени сьогодні домовилися щодо таких приватних питань. Принципова позиція російської влади була: жодним чином не контактувати з «режимом» Порошенка, як це вважається в Росії. Навіть поїздки омбудсмена Денисової і до Олега Сенцова, і до моряків закінчувалися лише поїздками. Зараз вектор змінився.

​– Пане Доманський, якою є позиція захисту Кирила Вишинського і якою є оцінка заяв сторони обвинувачення?

Андрій Доманський: У сторони обвинувачення відсутні будь-які додаткові докази щодо обрання більш суворого запобіжного заходу, тобто тримання під вартою. Це підтверджує, що доказів, відповідних ризиків не існує. Врешті-решт є змагальність процесу. І ми – правова держава, в якій закон є передовсім. І все має відбуватися відповідно в рамках закону, а не політичної волі. Не ми повинні доводити, а сторона обвинувачення відповідні ризики і відповідні доводи.