Російська сторона відмовилася проводити тристоронні переговори щодо транзиту газу через територію України. Це сталося вже у травні, після обрання нового президента, а також не погодила й переговори на червень. Як прокоментував виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко, Росія свідомо затягує процес. Це – лише останній з прикладів взаємних санкцій, які накладають одна на одну ворогуючі країни. Більше про санкції і про те, як торгова війна між Росією та Україною може вплинути на Білорусь, дізнавалася кореспондентка Білоруської служби Радіо Свобода Алена Літвінова.
Після окупації Росією Криму та початку бойових дій на Донбасі в 2014 році країни Європи і США запровадили економічні санкції проти російських компаній і фізичних осіб, причетних до агресивних дій проти України. Київ долучився до «санкційної війни» наприкінці 2015-го.
З того часу український уряд поступово розширював перелік торговельних обмежень, в тому числі і через антидемпінгові розслідування. У цьому році в травні заборонені поставки російського цементу і дерев’яних виробів, а з 1 серпня запроваджується спеціальне мито на всі види продукції російського походження. Виняток зроблено лише для вугілля, коксу, бензину, зрідженого газу і фармацевтичної продукції.
Критичну для України продукцію, зі свого боку, обмежує Росія – з 1 червня припиняється постачання сирої нафти і змінюється система експорту нафтопродуктів на український ринок. Щоб постачати дизельне паливо і бензин, потрібно буде отримати спеціальний дозвіл Міністерства економічного розвитку Росії.
Торгівля за два роки до війни
Торговельні відносини України і Росії досягли рекорду в 2011 році – тоді взаємний обмін товарами і послугами вимірювався десятками мільярдів доларів. Поставки з Росії оцінювалися в 30 мільярдів доларів, а з України – в 25 мільярдів. Перше падіння обсягів торгівлі відбулося в 2012-му, в 2014-му торгівля скоротилася в два рази, а в минулому році – в 10 разів, у порівнянні з рівнем 2011-го.
Директор українського Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський наголосив, що стійке скорочення обсягу торгівлі між Росією і Україною в 2012-2013 роках стало результатом не політичних проблем, а змін в країнах, в їхніх національних економіках і у взаємній затребуваності продукції. Санкції лише завершили цю тенденцію.
Зараз ми виходимо з того, що є анексія Криму, є спровокована Росією війна на сході України, і тому в даному випадку наша співпраця з Росією визначається саме цим конкретним фактом
«Санкції не є автономним інструментом економічної політики. Вони запроваджуються у відповідь на якісь події. Якби не було російської агресії і анексії Криму, зрозуміло, ніхто б їх не запроваджував, і їхня оцінка не мала б ніякого політичного змісту. Зараз ми виходимо з того, що є анексія Криму, є спровокована Росією війна на сході України, і тому в даному випадку наша співпраця з Росією визначається саме цим конкретним фактом», – сказав Радіо Свобода Ігор Бураковський.
Чим торгували і що втратили
Як і у випадку з Білоруссю, основну частину (близько 70%) українського імпорту з Росії становили нафта і нафтопродукти, вугілля, мінеральні добрива та ядерне паливо. Так, до речі, залишається і по нині.
На світовому ринку можна придбати будь-який товар. Але потрібні відповідні витрати на адаптацію до нових постачальників
«Все це можна замінити іншими постачальниками, хоча зрозуміло, що заміщення постачальника з Росії на постачальника з ЄС означає втрату часу, з одного боку, а з іншого – не завжди дешевше. Проте це можна зробити, і тут якраз питання не стільки до держави, скільки до бізнесу. На світовому ринку можна придбати будь-який товар. Але потрібні відповідні витрати на адаптацію до нових постачальників. І ще раз хочу наголосити: не можна оцінювати поза політичним контекстом санкції, які взаємно запроваджують Україна і Росія», – додав економіст.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України оцінює вплив російських санкцій тільки по дизельному паливу та вугіллю більш ніж на 4 мільярди доларів на рік. Росія щорічно втрачає в торгівлі з Україною 193,3 мільйона доларів після заборони поставок українських труб, паперової продукції, панчішно-шкарпеткових виробів, олії та інших продуктів високотемпературної перегонки кам’яновугільних смол.
У грошовому вираженні від моменту запровадження взаємних санкцій країни втратили в торгівлі приблизно однаково: Україна – 4,3 мільярда доларів, а Росія – 4,1 мільярда. Якщо ж порівнювати нинішню торгову статистику з даними 2011 року, то Україна недоотримала в торгівлі з Росією понад 20 мільярдів доларів, а Росія – 26 мільярдів. Взагалі ж, каже Ігор Бураковський, точно визначити ефект від санкцій досить складно, бо ця цифра залежить від багатьох факторів.
«Зрозуміло, що будь-яке переналагодження відносин з однієї схеми на іншу вимагає додаткових витрат. Коли у нас був багаторічний постачальник, а тепер треба швидко замінити цю продукцію, то очевидно, що від нового постачальника ми не отримаємо таких кредитних умов. Хоча, звичайно, все індивідуально і залежить від того, які були канали закупівель – безпосередньо у виробника або в торгових організацій. Ті ж добрива ми могли купувати через якісь європейські структури на торгові доми або компанії, які, в свою чергу, набували цю продукцію в Росії і поставляли її по всьому світу», – пояснив Ігор Бураковський.
Ще один фактор обумовлений необхідністю розвивати власну промисловість, щоб отримати свою продукцію замість забороненої.
Хімічна промисловість у нас дуже сильно монополізована, працює кілька компаній, а частина з них належить олігархові Фірташу. Це також додає певного присмаку цій ситуації
«Але тут треба дивитися на відповідні українські потужності, як вони працюють, кому постачають, чи готові закрити канали з Росії власною продукцією. Також багато питань, так як, наприклад, хімічна промисловість у нас дуже сильно монополізована, працює кілька компаній, а частина з них належить олігархові Фірташу. Це також додає певного присмаку цій ситуації. Також є питання, наскільки наші споживачі російської продукції орієнтуються в тому, що відбувається на світовому ринку», – додав економіст.
Санкції дзеркальні, а умови різні
В умовах взаємних санкцій Росія і Україна мають різні зовнішні чинники. Для України після Революції гідності відкрився доступ до кредитів міжнародних фінансових організацій – Міжнародного валютного фонду та Європейського союзу, а товари і послуги ширше рушили на європейський ринок після підписання угоди про вільну торгівлю.
За даними Державної служби статистики України, протягом перших чотирьох місяців цього року експорт в країни Євросоюзу вже досяг 42,7% в загальному обсязі українського зовнішньої торгівлі. Найбільший попит в Європі мають продукція українського сільського господарства і металургії, котрі заборонені в Росії. У сегменті послуг, і перш за все транспортних, телекомунікаційних та ділових, європейський ринок в статистиці України також посідає перше місце з часткою 33,6%.
Росія від всіх цих ресурсів і можливостей фактично ізольована через міжнародні санкції, введені Євросоюзом і США після окупації Криму та агресії на Донбасі.
Весь світовий пакет санкцій – ЄС, США, Україна – це дуже болючий пакет, і вже сама Москва визнає, що має численні економічні проблеми і низькі темпи економічного зростання – менше від 1%
«Я не беруся оцінювати вплив українських санкцій на Росію. Але в цілому можна стверджувати, що весь світовий пакет санкцій – Євросоюз, США, Україна – це дуже болючий пакет, і вже сама Москва визнає, що має численні економічні проблеми і низькі темпи економічного зростання – менше від 1%. Це фактично результат економічних санкцій», – вважає Ігор Бураковський.
У той же час в Україні, згідно з офіційною статистикою, реальний валовий продукт збільшився на 2,2%. Хоча деякі аналітики стверджують, що про серйозне економічне зростання поки говорити зарано – цифри можуть свідчити лише про те, що вдалося зупинити падіння економіки, викликане анексією Криму і окупацією частини Донбасу.
Зворотний бік заборон – «сірі схеми»
Експерти не виключають, що, незважаючи на існування торгових заборон, ще деякий час українська продукція буде представлена на російському ринку, а російська – на українському, хоча і в значно меншому обсязі. Адже бізнесменам простіше знайти обхідний шлях, ніж шукати нові ринки. Один з таких шляхів – «очищати» походження своєї продукції на території Білорусі, яка стала фактично буферною зоною між Росією, Україною і Європою.
Ми прекрасно розуміємо, що вугілля, яке поставляється в Україну з Росії, – це вугілля українське, яке вивозиться через Ростовську область
«Якщо не брати до уваги моральні питання і говорити про бізнес-стратегії, то вони різні. Ми прекрасно розуміємо, що вугілля, яке поставляється в Україну з Росії, – це вугілля українське, яке вивозиться через Ростовську область. Те ж стосується і Білорусі, яка активно займається реекспортом. Білорусь – ворота західного світу для західних товарів, які потраплять через білоруську територію під білоруським маркою в Росію. Будь-які обмеження мають свою економічну ціну, і частина бізнесу буде шукати різні схеми, щоб зняти українську або російську марку з товарів, що поставляються в тому чи іншому напрямку. І те, що існує певна сфера для зловживань, – очевидно», – зазначає Ігор Бураковський.
За словами експерта, відстежити реальне походження товарів досить складно.
«Коли ми говоримо про такі схеми, це питання не тільки економічне, але і питання до митних органів, які повинні відслідковувати товарні потоки. Тому треба інтенсифікувати співпрацю і на політичному рівні, перш за все для того, щоб держава, підприємці якої використовують відповідні можливості, також контролювала відповідні потоки. Це тема окремої і дуже непростої професійної, економічної і юридичної розмови», – зауважує Бураковський.
Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій переконаний, що проблему сірих схем можливо вирішити тільки в разі більш об’ємних санкцій, аналогічних тим, що вводилися проти Іраку й Ірану.
Якщо вся міжнародна спільнота обмежує торгівлю, то зрозуміло, що ніякі треті схеми не працюють
«Якщо вся міжнародна спільнота обмежує торгівлю, то зрозуміло, що ніякі треті схеми не працюють. На сьогоднішній день таких санкцій немає, тому наявність цих схем – частина нашої гібридної співпраці з Росією», – підсумував він.
Все буде під контролем
Білоруські підприємства дуже швидко реагують на всі зміни взаємної російсько-української економічної політики. Логічно прогнозувати, що вони першими спробують замінити критичну для України російську продукцію своєю. І перш за все мова про нафтопродукти, цемент, бітум, дерев’яну продукцію і мінеральні добрива. Разом з тим, вони повинні бути готові, що українська митниця буде пильніше придивлятися до їхніх поставок, тим більше, що вже є конкретні випадки.
У минулому році в грудні Державна фіскальна служба України затримала в Рівненській і Житомирській областях 80 вагонів із білоруськими добривами. Підозрювали, що під сертифікати Білорусі завозиться російська продукція, на яку в 2018 році в Україні ввели антидемпінгове мито. Через три тижні розслідування підтвердилося білоруське походження добрив, але терміни поставок були зірвані, «Гродно Азот» і Гомельський хімічний завод вимушено зупиняли відвантаження в Україну.
«Митники не заважають, вони намагаються розкрити ті схеми, де використовуються треті сторони. Це практика будь-якого розслідування, коли ми доводимо, що продукція є російською, з усіма наслідками. Тому тут митниця працювала в рамках своїх повноважень, бо схема може бути досить заплутана. Це питання транскордонного перевезення товарів, проблема транзиту, якщо товари з однієї країни потрапляють через територію іншої в третю, щоб змінити юридичні ознаки», – сказав Ігор Бураковський.
Зараз в Україні під особливим контролем поставки бітуму з білоруського підприємства «Нафтан». Уже кілька місяців тривають судові процеси за позовами Державної фіскальної служби про невідповідність продукції заявленим показникам. Правда, головна претензія митників – не в походженні бітуму, а в тому, що він ввозився під виглядом бітумної суміші, мито на яку істотно нижче.
Оригінал матеріалу Білоруської служби Радіо Свобода читайте тут.
