Гості програми «Ваша Свобода»: Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова; Андрій Герус, голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг.
Росія, як про це сказав голова російського уряду Дмитро Медведєв, припиняє постачання нафти і нафтопродуктів на територію України. Російський прем’єр підписав відповідну постанову, відповідно до якої «визначається перелік товарів, які з 1 червня поточного року можна буде завозити в Україну тільки на підставі окремих дозволів».
Віталій Портников: Панове, це економічний тиск на Україну? Це намагання таким чином показати, що Росія може сама запровадити санкції у відповідь на антиросійські санкції України і країн Заходу? Або це участь Російської Федерації у передвиборчій кампанії? Таким чином пас можливим переможцям влади, мовляв, розмовляйте з нами, тоді ми зможемо вам і нафту повернути? Що це?
У нас важелі впливу є. Нафтопровід «Дружба» – це стратегічний нафтопровід, без якого Росія не може виконати свої контракти щодо постачання нафти в ЄвропуВолодимир Омельченко
Володимир Омельченко: Серйозні схеми по дизельному пальному існують, по зрідженому газу, по «Західтранснафтопродукт». Сьогодні для Росії, для кремлівських олігархів є загроза втрати цих схем у зв’язку, можливо, з переобранням нового президента. І Росія натякає, що якщо буде новий президент, він теж, щоб все було нормально, має включитися у ці схеми.
Україна на сьогодні знаходиться у критичній залежності від поставок нафтопродуктів від Росії. Тиск ціновий може бути величезний. Ми знищили свою нафтопереробку. У нас на сьогодні обмежені шляхи диверсифікації. З відходом президента, що, ймовірно, станеться, порушуються всі схеми, всі домовленості, які були раніше.
(Повна версія програми)
У нас важелі впливу є. Нафтопровід «Дружба» – це стратегічний нафтопровід, без якого Росія не може виконати свої контракти щодо постачання нафти в Європу.
Росія очікувала виборів, коли буде безвладдя, ситуація максимально розхитана, щоб нажитися на хаосі. І ще підкинути в цю ситуацію дестабілізацію. Така стратегія теж можлива.
40% українського ринку контролюються російським ресурсом!Андрій Герус
Андрій Герус: Декілька років тому компанії, які пов’язують з Медведчуком, отримали максимальний режим сприяння, що в судах, що в Антимонопольному комітеті, що в СБУ, що досить дивно. І отримали контроль над дизельпроводом. На сьогодні 40% ринку дизелю – це є компанії, які пов’язують із Медведчуком. Це російський ресурс. Тобто 40% українського ринку контролюються російським ресурсом! Це дуже багато. Коли говоримо про енергетичну незалежність, їздять наші політики в Європу, переконують, що «Північний потік-2» – це енергетична залежність, а в нас в Україні робиться таке!
Це все ризики. І Росія вчиняє певні дії тоді, коли вона може вплинути, хоче вплинути, і коли країна, на яку вона може вплинути, є слабкою. Якщо у нас 40% дизелю раптом перестане постачатися з Росії – це будуть і цінові стрибки, і можуть виникати дефіцити. Це стосується так само і зрідженого газу, це стосується і вугілля.
Зміна ціни на роздрібному ринку може бути на 1-2 гривні за літр пального. Якщо вони зупиняють, тоді ми платитимемо дорожче. Тому що російський ресурс був дещо дешевший. Ми можемо отримати з інших джерел, але трошки дорожче.
– З 1 травня газ для населення має подешевшати. Інакше уряд може ухвалити рішення про звільнення керівника НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва. Про це сказав прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. На сайті «Нафтогазу» розміщене повідомлення під заголовком: «Нафтогаз» просить Кабмін знизити ціну на газ для населення до ринкової з 1 травня». І в компанії говорять, що Кабмін видав постанову про зниження ціни на газ, але не скасував попередню – про підвищення ціни на газ. Що відбувається?
«Нафтогаз» треба ліквідувати у тому вигляді, як зараз є, тобто ліквідувати монополію «Нафтогазу» на видобуток і постачанняВолодимир Омельченко
Володимир Омельченко: Це дуже слабка нормативна правова техніка Кабміну. Неможливо знизити ціну, не скасувавши постанову №867, в якій зазначено, що ціна має бути 8,55 гривень. Цю постанову вони не скасували і не змінили.
Парадокс в тому, що ціни на газ на європейських хабах знижуються, а в нас для населення збільшуються. Кабмін достатньо слабко пропрацював нормативно-правову базу до зниження ціни.
Ціни збільшилися в 10 разів. Керівники «Нафтогазу» говорили, що це для того, щоб збільшити видобуток газу, що у 2020 році самі себе забезпечуватимемо і будемо газ експортувати. Газ власного видобутку не тільки не збільшився за цей час, а видобуток товарного газу знизився.
Поле для маневру дуже просте – створити ринкові умови, щоб була конкуренція. «Нафтогаз» треба ліквідувати у тому вигляді, як зараз є, тобто ліквідувати монополію «Нафтогазу» на видобуток і постачання.
«Нафтогаз» був створений під вибори Кучми 1998 року, щоб сконцентрувати фінанси. І на сьогодні «Нафтогаз» використовувався у передвиборчих технологіях, тому що субсидії, які пішли перед самими виборами, були сконцентровані в тому числі і НАК «Нафтогаз України».
В країні тоді бардак, коли компанія і менеджмент воюють і в публічній площиніАндрій Герус
Андрій Герус: Є дві постанови Кабміну. Одна говорить, що потрібно по спецобов’язках продавати по ціні 8,55 гривень, а інша говорить, що НАК «Нафтогаз» має право продавати дешевше, якщо ціна для промисловості є дешевшою. Маємо двозначність у постановах. Далі виникає ситуація: якщо ти не хочеш – шукаєш причину, якщо хочеш – шукаєш можливості. Ця ситуація дає тобі і причини, чому не знижувати ціну – дивишся на одну постанову, і можливості, щоб знизити ціну, якщо хочеш – дивишся на іншу.
НАК «Нафтогаз» – це державна компанія, а Кабмін – його акціонер. Хороший Гройсман для Коболєва, подобається він йому чи не подобається, але є певна субординація і зв’язки, де є компанія, і в компанії є акціонер. В країні тоді бардак, коли компанія і менеджмент воюють і в публічній площині, висловлюють якусь незгоду з акціонером. Краще це врегулювати, щоб публічних перепалок не було.
Підвищення тарифів поєднали з різким урізанням субсидіантів. На початок минулого року було 6,9 мільйона сімей-субсидіантів. Критерії зробили більш жорсткими. І станом на лютий їх було 3,6 мільйона субсидіантів. А тарифи виросли. Це вилилося в те, що станом на лютий 2018 року боргів було 32 мільярди гривень, станом на лютий 2019 року – 69 мільярдів гривень.
