(Рубрика «Точка зору»)
У своєму недавньому тексті «Довга держава Путіна» помічник російського президента і куратор бойовиків Владислав Сурков писав: «Ілюзія вибору є найважливішою із ілюзій, коронним трюком західного способу життя взагалі і західної демократії зокрема, давно вже прихильної радше до ідей Барнума, ніж Клісфена».
Звісно, Сурков, у притаманній йому манері, пересмикує. Проте слабкість цивілізованого світу, для частини населення котрого шоу-бізнес (себто ідеї Барнума) і розваги затьмарили собою усе довкола, Кремлеві не просто чудово відома. Пропаганда Росії намагається максимально використовувати це знання в своїй роботі. Не лише російські політики та пропагандисти займаються переведенням серйозних дискусій у паяцтво і блазнювання, у провокацію і розважальне шоу, повне емоцій, аби завадити людям адекватно і критично сприймати інформацію. Цим також займаються підконтрольні Москві ультраправі й ультраліві популістичні рухи по всьому світу. Досить згадати нідерландський референдум щодо Угоди про асоціацію України з Європейським союзом. Під час агітації проти угоди антиукраїнські сили намагалися відвернути увагу нідерландського соціуму від раціональних аргументів на користь асоціації, вдаючись до усіляких вибриків та провокацій, протиставляли офіціозові свою «невимушену» розважальну манеру, цифрам та фактам свої яскраві маніпуляції.
Також знанням про слабкість світу до атракцій активно послуговуються російські тролеферми. Одна з функцій ольгинських посіпак якраз і полягає в тім, аби дискредитувати незручних Кремлеві політиків за допомогою тролінгу, нівелювати сенс самого поняття правди, перемішувати її з відвертою маніпуляцією, перетворювати все на фрік-шоу. Ображати й «опускати» тих, хто намагається протистояти їм у коментарях, до свого рівня і там вже давити досвідом власної цинічності та неадекватності.
Хто сміятиметься останнім
«Ржачки та жрачки» стало сучасною заміною «хліба й видовищ». Замість відповідально розпорядитися своїм вибором й усвідомлювати переваги демократії (ідеї Клісфена) – обрати натомість того, з ким можна буде «поржати».
Тому російська телевізія так і вболіває за перемогу Зеленського. Кремлівські пропагандисти руками й ногами за те, аби весь український політикум остаточно звівся до шапіто. До параду челенджів і флешмобів. Щодалі від вирішення справжніх проблем. Щодалі від можливості керувати ситуацією. Якнайближче до розважальної й популістської беззмістовності, котрою запудрює мізки українцям цей кандидат. Ближче до збільшення внутрішніх проблем і напружень.
І якщо в старих демократіях існує система стримувань і противаг, котра, в разі чого, може контролювати президента, коли він виходить за рамки повноважень чи просто пускається берега, то в Україні цього запобіжника не існує. Скільки б публіцисти й відповідальні політики не закликали створити такий механізм. Українці вкотре воліють вчитися на своїх помилках.
І якщо зараз імідж Зеленського грає йому на руку, то вже через кілька місяців, а чи й тижнів після виборів настане зворотній ефект. Із дотепника він швидко перетвориться на блазня. Із незаплямованого владою перетвориться на некомпетентного. З-за фасаду успішного бізнесмена і самостійної фігури раптом почнуть виднітися нитки, за котрі смикають його олігархи. Флешмоби й челенджі більше не тішитимуть, і не зникнуть охочі їх повторювати. Продукти «Кварталу» наб’ють оскомину. Виявиться, що вже не до сміху. Зате від душі посміються в Кремлі.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
