Іван Чернов
Трансфери українців у чемпіонат Росії з футболу – зрада чи норма? Одні вболівальники вважають, що заробляти гроші в російських командах припустимо для «синьо-жовтих» футболістів, адже «спорт поза політикою»; інші засуджують подібні вчинки своїх улюбленців, враховуючи анексію Криму та окупацію Донбасу. Уже на цих вихідних із зимової «перерви» повертається Українська прем’єр-ліга – 19-й тур розпочнеться з «Донбас-дербі», в якому зустрінуться донецький «Олімпік» і «Маріуполь». Першого березня закривається «трансферне вікно» в УПЛ, яке запам’яталося переходом екс-захисника «Шахтаря» і збірної України Ярослава Ракицького до пітерського «Зеніту». Радіо Свобода нарахувало понад 40 українців, які переходили в чемпіонат Росії від початку Революції гідності й до сьогодні. Згадаймо найгучніші трансфери українських футболістів, які поїхали грати в Росію.
Ярослав Ракицький (із донецького «Шахтаря» до «Зеніта» з Санкт-Петербурга)
Із початку сезону 2009/10 Мірча Луческу довірив місце у стартовому складі «Шахтаря» 20-річному українському захисникові. Відтоді Ракицький був незмінним гравцем основи «гірників». Він захищав «помаранчево-чорні» кольори 13 років і грав у складі збірної України. Ярослав двічі викликався у збірну на великі міжнародні турніри: Євро-2012 і 2016 років. Ракицького вболівальники засуджують через те, що він принципово не співає гімн України.
28 січня 2019 року Ярослав підписав контракт із пітерським «Зенітом», через що були обурені українські вболівальники. Фанати «гірників» не схвалили вчинок футболіста, але подякували йому за виступи в донецькому клубі; Рінат Ахметов назвав гравця легендою «Шахтаря».
Олексій Гай (азербайджанська «Габала» – російська «Кубань»)
Олексій Гай провів 9 років у донецькому «Шахтарі», виходив на заміну в переможному для «гірників» фіналі Кубка УЄФА. Футболіст викликався в національну збірну України, проте на великих міжнародних турнірах не виступав. Після завершення контракту з «Шахтарем» грав за одеський «Чорноморець» і азербайджанську «Габалу».
У грудні 2014 року Олексій перед виходом на футбольне поле відмовився одягати футболку з написом «Слава українській армії». «Я не зрозумів цю акцію. Футбол поза політикою», – казав Гай. У 2016 році з азербайджанського чемпіонату він переїхав у російську «Кубань», де пограв два роки. Згодом повернувся в Україну і підписав контракт із донецьким «Олімпіком», за який грає й до сьогодні.
Олександр Зінченко (в російську «Уфу» як вільний агент)
У 2014 році через непорозуміння з керівництвом донецького «Шахтаря» Зінченко покинув Україну, а вже у лютому 2015 підписав контракт із «Уфою». Футболіст настільки вразив росіян своєю грою, що з’явилися чутки про його можливу натуралізацію, проте Михайло Фоменко вчасно «заграв» молодого футболіста за головну команду України.
Зінченко став наймолодшим гравцем, який відзначився голом за національну збірну України, а також наймолодшим футболістом, який представляв «синьо-жовтих» на великих міжнародних турнірах – виступав на Євро-2016. Після чемпіонату Європи українського півзахисника купив англійський «Манчестер Сіті», заплативши за нього 15 мільйонів євро.
Наразі 22-річний Олександр Зінченко продовжує грати за англійську команду і регулярно викликається у збірну України.
Євген Селезньов (із «Дніпра» у російську «Кубань»)
Переможець Кубка УЄФА, двічі поспіль найкращий бомбардир УПЛ, переможець чемпіонату і Кубка України, був викликаний у збірну на домашнє Євро-2012, забив переможний гол у поєдинку півфіналу Ліги Європи проти «Наполі». І це все про Селезньова. Після блискучого досягнення «Дніпра» на євроарені в клубі розпочалася криза, а Євгенові було заборговано понад мільйон євро. У лютому 2016 року український нападник обирав між клубами англійського і російського чемпіонатів, у результаті безкоштовно перейшов у «Кубань» і пробачив борги керівництву «Дніпра».
Провівши кілька місяців у Росії, форвард перейшов у донецький «Шахтар». Забувши про «Кубань», Селезньова викликали в збірну України на Євро-2016. Згодом «Сєля» переїхав у турецький чемпіонат. Там його місцеві фанати прозвали «султаном» і «царем». Нещодавно підписав контракт із іспанською «Малагою».
Олександр Алієв (із київського «Динамо» до «Анжі» з Махачкали) і Артем Мілевський (із румунської «Конкордії» до «Тосно» з Ленінградської області)
Алієв і Мілевський починали разом грати ще у молодіжній збірній віком до 21 року. У другій половині 2000-х у футболістів cтворився чудовий тандем у київському «Динамо», їх поважали «біло-сині» уболівальники. З часом дует Мілевський – Алієв не тільки разом приносив перемоги «Динамо», але й регулярно святкував їх у київських нічних клубах. Незважаючи на систематичні порушення дисципліни, футболістів викликали в національну збірну України на Євро-2012. Там вічно молоді не відзначалися результативними діями, хоча й мали достатньо ігрового часу.
У січні 2014 року в Олександра Алієва завершився контракт із київським «Динамо», і він перейшов у чемпіонат Росії. Для Олександра «Анжі» стало останнім професійним клубом.
Артем Мілевський після зміни чотирьох другосортних іноземних клубів у 2016 році опинився в пітерському «Тосно». Зараз професійна кар’єра українця білоруського походження триває, Мілевський грає за мінське «Динамо».
Марко Девіч (із харківського «Металіста» до казанського «Рубіна»)
У сезоні 2007/08 років гравець «Металіста» Марко Девіч став найкращим форвардом Української прем’єр-ліги, забивши 19 голів. Його не викликали до лав національної збірної Сербії, а в червні 2008 року Девіч став громадянином України. Основним українським форвардом тоді був Андрій Шевченко, тому за збірну Марко грав небагато. Втім, і після завершення кар’єри «Шеви» натуралізований нападник не виправдав надії «жовто-блакитних» шанувальників. Найбільш пам’ятний момент Марка у збірній – той самий незарахований гол у ворота Англії на Євро-2012.
На початку 2014 року через заборгованість по зарплатні Девіч поїхав із України і став гравцем російського «Рубіна». Ці два роки у складі казанського клубу сам футболіст називає найгіршими у своїй кар’єрі. Зараз Марко грає в Азербайджані за столичний «Сабах» і лідирує в гонці бомбардирів, у його активі 7 забитих голів.
