Газ і тарифи – дві основні теми, на яких спекулюють кандидати на президентських і парламентських виборах. Газета «Україна молода» пише, що найближчі вибори в Україні стали змаганням між кандидатами зі здатності глобально обіцяти, не задумуючись про реальність сказаного і перевершуючи у цьому своїх політичних конкурентів. Гасло «Знижу вартість газу удвічі», з яким стартувала Юлія Тимошенко, – справжній професіонал у галузі передвиборчих і просто нічим не підкріплених обіцянок, перетворилося на справжній флешмоб, констатує газета. Зараз ініціативу популізму успішно перехопила проросійська опозиція. «Для того, щоби захистити громадян України і не допустити хаосу в системі ЖКГ, партія «Опозиційна платформа – за життя» виступила з ініціативою ухвалення закону про списання заборгованості громадян України за комунальні послуги. Хід відверто проросійських політичних сил нічим не поступається кроку Юлії Тимошенко: тема тарифів для українців залишається болючою. Тим паче, що заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг і справді зросла до 55,6 мільярда гривень на кінець грудня 2018 року, – хоча раніше вона була значно меншою. Втім, проросійські сили, констатуючи цю цифру, не називають причин, через які вона утворилася. І жодним чином не погоджуються розділити з владою провину за цей факт. Хоча саме через діяльність проросійських сил в Україні анексували Крим, що «з’їло» близько 20% всієї української економіки. Більше про загравання політиків з електоратом йдеться в статті «Популізм на мільярди».
Поступова мілітаризація кримського півострова та акваторії Азовського моря, а також побудова Керченського мосту призвели до фактичної блокади українських портів Маріуполь і Бердянськ, констатує газета «День». І Росія може піти далі в агресії проти України і втручанні у справи Заходу настільки, наскільки це їй дозволять. І хоча за останні роки протидія Кремлю, головним чином за рахунок міжнародних санкцій, змусила її на деяких напрямках скорегувати свою політику, але ні в якому разі не зупинити наступальні дії. А все тому, що українська влада у своїй діяльності досі використовує напівзаходи, а Захід не до кінця розуміє російську загрозу, переконують експерти видання. За агресію в Азовському і Чорному морях, зокрема після захоплення українських моряків і суден, Москва так і не понесла покарання. Україні треба готуватися до війни. Хай як цинічно це звучить, але ці 5 років вона досить слабенько до неї готувалася, наголошує військовий експерт Валентин Бадрак. Те, що країна навчилася реагувати на виклики війни низької інтенсивності, яку називають гібридною, ще зовсім не означає, що вона готова до того рівня протистояння, який може запропонувати Росія – війни четвертого покоління з двома плюсами. Тому Україні потрібен перехід на створення професійного війська: меншого за чисельністю, але набагато краще оснащеного. Сьогодні понад 70% бюджету йде на утримання армії, яка завелика, але не вирішить перебігу великої війни. Також треба змінити підходи до життя і функціонування оборонної промисловості. В Кабміні навіть немає органу, який би піклувався про оборонно-промисловий комплекс. Йдеться про звільнення від певних податків, можливість отримання без оподаткування сучасного обладнання для підприємств, у тому числі приватних.
«Хто знищував військовий потенціал ЗСУ?». – У статті під таким заголовком газета «Голос України» інформує, що тимчасова парламентська слідча комісія щодо розкрадання у ЗСУ доручить правоохоронцям перевірити діяльність усіх міністрів оборони та начальників Генштабу у період з 1991-го до 2014 року, які зумовили підрив обороноздатності держави. Голова комісії Іван Вінник вважає, що українська армія руйнувалася у чотири етапи. Кожен реалізували відповідний міністр оборони і керівництво Генштабу. За його словами, першому етапу характерне знищення ракетних військ та авіації стратегічного призначення, повне руйнування систем ракетного озброєння, що здатне нести ядерні заряди. Далі, за версією комісії, почався «етап оперативно-тактичного рівня». Йдеться про системне руйнування відповідних компонентів сухопутної, морської, повітряної та протиповітряної оборони держави. Видання нагадує, що всі ці довоєнні роки українська армія постійно скорочувалася та фінансувалася за залишковим принципом. І це була державна політика (ухвалювалися відповідні закони, програми реформування ЗСУ тощо). Із 2005-го до 2014 року однією зі статей наповнення держбюджету Міноборони був так званий спецфонд. Він наповнювався за рахунок коштів, які військове відомство заробляло, здійснюючи власну господарську діяльність. Зокрема, і за рахунок розпродажу зайвого військового майна, бойової техніки. Так, бюджетом-2006 на потреби МОУ виділено 8,9 мільярда гривень, з яких 2 мільярди військові мали заробити самі. Що вони й робили...
Світова економіка з кожним днем підтверджує песимістичні прогнози економістів про настання чергової економічної кризи. Представники держав, аналітики намагалися зупинити цей процес у Давосі. Втім, події вже наступних днів показують, що швидкого розвороту з небезпечної зони до прогресу не спостерігається. Газета «Україна молода» наголошує, що для протидії можливій кризі Україні треба робити ставку на дрібного і середнього виробника, а також формувати потужний внутрішній ринок. Докладніше йдеться в статті «Слово за «середняком».
