«Я ніколи не поділяв ідеологію правлячого в Росії режиму, але мені було цікаво спробувати потрапити на «фабрику брехні» і подивитися зсередини, як там усе влаштовано», – розповідає Леонід Кривенков. За професією він хімік, займався аматорською відеозйомкою, і приятель-телеоператор запропонував йому бути асистентом на зйомках документальної стрічки про петербурзькі палаци. Незабаром Леонід влаштувався на телебачення – спершу це був напівлегальний підробіток у програмі «Доброго ранку, Росіє», а в 2006 році, коли почалося мовлення «Росії-24», його взяли на роботу, незважаючи на те, що у нього не було ні відповідної освіти, ані підтвердженого досвіду роботи за фахом.
Леонід Кривенков стверджує, що для цього йому довелося заплатити начальству хабар у розмірі місячної зарплатні. Десять років він пропрацював телеоператором у сьомий студії прямого ефіру, знімав передачі за участю відомих політиків і добре вивчив кухню ВДТРК (Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія – ред.). У 2016 році Леонід Кривенков вийшов на пенсію і спробував у судовому порядку оскаржити рішення телекомпанії, які порушують, на його думку, Трудовий кодекс. Однак, суди всіх інстанцій встали на бік ВДТРК.
В інтерв’ю Російській редакції Радіо Свобода Леонід Кривенков розповів про те, що він бачив у телестудіях «Росії-24».
– Коли ви влаштовувалися на телебачення, ваші політичні погляди були такими ж, як зараз, чи сформувалися завдяки тому, що ви там побачили?
Улюбленим жартом режисерів і телеведучих були слова «тепер твоя черга брехати»Леонід Кривенков
– Я завжди ставився до правлячого режиму дуже обережно, розумів, що вони переслідують свої інтереси, обдурюють населення, намагаючись справити враження, що ухвалюють закони для загального блага. Але там я став більше цікавитися політикою, оскільки цілий день сидів і дивився новини і обговорював їх із телеведучими. У невимушеній атмосфері ми іноді після ефірів по чарочці коньяку випивали, розмовляли. Мені розповідали зовсім не те, що вони говорили перед камерою. Це мені дало можливість зрозуміти, як все влаштовано в Росії.
У перші роки моєї роботи на «Росії-24» мене шокував той цинізм, з яким ставилися до своєї роботи співробітники. Все, звичайно ж, прекрасно розуміли, що займаються дезінформацією телеглядачів. Так, з технічного каналу постійно відбувалися обговорення на предмет того, як краще піднести ту або іншу новину, часто пропонувалися найнеймовірніші взаємовиключні версії. Улюбленим жартом режисерів і телеведучих були слова «тепер твоя черга брехати». Саме так зверталися до кореспондентів перед тим, як видати їх в ефір.
– Тобто ви не були білою вороною, дисидентом? Людей із такими поглядами там багато?
– Так. Гадаю, що більшість прекрасно все розуміє. Люди, які дотримуються проурядових поглядів, швидше виняток. Деякі намагаються вдавати з себе путінських патріотів. Не знаю: можливо, грають на публіку, а може, й насправді такі. Але більшість – нормальні люди, просто волею обставин потрапили в цю орбіту, змушені якось крутитися і заробляти собі на життя в такий спосіб
– Я часто чув від телевізійників, що варто змінитися владі, і ті ж люди, які сьогодні хвалять Путіна, будуть із таким самим ентузіазмом поливати його брудом.
– Так, я теж так думаю. Якщо влада зміниться, вони наступного дня будуть говорити зовсім інше. Багато людей залежні, змушені говорити те, що їм наказано. Адже платня в ВДТРК просто смішна. Якщо людина з якихось причин починає вести себе неправильно, їй просто починають платити ту суму, яка написана в договорі, і все. Працівник або сам піде, або вибачення попросить. У керівництва є важелі впливу на співробітників. Багато хто має кредити, багато приїхали з інших регіонів, купили в Москві квартири, вони мають виплачувати іпотеку, тому вони тримаються за свої місця і змушені поводити себе так, як від них вимагається.
– У когось платня смішна, а у когось величезна. Сергій Брильов купив за сотні тисяч квартиру в Лондоні...
Деякі телеведучі приїжджають на розкішних автомобілях з особистим водієм. У них є ще додаткові джерела доходів: наприклад, їх часто запрошують на корпоративи в якості ведучих
– Майнове розшарування, звичайно, колосальне. Деякі телеведучі приїжджають на розкішних автомобілях з особистим водієм. У них є ще додаткові джерела доходів: наприклад, їх часто запрошують на корпоративи в якості ведучих. А у телеоператора була зарплата близько 45 тисяч рублів, на руки 42 тисячі (у перерахунку 630 доларів – ред). Робота досить інтенсивна, багато сил забирала. Є співробітники, які ще менше отримували. При цьому офіційні суми оплати на ВДТРК зовсім незначні, навіть за російськими мірками. Так, в 2015 році офіційна платня телеоператора становила 6860 рублів (103 долари – ред.). Не за день, а за місяць!
Зрозуміло, що за такі гроші ніхто працювати не буде, тому в ВДТРК існує хитра система надбавок, які можуть виплачувати, а можуть і не платити, якщо співробітник почне «неправильно» себе поводити. Мені кілька разів виплачували саме таку суму – 6860 рублів. З цього приводу я звертався до суду. Суд вирішив, що все законно.
– Напевно ви знаєте підґрунтя багатьох курйозів, які траплялися в телеефірі...
Із Кремля в «Росію-24» прийшла рознарядка – які відсотки за «Єдину Росію» показувати в новинах... Ось так і вийшли 146%
– Найвідоміший – це 146% на виборах у Держдуму в 2011 році. Кілька років я працював в одній студії з телеведучими Іваном Кудрявцевим та Анною Шнайдер, які оголосили на всю країну про сумарні 146% голосів на тих виборах. Я обговорював цю тему з Анною, Іваном і шеф-редактором «Росії-24» Наталією Щедрінською. Звичайно ж, не було ніякого працівника, який отримав за це, за словами голови Центрвиборчкому Чурова, «тепле місце за океаном». Усе було набагато простіше: з Кремля в «Росію-24» прийшла рознарядка – які відсотки за «Єдину Росію» показувати в новинах. Шеф-редактор запитала: «А як же бути з іншими партіями?», на що вона отримала відповідь: «А іншим партіям показуйте той відсоток, який вони реально набрали». Шеф-редактор не стала сперечатися, адже Кремлю видніше, і зробила все так, як їй наказали. Ось так і вийшли 146%.
– Зазвичай, ток-шоу – це спектакль, на якому всі ролі приблизно розписані. Але ж і там відбуваються непередбачені збої...
Тремтячим голосом шеф-редактор закричав телеведучому в мікрофон технічного каналу: «Ти що, не чуєш, що він каже! Заткни йому пельку негайно!»
– Так, зустрічалися такі гості програми, які на початковій співбесіді погоджувалися вести себе «як треба», але потім у прямому ефірі починали говорити як є насправді. Був великий скандал у зв’язку з розповіддю одного з гостей програми з приводу застосування хімічної зброї військами Башара Асада. Гість почав розповідати правду про виробництво та використання отруйних речовин урядовими сирійськими військами. Тремтячим голосом шеф-редактор Олексій Казаков закричав телеведучому в мікрофон технічного каналу: «Ти що, не чуєш, що він каже! Заткни йому пельку негайно». Телеведучий відразу ж перервав експерта: «На жаль, наш час в ефірі обмежений. Дякую за цікаве інтерв’ю». Згодом телефонували з Кремля і влаштували рознос. Із тих пір цього експерта до нас уже не запрошували.
– Часто ось так телефонують із адміністрації Путіна або інших відомств і влаштовують розноси або просто пояснюють, що потрібно говорити?
– Шеф-редакторам постійно дзвонили якісь люди з Кремля, які коригували зміст новин. Про зміст розмов можна було легко здогадатися, оскільки мікрофон в апаратній зазвичай увімкнений і всі співробітники, що мають доступ до технічного каналу зв’язку, чують відповіді шеф-редактора. Після таких дзвінків шеф-редактор вимагав від телеведучого подавати новини в зовсім іншому ключі, іноді навіть у цілком протилежному до того, що той же самий телеведучий говорив годину тому.
– Сюжети можна коригувати завдяки різним часовим поясам, поки вони просуваються орбітами до європейської частини Росії. Часто таке відбувається?
– Так, матеріали, які не влаштовували керівництво, потім підтирали. У прямому ефірі бували такі інтерв’ю, які досить сильно коригували при повторах. Мені запам’яталося, як я записував дебати між Жириновським і Зюгановим. Вони спочатку дружньо дуже розмовляли, потім, коли увімкнули камери, почали один із одним лаятися, мало до бійки не дійшло. Варто було тільки вимкнути камеру, оголосити рекламну паузу, то відразу ж вони почали про онуків розмовляти мирно, перетворилися зовсім в інших людей. Це все театр, а вони актори, не можна ображатися на актора за те, що у нього така роль.
Шеф-редакторам постійно дзвонили якісь люди з Кремля, які коригували зміст новин... Після таких дзвінків шеф-редактор вимагав від телеведучого подавати новини в зовсім іншому ключі
Ще запам’ятався цікавий випадок із Сергієм Михалковим. Рано вранці потрібно було терміново записати його відповіді по телефону на питання з якогось приводу. Зателефонували Михалкову, але виявилося, що той перебуває в рейсовому літаку, який вже стоїть на злітній смузі в очікуванні черги на зліт. Шеф-редактор оперативно зв’язався з Кремлем, і виліт рейсового літака затримали на півгодини. Звичайно, мене шокувало, що тільки для того, щоб «Росія-24» могла в когось узяти інтерв’ю по телефону, взяли і затримали виліт цивільного літака.
– Від оператора багато що залежить. Кого можна показувати виграшно, а кого ні. Є на «Росії-24» правила, як показувати якихось ведучих чи гостей?
– Оператор робить за вказівкою режисера все, щоб відповідати тим параметрам, які були затверджені керівництвом. У сьомій студії ВДТРК на стіні висіли два-три десятки фотографій, зроблених із телеекрану і затверджених керівництвом. Зображення, що видається в ефір телеоператором, мало строго відповідати одній із таких фотографій. Режисер говорив оператору, припустімо, «друга камера – вісімка». Потрібно було зробити той план, який у нас називався «вісімкою», щоб відповідало саме цього затвердженому зразку. Я не дуже розумів спочатку, навіщо це все потрібно, адже іноді бували такі плани, які виглядають не дуже красиво.
Виявилося, що оформлення студії розробляли провідні психологи для того, щоб впливати на телеглядачів на рівні підсвідомості
Якось хтось із співробітників злегка зрушив один із елементів декорації. Незабаром прибіг головний режисер, влаштував нам рознос і прочитав цілу лекцію про те, чому нічого в студії не можна чіпати: «Ви що, думаєте, всі ці квадратики, промінчики світла тут для краси?» (А ми, наївні, саме так і думали.) Виявилося, що все не так просто: за словами головного режисера, оформлення студії розробляли провідні психологи для того, щоб впливати на телеглядачів на рівні підсвідомості. Навіть незалежно від того, що людина говорить, якщо просто сидіти і дивитися телевізор з вимкненим звуком, все одно це вже якось на людину впливає.
– А як? Ви, напевно, після цього роз’яснення намагалися зрозуміти, як і що впливає?
– Я обговорював цю тему з приятелем-психологом, він мені сказав, що зорові образи можуть так впливати. Картинка якимось певним чином викликає довіру до того, що говорить людина, яка на екрані присутня.
– Мова йде просто про оформлення студії чи про ракурси, як показувати людину?
– Це і те, й інше: і оформлення студії, і певний ракурс.
– За лояльністю співробітників стежать? У вас не було проблем?
– Мене викликав до себе помічник головного оператора, просив видалити матеріали з «Фейсбуку», з моєї сторінки. Я там з приводу відносин з Україною висловив свою думку. Вона не була в руслі офіційної точки зору. Я змушений був видалити, на цьому конфлікт закінчився.
– Ви писали в позовній заяві, що вам не надавали відпустку. Як це може бути?
– У ВДТРК все дуже хитро влаштовано: щоб не надавати співробітникам відпустку, а також постійно вимагати з них гроші, мене та інших співробітників щороку звільняли, а наступного дня знову брали на роботу (не безкоштовно, звичайно). У мене вся трудова книжка і вкладний листок до неї заповнені штампами ВДТРК. У відпустці я не був сім років поспіль. Я звертався з цього приводу до суду, але суди всіх інстанцій (включно з Верховним судом і Конституційним судом РФ) визнали законним ненадання відпустки протягом семи років поспіль. Мій випадок не поодинокий, і сім років далеко не рекорд. Я знаю співробітника ВДТРК, який не був у відпустці десять років поспіль.
– А яким чином від вас вимагали гроші?
– Коли я намагався влаштуватися на канал «Росія-24», я відразу почув від одного зі співробітників: «Ти потрапив на планету Російського Телебачення, а на цій планеті, як звичай велить, за все треба платити, в тому числі і за влаштування на роботу». Мені сказали, що питання про моє працевлаштування можна вирішити, але що вирішення питання буде коштувати грошей. Я повинен був віддати керівництву свою зарплатню за перший місяць роботи, близько 23 тисяч рублів (близько 346 доларів – ред.). Довелося погодитися. Зі мною був підписаний трудовий договір на один місяць. Через місяць я отримав першу зарплатню і всю її віддав, після чого трудовий договір зі мною був продовжений.
Я пропрацював у «Вістях» багато років, поки новий головний оператор не збільшив удвічі суму «відкату» за продовження трудових договорів для деяких співробітників, зокрема, для мене, в зв’язку з моїм передпенсійним віком. «Якщо не заплатиш, ми тебе звільнимо, і ти взагалі ніякої роботи в своєму віці не знайдеш». Звичайно, це не така вже й велика сума. Я міг знайти її і продовжувати працювати на ВДТРК, але на той час мені вже просто набридло цілими днями дивитися на путінських холуїв і слухати їхню брехню. Співробітники нерідко злузували з телеведучих: «Як же так, адже ти ж годину тому казав телеглядачам зовсім інше?». Відповідь була: «А тепер ми говоримо так. Що поробиш – робота у нас така!».
– Нещодавно телеведуча Катерина Андрєєва зізналася, що не дивиться телевізор узагалі, тому що оберігає свої нерви. Ви залишаєтеся телеглядачем після виходу на пенсію?
– Чесно вам зізнаюся: у мене було два телевізори, я обидва подарував. У мене зараз взагалі немає телевізора, я дивлюся виключно новини на інтернет-каналах. До російського телебачення я абсолютно ніякої довіри не маю. Раджу телевізор не вмикати.
Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода. Над перекладом і оформленням публікації працювала Людмила Ваннек.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
