Після отримання томосу і народження автокефальної помісної Православної церкви України (ПЦУ) почнеться процес визнання її з боку інших сестер-церков. Але як довго і чи цілком безпроблемно йтиме цей процес? Чи дослухаються всі предстоятелі помісних церков до закликів Вселенського патріарха Варфоломія і президента Петра Порошенка визнати нову церкву України? В тих, хто стежить за ситуацією в православному світі, є очікування, що більшість помісних церков визнають нову церкву.
Новостворена Православна церква України стала автокефальною помісною церквою – однією з 15 помісних церков, які утворюють світову православну родину.
Отримавши томос з рук Вселенського патріарха Варфоломія 6 січня 2019 року, митрополит Київський і всієї України Епіфаній став братом іншим предстоятелям помісних церков, а українська церква – церквою-сестрою.
Тепер має розпочатись процес визнання з боку інших церков.
Перед врученням томосу патріарх Варфоломій надіслав листа всім предстоятелям помісних церков, в якому висловив сподівання, що його брати-предстоятелі знають про «бажання і висловлені прагнення України» отримати автокефалію. Він також висловив надію, що українську церкву буде визнано іншими церквами, і що митрополита Київського та всієї України мають згадувати в диптиху після Православної церкви Чеських земель та Словаччини – тобто на 15-му місці.
«Якщо ми вирішимо ігнорувати наших братів, які переживають моменти агонії в Україні, ми не будемо мати ніякого виправдання у судний день», – наголосив патріарх Варфоломій у своєму листі.
А президент України Петро Порошенко закликав помісні православні церкви світу визнавати автокефальну ПЦУ під час різдвяної літургії в Софійському соборі, першого богослужіння після надання томосу.
«Ми закликаємо всі світові православні церкви визнавати її (ПЦУ) як сестру, згадувати під іменем – «Святіша церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ. Серце Києва – Свята Софія. І її тисячолітні стіни дочекалися на подію, про яку мріяло не одне покоління українців», – сказав президент Порошенко.
Фактори, що сприяють визнанню
Є кілька факторів, що дають підстави сподіватися на визнання без зайвих затримок нової автокефальної церкви України іншими церквами.
- По-перше, створення ПЦУ відбулося канонічно, і що церква-мати дала автокефалію церкві-доньці, що томос було оформлено і видано канонічно і вручено, без жодних порушень;
- ПЦУ погодилась з рекомендацією Константинополя і пристала на «скромнішу» модель митрополії на чолі з митрополитом, а не патріархат із патріархом – принаймні поки що;
- Було враховано побажання Константинополя і патріарх Філарет і митрополит Макарій не висували свої кандидатури на предстоятеля нової церкви;
- Що в Об’єднавчому соборі брали участь і представники і УПЦ (МП), які до того ж, як очікується, посядуть чільні місця в ієрархії ПЦУ;
- Що перехід парафій до нової церкви, який вже обчислюється десятками, відбувається мирно і безконфліктно;
- Що патріарх Варфоломій діє з витримкою і не піддається, за висловом одного видання, на «істерику з боку РПЦ», а митрополит Епіфаній під час Різдвяного богослужіння у Софійському соборі повівся благородно і згадав предстоятелів усіх помісних православних церков, у тому числі і патріарха РПЦ Кирила.
«Предстоятель української церкви згадав предстоятелів всіх інших помісних православних церков. Зробив він це згідно з диптихом Константинопольського патріархату, згідно зі схемою та традицією православного богослужіння», – прокоментував Андрій Юраш, глава департаменту з питань релігій Міністерства культури.
Ще фактором, який сприятиме визнанню, є активна підтримка автокефалії з боку української влади – і це виводить тему визнання на міждержавний рівень, а не лише на рівень суто церковної дипломатії Константинополя.
Ситуація в православному світі
Цю ситуацію авторитетний грецький сайт, який висвітлює православну тематику, Orthodoxia.info, назвав «бойовими таборами», пояснюючи, що церкви-сестри розділилися в українському питанні.
На думку сайту, визнання займе певний час, і для багатьох предстоятелів визнання нової церкви «стало головним болем», враховуючи, як розійшлися позиції Константинополя і Москви.
Важко проаналізувати ступінь сили кожної церкви та віднести напевно їхніх предстоятелів до того чи іншого таборуАндреас Лударос
«Наразі важко проаналізувати ступінь сили кожної церкви та віднести напевно їхніх предстоятелів до того чи іншого табору», – пише на сайті його редактор Андреас Лударос.
Важливою буде позиція давніх патріархатів, де найавторитетніший, перший за честю у світовому православ’ї – Вселенський патріарх – дарував томос і попросив інших братів-предстоятелів визнати нову церкву, яка вже тепер має томос.
Другим в диптиху є Олександрійській патріархах і очолює його патріарх Феодор Другий. За традицію з давніх часів, цей патріарх має дуже солідний титул і серед іншого називається «Тринадцятим апостолом» і «Суддею всесвіту».
Як пишуть, сам патріарх, який не так недавно побував в Одесі, може й хотів би відіграти роль посередника між Москвою та Константинополем і зайняти нейтральну позицію в українському питанні, але «насправді Олександрійський Синод, як виглядає, не хоче йти цим шляхом», а воліє зайняти вичікувальну позицію, і відтак є сподівання на визнання ПЦУ з боку Олександрії.
Щодо Антіохійської церкви, яку очолює Іоанн Десятий, то вона до війни в Сирії не виступала проти автокефалії для Києва та підтримувала спільні заяви решти православних церков на чолі з Константинополем.
Наприклад, під час собору найдавніших православних церков у 2011 році патріархи відкинули претензії РПЦ на Україну. Зараз, однак, ця церква відкинула ідею томосу для України та підтримала УПЦ (МП).
Антіохійський патріархат перебуває в сфері впливу російської церквиДмитро Горєвой
«Антіохійський патріархат перебуває в сфері впливу російської церкви, – пояснює український релігієзнавець Дмитро Горєвой. – Великий вплив має присутність російських військ в Сирії».
Ще один давній патріархат – Єрусалимський – має престиж того, що він розташований в Єрусалимі, а звідти веде історію світове Християнство.
«Дуже неймовірно, щоби Церква на Святій Землі поставила під сумнів авторитет Вселенського патріарха», – зазначає Лударос, вважаючи, що Єрусалимська церква визнає ПЦУ без проблем.
Європейські патріархати
Окремо виносять позицію Сербської церкви, яку очолює патріарх Іриней. Вже після надання томосу Православній церкві України Іриней сказав, що Константинопольський патріарх ухвалив «політичне рішення, узаконивши розкол».
Але при цьому Іриней зауважив, що Сербська церква «не вболіває за жодну зі сторін, а керується лише канонами».
Оглядачі зауважують, що Сербська церква не має нічого проти Української церкви як такої, а радше керується міркуванням про те, що український томос може активізувати зусилля православних церков Македонії та Чорногорії активніше домагатись автокефалії.
Під час візиту до Белграда на початку липня минулого року з патріархом Іринеєм зустрічався президент Петро Порошенко.
Болгарська церква, яка разом з Антіохійською та Грузинською, а також РПЦ, не брала участь у Всеправославному соборі на Криті у 2016 році, який збирав патріарх Варфоломій, нині активно не виказує позицію з українського питання.
Хтось вважає Болгарську церкву близькою до РПЦ, а хтось каже, що це є перебільшенням. Відомо, наприклад, що речник Болгарської церкви митрополит Даниїл якось запитав, чому раніше патріарх Варфоломій не визнав українську автокефалію.
Румунська церква, як вважається, може бути однією з перших, хто визнає українську сестру – патріарх Варфоломій брав участь в освяченні найвищого православного храму у світі в Бухаресті наприкінці 2018 року і його тепло приймав Румунський патріарх Даниїл.
«Я впевнений, що Румунська православна церква братиме участь у збереженні єдності і праведності церкви», – сказано в посланні Вселенського патріарха єпископату Румунської церкви коли він був у Бухаресті і в якому він просив визнати українську автокефалію.
Щодо Польської православної церкви та Православної церкви Чеських земель та Словаччини, то грецький сайт називає їх одними з «найбільш русофільських», а з іншого боку, офіційний Київ активно вів роботу в Польщі, Чехії та Словаччини в плані церковного визнання ПЦУ.
Грузинська церква
Ще один патріархат – Грузинська православна церква (ГПЦ). Вона повідомила 6 січня, в день отримання українського томосу, що висловить свою чітку позицію щодо отримання канонічної автокефалії ПЦУ, коли ознайомиться з тестом томосу. Про це сказав місцеблюститель патріаршого престолу ГПЦ митрополит Сенакський і Чхороцкуйський Шіо (Муджирі).
Він додав, що дата нового Синоду, який має розглянути це питання, ще не відома. А грузинські ЗМІ нагадують, що Синод збирається взимку і влітку, і що після грудневого засідання тепер Синод має зібратися десь на початку червня.
У Грузинській церкві є побоювання, що в разі підтримки української автокефалії, РПЦ може офіційно відібрати з її підпорядкування територію сепаратистських регіонів Абхазії та Південної Осетії, які наразі непідконтрольні ГПЦ фактично, але РПЦ формально визнає ці регіони канонічною територією Грузинської православної церкви.
Як би там не було, багато грузинських церковних діячів, політиків та оглядачів наполягають на визнані ПЦУ.
Українська церква заслуговує автокефалію канонічно, морально і політичноЛеван Сутідзе
Скажімо, релігійний оглядач часопису «Табула» Леван Сутідзе зазначає: «Грузинська православна церква крутиться на «російській орбіті», і Синод це не раз підтверджував. Не важливо, скільки членів Синоду підтримують автокефалію Української церкви. Головне – це позиція Католикоса-патріарха Грузії Іллі Другого. Проти його волі не піде жоден член Синоду», – вважає Сутідзе.
«Таке затягування українського питання – це велика ганьба, особливо коли члени Синоду дуже добре розуміють, що українська церква заслуговує автокефалію канонічно, морально і політично. Невже Грузинська церква не пам’ятає, що сама була поневолена Російською імперією?!» – додає грузинський оглядач.
Я впевнений, що рішення Священного синоду будуть відповідати державним інтересам Грузії і канонічному законодавствуДавід Бакрадзе
А лідер руху «Європейська Грузія», екс-спікер парламенту Давід Бакрадзе, наприклад, сказав: «Український народ, українська церква, українські віряни – вони дійсно заслужили незалежну і автокефальну церкву… Що стосується Грузинської церкви… я впевнений, що рішення Священного синоду (ГПЦ) будуть відповідати державним інтересам нашої країни і канонічному законодавству».
Решта церков
Щодо Албанської церкви, то архієпископ Анастасій «не повернеться спиною до Фанара», як зауважує сайт Orthodoxia.info, маючи на увазі під Фанаром район Стамбула, де розташований Вселенський патріархат.
Архієпископ Анастасій з Албанської церкви не повернеться спиною до ФанараСайт Orthodoxia
Так само й Кіпрська церква, на чолі якої архієпископ Хризостом, завжди підтримує Константинополь і він був одним з кількох предстоятелів, які відкрито підтримали патріарха Варфоломія в українському питанні.
Щодо Грецької церкви, то вона, як очікується, не піде проти патріарха Варфоломія, а той факт, що митрополит Епіфаній вчився в Афінському університеті і говорить грецькою, може бути додатковим аргументом на користь визнання ПЦУ Елладською церквою.
Ті, хто не висловлювався, як от Грецька церква, стають на бік Вселенського патріархаІліас Коусковеліс
«Союзники (Москви) – Сербія, Болгарія, і, природньо, Антіохійський патріархат – завдяки своїй близькості до Сирії і відносинам Росії з режимом Асада. Ті, хто не висловлювався (з українського питання) як от Грецька церква, стають на бік Вселенського патріарха», – вважає професор міжнародних відносин Університету в Північній Греції Іліас Коусковеліс.
А коментатор Нікос Констандарас пише в колонці в газеті The New York Times, що на позицію РПЦ можуть пристати Польська, Сербська церкви та Антіохійський патріархат.
«Як і в більшості розколів в історії Християнства, нинішній також визначається як realpolitik та національними інтересами, так і догмами. Канонічні норми можуть визначати політичну поведінку, так само, як і політика часто впливає на церковний хід подій», – зазначає оглядач.
А почесний патріарх Філарет не так давно спрогнозував, що українську церкву визнають всі – окрім РПЦ, а також Сербської та Антіохійської церков.
У майбутньому всі православні церкви визнають українську церкву. Чому? Тому що вона великаПатріарх Філарет
В інтерв’ю Радіо Свобода він проте зазначив, що в перспективі всі церкви визнають українську – включно з російською.
«Томос Вселенського патріарха Варфоломія підтримує зараз багато помісних церков. Деякі православні церкви не підтримають. Але у майбутньому підтримають всі. Іншого шляху немає, – сказав Філарет. – І в майбутньому всі православні церкви визнають українську церкву. Чому? Тому що вона велика».
Що таке томос і автокефалія – пояснюємо популярно
6 січня 2019 року у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію предстоятелеві Православної церкви України митрополитові Київському і всієї України Епіфанію.
Що це означає
- Томос (грец. τόμος) – указ синоду і/або глави помісної православної церкви з важливих питань церковного устрою або віровчення; останнім часом найчастіше стосується рішення церкви-матері про надання автокефалії новій помісній церкві.
- Автокефалія (ст.грец. αὐτοκεφαλία) – самостійність помісної церкви, адміністративно незалежної від інших православних церков, але єдиної з ними канонічно.
Новітня передісторія
- У квітні 2018 року президент України Петро Порошенко звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням надати томос про автокефалію Православної церкви в Україні і оголосив про намір створити єдину помісну церкву. Верховна Рада звернення президента підтримала.
- 10 вересня 2018 року патріарх Варфоломій скерував до Києва двох екзархів, які мали підготувати ґрунт для створення автокефальної церкви.
- 11 жовтня синод Вселенського Константинопольського патріархату у Стамбулі:
– підтвердив своє попереднє рішення продовжити процес надання автокефалії українській церкві;
– позбавив юридичної сили свій синодальний лист 1686 року про доручення Московському патріархові обов’язку висвячувати церковно підпорядкованих Константинополю митрополитів Київських, що його Російська церква трактувала як нібито передачу Київської митрополії Москві;
– відновив у єпископському чи священицькому сані і в церковному спілкуванні зі світовим православ’ям керівників невизнаних Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви і підпорядкованих їм священства і вірян;
– оголосив про відновлення своєї ставропігії (представництва) в Києві.
- 15 грудня 2018 року об’єднавчий собор у Києві у складі ієрархів і вірян саморозпущених до того моменту УПЦ КП і УАПЦ, а також двох єпископів від УПЦ (МП), оголосив про створення єдиної помісної православної церкви. Її в сані митрополита Київського і всієї України очолив Епіфаній (Сергій Думенко), до того місцеблюститель патріаршого престолу УПЦ КП.
Як обрали голову єдиної помісної православної церкви в Україні – фотогалерея
Реакція Москви і відповідь на неї
- Московський патріархат Російської православної церкви різко негативно поставився до заходів Вселенського патріарха у справі створення єдиної помісної церкви України, розірвав із Константинополем євхаристійне спілкування і звернувся до керівників інших православних церков світу з закликом не вступати в церковне спілкування зі створеною в Україні новою православною церквою.
- 2 листопада 2018 року представник Константинопольського патріарха при Всесвітній раді церков архієпископ Іов (Геча) заявив, що не виключає можливості надання автокефалії церкві і в Білорусі – якщо про це попросять церква і держава.
Ситуація у світовому православ’ї
До надання автокефалії Православній церкві України у світі було 14 визнаних автокефальних церков. За православним диптихом (переліком помісних церков) у версії Вселенського патріархату (Московський патріархат має власну, відмінну версію), вони розташовуються в такій ієрархії:
- Константинопольська (понад 2 мільйони вірян)
- Александрійська (понад 6,5 млн)
- Антіохійська (1 млн 370 тис.)
- Єрусалимська (130 тис.)
- Російська (разом із усіма її підрозділами найбільша на цей час – за її оцінками, приблизно від 90 до 120 млн вірян; УПЦ (МП) складає значну її частку)
- Сербська (10 млн)
- Румунська (16 млн)
- Болгарська (8 млн)
- Грузинська (4 млн)
- Кіпрська (420 тис.)
- Елладська (у Греції, 8 млн)
- Польська (500 тис.)
- Албанська (700 тис.)
- Чеських земель і Словаччини (150 тис.)
- Православна церква України як остання наразі зі створених перебуває нині на 15-му місці.
Деякі приклади надання томосу:
- 1686 рік – Константинопольський Вселенський патріарх Діонісій IV затвердив синодальний лист Вселенського патріархату, який із міркувань «ікономії» (церковної доцільності) доручав патріархам Московським висвячувати в сан новообраних помісним собором митрополитів Київських – при тому, що вони залишалися церковно підпорядкованими Константинополю і мусили поминати саме Вселенського патріарха, а не Московського, як свого першоієрарха. Москва не виконала цих умов і стала тлумачити рішення як нібито передачу Київської митрополії в підпорядкування Московському патріархатові. Через те, що оригінал листа нині не відомий, таке трактування донедавна повторював і сам Вселенський патріархат – доки влітку не оприлюднив історичні документи, які висвітлили зміст того листа. 11 жовтня 2018 року синод Вселенського патріархату скасував те рішення 1686 року, щоб усунути підставу для неправдивого трактування Москви.
- 1923 рік – патріарх Константинопольський Мелетій IV видав томос про автономію (але не автокефалію) Естонської православної церкви і прийняв її в свою юрисдикцію.
- 1924 рік – патріарх Константинопольський Григорій VII підписав томос про надання автокефалії Польській православній церкві у (в першу чергу для вірян із Західної Білорусі і Західної України). Російська православна церква, яка контролювала цих вірян до Першої світової війни, не погодилася з цим. Після Другої світової, коли СРСР привів до влади в Польщі комуністів, ППЦ «добровільно» відмовилася від томосу з Константинополя і попросилася до РПЦ – яка відразу ж надала їй томос уже від свого імені, хоча право надавати автокефалію має тільки Вселенський патріархат як Церква-мати всіх інших помісних церков. Московського томосу, у свою чергу, не визнає Константинополь, але завдяки томосові 1924 року ППЦ залишається канонічною.
- 1937 рік – була визнана автокефалія Албанської православної церкви.
- 1945 рік – Болгарська православна церква отримала томос, яким була, за різними оцінками історичних подій, уже втретє чи вчетверте визнана автокефалія цієї церкви.
- 1994 рік – патріарх Московський Алексій II видав томос про надання автономії Молдовській православній церкві (яка залишилася частиною Московського патріархату).
- 1998 рік – Вселенський патріарх Варфоломій видав томос про автокефалію Православної церкви Чеських земель і Словаччини.
- 2019 рік – Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію Православній церкві України.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Порошенко: ми розірвали останні пута, які прив’язували нас до Москви
«Тричі неканонічна» УПЦ (МП). Томос для України кардинально змінив ситуацію
«333 роки московського ярма нарешті позаду»: реакції на отримання Україною томосу
Філарет про Собор, конкурентів Епіфанія і шантаж КДБ
УПЦ (МП) у Криму благословляє окупантів на захист Росії і освячує їхню зброю
