Засніжений грудень став переможним «водним» місяцем. Два українські олімпійці переписали спортивну історію: Михайло Романчук став чемпіоном світу з плавання на дистанції 1500 метрів (такого досягнення Україна не здобувала вже шість років), а Єлизавету Яхно визнали найкращою синхроністкою у 2018 році. Про перемоги, новорічний настрій та внесок в історію спортсмени розповіли Радіо Свобода.
Світове визнання, яке змінило історію синхронного плавання – це обрання українки Єлизавети Яхно найкращою синхроністкою у 2018 році. У серпні на чемпіонаті Європи харківська спортсменка здобула золоту, п’ять срібних та одну бронзову нагороду.
Таке визнання – важливий внесок у розвиток синхронного плавання, каже Катерина Садурська – чемпіонка Європи, багаторазова призерка світу, а тепер радник з питань спорту у Харківській області.
«До світового визнання українське синхронне плавання йшло дуже давно, і багато поколінь доклалося до цього успіху. Це суб’єктивний вид спорту, і треба протягом багатьох років і змагань показувати високий рівень, щоб судді звернули увагу на команду і змінили своє ставлення. І ми бачимо, що після Олімпіади в Ріо дійсно змінилося ставлення до збірної України. І відкрилися «зелені двері» на п’єдестал, і всі раді цьому», – каже Катерина Садурська.
На літній Олімпіаді в 2016 році збірна України вперше пробилася до фіналу з синхронного плавання. Тоді «синьо-жовту» команду засудили. Експерти казали: новачки, ще не мають такого авторитету, як японські спортсменки.
Головний тренер збірної України з синхронного плавання Світлана Саідова, яку також відзначили у міжнародній федерації, змогла побудувати «топову» команду, вважає Катерина Садурська.
«Є великі шанси на те, що можуть бути медалі в Токіо у 2020 році. Але є такий момент, що це Японія. А основною нашою конкуренткою є японська команда. Це буде видовищна боротьба, як і протягом останніх двох Олімпіад. У Лондоні 2012 року українська команда не відібралася в групі, тому що на кваліфікації наша команда програла 0,1 бала, так само, як і на Олімпіаді в Ріо, вже у фіналі. Це наші суперники, з якими ми вже пліч-о-пліч багато років ідемо. І вони дійсно класні», – каже Катерина Садурська.
Не лише синхронним плаванням сильна Україна. Михайло Романчук – нова зірка українського плавання, писали у соціальних мережах після того, як спортсмен із Рівного здобув дві золоті і одну срібну нагороду на цьогорічному чемпіонаті Європи. Тож на світовій першості від українця також чекали медалі. На нагороду був налаштований і сам Романчук.
«Якщо їхати на чемпіонат світу і не думати про золоту нагороду, то можна взагалі не їхати. Звичайно, готувалася до боротьби. Трошки склалося не так, як хотіли. Хотілося виграти більше ніж 0,7. Я не очікував, що буде така боротьба до останніх метрів. Після попереднього запливу зранку я думав, що просто встану, зроблю свою роботу і все. А виявилося, що розслаблятися не можна. Не те, щоб я вийшов «на розслабоні», просто я виходив уже з нагородою», – сказав Романчук в коментарі для Радіо Свобода.
Він не лише виграв «золото» чемпіонату світу, але й встановив рекорд цих змагань та обійшов чинного олімпійського чемпіона італійця Грегоріо Пальтріньєрі. Хоча виграв у нього вже не вперше – минулого чемпіонату світу, коли Романчук став срібним призером, він також обійшов італійського спортсмена.
Найбільше за Михайла хвилювалися вдома – батьки, сестра і дружина. Мама Олена розповідає: звичайно, очікували, що син готує «сюрприз». Є така тенденція: якщо Михайло не розповідає напередодні старту про підготовку, а каже, що все добре, – так і буде, каже мама.
«Коли ми дивилися заплив по інтернету, після нього тато мене «відкачував». Мені було дуже тяжко, зомліли руки, я останні 800 метрів, здається, разом із ним пливла. Звичайно, тішимося. І він дуже радий. Він дуже хотів цієї перемоги. Він просто така людина. Він ставить максимальні вимоги. Я знаю, що він завжди хоче більшого, ніж ми від нього вимагаємо», – розповідає Олена Романчук у коментарі для Радіо Свобода.
У дитинстві Михайло Романчук, як і всі діти, писав листа святому Миколаю. І щоразу під новорічною ялинкою знаходив саме те, що просив.
«Я постійно просив плавки, рюкзак, окуляри, шапочку», – каже Михайло.
«Коли він відплавав в басейні у 7 років, то попросив у Діда Мороза плавальну шапочку. І він її приніс. Коли було 8 років, то написав про окуляри. Тренери до цього часу не радили одягати окуляри, щоб дитина навчилася відкривати очі, не боялася води. А ще калабашку, дошку, яка допомагає плавати», – розповідає мама Олена.
Тепер новий чемпіон світу з плавання на дистанції 1500 метрів сам виступає «святим Миколаєм» – подарував своїй великій родині зимовий відпочинок на гірськолижному курорті. Молодшій сестрі Наталці правду про існування казкового героя Михайло не розповідає – каже, хай вірить у чудо. Сам же тепер вірить у свої сили і «золотий» тандем із тренером Петром Нагорним.
Він каже: попереду знову важка праця до наступного етапу – чемпіонату світу влітку. Але спочатку вболіватиме за дружину – представницю у стрибках у довжину – Марину Бех на світовій першості з легкої атлетики у лютому. Тепер у них сімейна традиція: один за одним здобувати перемогу.
