Доля брата митрополита Андрея Шептицького: вперше видано біографію отця Климентія Шептицького

Вперше опублікована наукова біографія блаженного Климентія Шептицького (17 листопада 1869 – 1 травня 1951), аристократа, архимандрита Студійського уставу Української греко-католицької церкви, екзарха Російської греко-католицької церкви, Праведника народів світу. Книга розвінчує міф про те, що отець Климентій Шептицький був у тіні свого брата – митрополита Андрея. На яких архівних документах базується наукова біографія? Які невідомі сторінки з життя отця описані? Що ще залишається таємницею у біографії блаженного Климентія?

Казимир Шептицький був шостим сином у графській родині Івана та Софії Шептицьких. Його у сім’ї тепло називали «Кальо». Мама Софія Фредро писала: «Бачу його як янголятко і бачу, як його напастують чортенята». Бо у дитинстві Казимир був трішки заводіякою і бешкетником.

Софія Фредро мріяла про доньку і навіть є спомин, коли вона написала після народження шостої дитини: «Отже, хлопець. Не знаю, скільки з тим словом зникло мидляних бульбашок – так я мріяла, що буде донька, моя донька... Ціле літо дзвеніло коло серця... Що ж діяти – Бог знає, що робить». І, справді, мама мала цілковиту рацію. Бо плани на Казимира Шептицького Господь мав свої.

Біографія отця Климентія Шептицького займає близько 670 сторінок і є першою, цілісною, вичерпною про блаженного. А через призму його життя і діяльності наголошується на постаті його рідного брата –митрополита Андрея Шептицького.

Біографія написана дослідником Іваном Матковським на основі численних архівних джерел.

Оскільки родина Шептицьких була дуже відомою в Австро-Угорській імперії, тому тодішня преса досить прискіпливо слідкувала за нею і щотижня були публікації, зокрема і про Казимира Шептицького. До того ж збереглись протоколи австрійського парламенту, депутатом якого був Казимир Шептицький.

Численні матеріали про діяльність УГКЦ у міжвоєнний період були видані за роки незалежності України і є у відкритому доступі, як і кримінальна справа отця Климентія Шептицького, а це протоколи 45 допитів архимандрита. Більшість із яких проводились вночі.

Автор біографії Іван Матковський опрацював листування родини Шептицьких і Фредрів, численні спогади, свідчення, зокрема Адама Ротфельда, якого врятували брати Шептицькі у роки німецької окупації.

«Характерною рисою наукової біографії блаженного Климентія Шептицького є величезна кількість архівних інформаційних джерел, на якій вона базується. Це документи, які стосуються раннього періоду життя Казимира Шептицького, бо є спомини мами, також отець Климентій після смерті матері написав великий твір про неї, а ще є листи отця Климентія до брата Станіслава, листування з різними людьми, численні публіцистичні праці – все це слугувало потужним джерелом для біографії. Автор, науковий працівник Постуляційного центру монастирів Студійського уставу Іван Матковський докладно аналізує всі джерела і намагається не тільки вглибитись у хронологічний життєпис отця Климентія, але й аналізує і показує, як він зростає, в якому саме середовищі, як мислить, показує це з різних сторін. Різноманітна джерельна база дозволяє сформувати так званий нейтральний образ отця Климентія. Він постає у книзі, як людина, яка намагається виконати волю Божу», – говорить керівник Постуляційного центру монастирів Студійського уставу, отець Юстин Бойко.

​Дослідження розвінчує міфи

Сімнадцять розділів у книзі розповідають про герби родини Шептицьких з роду Драга-Сасів, тобто від ХІІІ століття, про дитинство у родинному маєтку в Прилбичах Казимира Шептицького, його шкільні роки, навчання в Ягеллонському університеті, покликання до чернечого життя, навчання в університетах Мюнхена, Відня, Парижа, Кракова, родинні справи і політичні. Казимир Шептицький здобув науковий титул доктора цивільного та канонічного права.

Окремий розділ описує, яким дідичем був Казимир Шептицький у селі Дев’ятники (Львівська область), як у 31- річному віці став депутатом австрійського парламенту і обирався туди двічі. Казимира графа Шептицького називали найбільшим лобістом інтересів Галичини, зокрема українців, в Австро-Угорській імперії. У 1909–1911 роках він очолював Галицьке лісове товариство, був співавтором «Загального австрійського закону про ліси».

Сім розділів з сімнадцяти у біографії – це дослідження монашого життя отця Климентія Шептицького, його церковної діяльності, допомоги братові – митрополитові Андрею Шептицькому.

«Це дослідження розвінчує міф, про який я неодноразово колись стверджував, що отець Климентій Шептицький перебував у тіні свого брата – митрополита Андрея Шептицького. Він перебував у тіні, але тільки в контексті досліджень істориків. Бо, насправді, був самостійною фігурою, відомою особою, церковним діячем, надзвичайно активним. Я не міг до моменту дослідження зрозуміти, чому у віці 43 років він пішов у монастир. Бо вважалося, що він вирішив піти у чернецтво у 43 роки, а виявилось, що це не так. Мама рекомендувала йому набратись досвіду, здобути освіту, а потім так сталось, що він опікувався хворою мамою, доглядав тата – всі ці обставини не дозволяли йому реалізувати поставлену перед собою мету. Бо ще у 18-річному віці Казимир вирішив йти у Василіанський монастир, але дослухався до порад батьків. Лише тоді, коли вже хворий батько святкував 75-річчя і опіка Казимира була менш затребувана, він пішов у студитський монастир греко-католицької церкви», – зазначає автор біографії отця Климентія Шептицького Іван Матковський.

Порада батьків була слушною. Бо здобута освіта, науковий титул, політична і громадська діяльність дуже знадобились отцеві Климентію Шептицькому в розвиткові монашества, реалізації численних ідей і проектів. Він був людиною знаною не лише в Галичині, але й поза її межами, мав добрі контакти з відомими людьми.

«Досвід, який здобув Казимир Шептицький, пізніше дав можливість реалізувати йому і митрополитові різноманітні проекти, щоб розбудовувати українське суспільство в Галичині. Отець Климентій є добрим прикладом християнина, як екзарх Російської греко-католицької церкви буде цікавим й іншим народам, зокрема білорусам і росіянам. Універсальність особи отця Климентія Шептицького, як християнина, не обмежувалась діяльністю серед українців, але й серед інших народів. Є сотні архівних документів у Постуляційному центрі, які ще потрібно опрацьовувати», – каже Іван Матковський.

Чи був єпископом Климентій Шептицький?

Водночас є і кілька сторінок у біографії отця Климентія Шептицького, які потрібно дослідити, зокрема його опіка над червоноармійцями, які перебували у Львові у таборі «Шталаг-328» для військовополонених. Також нез’ясованим є питання щодо висвячення на єпископа отця Климентія Шептицького. Отець Юстин Бойко та Іван Матковський схиляються до думки, що митрополит Андрей Шептицький провів посвячення отця Климентія на єпископа підпільно у 1939 році.

«У нас є кілька джерел, які доводять і стверджують, що отець Климентій – єпископ. Але офіційні документи Католицької церкви цього не підтверджують і слід було би це питання ще досліджувати. Я схиляюсь до думки, що отець міг бути висвячений митрополитом Андреєм у 1939 році підпільно. Митрополит мав усі повноваження, щоб це вчинити», – наголошує Іван Матковський.

І митрополит Андрей Шептицький мав підстави.

«Владика УГКЦ Микола Чарнецький називає Климентія Шептицького єпископом і це є підтвердженням. Як приклад, патріарх Йосип Сліпий висвятив підпільно трьох єпископів, які мали єдине завдання: у випадку, коли буде знищена вся ієрархія УГКЦ, поїхати в СРСР різними шляхами і висвятити нових єпископів, щоб церква «не вмерла». Існування ієрархії є існуванням церкви. Правдоподібно, це робив і митрополит Андрей», – зауважує отець Юстин Бойко.

Доказові документи щодо єпископства Климентія Шептицького, вочевидь, зберігаються у Ватикані.

Опублікована біографія отця Климентія Шептицького містить понад 300 ілюстрацій, чимало з яких надані родиною Шептицьких і опубліковані в Україні вперше. Дизайн книжки створила львівська художниця Леся Квик.

За словами дизайнера, для неї важливо було, попри великий об’єм матеріалу, подати його якнайлегше для сприйняття читача, щоб фотографії, шрифти, розташування на сторінці були приємними для ока і гармонійно компонувались. І дизайн книжки вийшов професійним. Неможливо було подавати у книзі великі шпальта газет для підтвердження фактажності, але, зрештою, кожен може для більшого ознайомлення з отцем Климентієм Шептицьким знайти часописи у відкритому доступі.

До сьогодні невідомо, де могила блаженного Климентія у Росії. Він помер 1 травня 1951 року о 21-й годині в тюремній лікарні Владімірської в’язниці. І поховали отця під стіною тюрми. Він був арештований 5 червня 1947 року у 78-річному віці, у 1948 році радянський режим виніс йому вирок – 8 років позбавлення волі. Половину терміну отець Климентій Шептицький витримав у важких умовах, не зрадивши своєї віри.

Книжка-біографія отця Климентія Шептицького відкриває дуже багато цікавого і повчального з життя отця Климентія Шептицького, починаючи від його ставлення до батьків, до свого роду, до родини, до держави, віри, Бога, посвяти українському народові. Це був високоосвічений аристократ, здібний політик і правник, заможна людина, яка дотримувалась простого і скромного монашого життя.

Архимандрит Климентій Шептицький у 1940 році давав таку вказівку монахам-студитам, бо думав, що це його останнє слово: «Робіть те, що тут пишу, але жийте, як я, тільки жийте краще, із більшою ревністю й самозреченням, із горячішою постійнішою молитвою, з більшою любов’ю до Бога та ближнього».

У 2019 році виповнюється 150 років від дня народження блаженного Климентія Шептицького. Верховна Рада ухвалила рішення про вшанування цієї видатної постаті на державному рівні. А це дасть можливість популяризувати таку непересічну особу, як отець Климентій Шептицький.