Дві Світові війни, здобуття, втрата і відновлення державності, Голодомор, репресії радянського режиму змінили не лише демографію, а й історичну пам’ять України. Дотепер даються взнаки і живі у спогадах українців Великий Голод і Друга світова війна, дотепер українці шукають своє місце в Європі та світі, звідки їх брутально «вичавили» Російська імперія та Радянський Союз. Проблеми історичної пам’яті й формування на тлі подій минулого сучасної нації українців обговорюють 19-20 листопада у Києві учасники міжнародної конференції «Як домовитись з минулим?», яку ініціював український Центр досліджень визвольного руху за підтримки Фонду Конрада Аденауера (Німеччина).
Революція гідності і військова агресія Росії проти України змінили те, що науковці називають «політикою пам’яті», – українська громада намагається визначити своє ставлення до періоду радянського тоталітаризму, шукає відповідей, як поводитись з його ідеологією, пам’ятниками, мистецтвом. Таким чином, опановуючи травматичні моменти минулого, українці обривають зв’язки з «єдиним радянським народом» та «братнім» російським народом, віднаходять своє місце на європейській і світовій мапі, зазначив у розмові з Радіо Свобода голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Ми на цій конференції проговорюємо й обговорюємо різні способи того, як працювати з минулим, яким чином минуле мало би впливати на сьогодення
«Ми на цій конференції проговорюємо й обговорюємо різні способи того, як працювати з минулим, яким чином минуле мало би впливати на сьогодення, як нам взагалі з цим минулим жити. Говоримо про складні події історії України, про травматичні події ХХ сторіччя. Адже минуле теж має голос: воно може щось диктувати сьогоденню, щось з минулого ми маємо пам’ятати, як досвід, що дозволить нам уникнути помилок, а дещо з минулого ми не маємо допускати до повторення», – наголосив науковець.
За словами В’ятровича, проведення конференції з проблематики національної пам’яті саме у ці дні є символічним: нещодавно світ відзначив закінчення Першої світової війни, кілька європейських країн відзначили сторіччя відновлення державності. Українці цього тижня відзначають дві різні, розкидані у часі події, які тим не менше мають велике значення для історії України, – це п’яту річницю від початку Революції гідності (21 листопада) та 85-ті роковини Голодомору (22-24 листопада).
Президент Українського ПЕН-клубу, публіцист Микола Рябчук відзначив: без розуміння історії українці не зможуть орієнтуватись у сьогоденні та проектувати майбутнє, не зможуть побачити себе на мапі світу тощо. За словами експерта, необхідно «розібратись у минулому та оцінити його належним чином».
«Не ідеться про якесь «полювання на відьом» – я кажу про вироблення моральних оцінок», – наголосив Рябчук у розмові з кореспондентом Радіо Свобода.
Історія як спільна справа держави і суспільства
Голова парламентського Комітету у закордонних справах Ганна Гопко у своєму виступі відзначила роль суспільства, наукової спільноти у дослідженні історії, а також у підтримці ініціатив держави у царині декомунізації та формуванні гуманітарної політики. Так, громадськість долучилась до розробки законів про декомунізацію, про встановлення мовних квот, нині ж науковці та громадські активісти разом з парламентарями опрацьовують і готують до другого читання Закон про державну мову.
Радник президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко у виступі на конференції наголосив: дослідження правдивої історії України важливе для гуманітарної безпеки держави. Кремль приділяє величезну увагу питанням національної пам’яті та національної ідентичності, зазначив Павленко, коментуючи Радіо Свобода питання протидії гібридній війні Росії проти України.
Треба виробити спільну позицію щоб не лише відбити агресію, а й зрозуміти, яким чином виграти війну
«Росія, держава-агресор, величезну увагу приділяє питанням ідентичності, питанням, ким ми, українці, себе вважаємо і чого ми хочемо. Тож нам, українцям, треба виробити спільну позицію, яка дозволить нам не тільки відбити агресію, а і зрозуміти, яким чином ми цю війну маємо виграти», – зазначив експерт.
Росія: історія обслуговує інтереси Кремля
Російський історик і правозахисник (товариство «Меморіал»-Росія) Микита Петров констатував: історія, сучасна історична наука у Росії обслуговує інтереси Кремля. Так, у Росії на замовлення керівників держави науковці обгрунтовують заперечення кримінального характеру репресій 1930-их років, героїзують Сталіна тощо. На думку Петрова, за президента Путіна історична наука у Росії стала методом пропаганди.
«Як на мене, процеси декомунізації, публікації сучасних досліджень на історичну проблематику, які мають місце в Україні, свідчать про наступне: у царині історії Україна вийшла за межі «русского мира», – наголосив науковець в інтерв’ю для Радіо Свобода.
Як відзначили учасники конференції, для України важливо обмінюватись досвідом і практикою досліджень тоталітаризму з колегами з різних країн, адже повернення правдивої історії і подолання психологічних і моральних «поранень» від тоталітаризму не є лише українською проблемою.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
«Люди йшли на кулемети, співаючи «Ще не вмерла Україна!» – історик про причини Голодомору 1932–1933
Голодомор-геноцид 1932–1933 років і нинішній погляд на ворога через приціл
Світ починає розуміти, що політику терору продовжує Путін – генсекретар СКУ про Голодомор
Зона голоду на заході закінчувалася на кордоні УСРР: подільські хроніки
У Росії не визнають Голодомор 1932–1933 років геноцидом, бо головне – «не здавати своїх»
