НАЕК «Енергоатом» переплачував за обладнання для АЕС, а «СхідГЗК» дорого купував непотрібний йому урановий концентрат, а вигоду від цього, як стверджують прокурори, отримав екс-депутат Микола Мартиненко та його спільники. Такою є фабула справи, яку нині слухає Шевченківський суд Києва та через яку Мартиненко склав мандат. За тим, як один із найвпливовіших представників «Народного фронту» втрачав статус депутата, як його заарештовували, а потім відпускали з-під варти, спостерігала з екранів та моніторів уся Україна. Однак у справі є красномовні, а то й просто незвичайні подробиці, на які вирішило звернути увагу Радіо Свобода.
У Шевченківському районному суді Києва 12 листопада почалося засідання у справі екс-депутата від «Народного фронту» Миколи Мартиненка. Наразі суд долучає до справи докази, які підготувала Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
У залі засідань присутні сам Мартиненко, його адвокати та два прокурори – Роман Симків та Олексій Скибенко. На їхнє прохання суд долучає докази у цій справі. Зокрема, у цьому переліку згадують відповіді Швейцарії про рух коштів на офшорну фірму, яку слідство пов’язує з Мартиненком, відповіді компаній, що понесли збитки – «Енергоатом» та «СхідГЗК», дані експертиз та документи, отримані від Райффайзен Банку (Австрія) тощо. Засідання відбувалося дуже динамічно, однак прокурори невдовзі попросили перерву на 15 хвилин, і головуюча суддя Лідія Щебуняєва її надала.
Ціла автівка доказів
Раніше Роман Симків запевняв Радіо Свобода, що справа Мартиненка має мало шансів повторити долю «рюкзаків Авакова»: мовляв, доказів у ній більш ніж достатньо: безліч документів за кожним фактом, включно з тими, на яких стоїть підпис самого Мартиненка. Однак лише на цьому засіданні стало зрозуміло, що саме Симків мав на увазі.
Виявилося, що прокурори попросили перерву, щоб занести до зали засідань більшість із близько 209 томів доказів у справі Мартиненка. Роман Симків зауважив Радіо Свобода, що йдеться про «цілу автівку» доказів. Всі 14 хвилин перерви прокурори та слідчий НАБУ у справі працювали як вантажники, а на підлозі зростали ряди ящиків із томами справи.
Враховуючи розміри томів, їхня вага може варіюватися від 1 до 2,5 кілограмів, отже, йдеться про документи масою до півтонни. Ця вага є суттєвою навіть для потужної легкової автівки, а прокурори привезли до суду більшість із цієї кількості.
За три години засідання прокурори запропонували долучити до справи понад 90 томів, і суд погодився взяти до розгляду всі ці томи, крім одного – протоколів допиту свідків: судді зважили на прохання захисту Мартиненка та наголосили, що свідків варто викликати до суду, а не просто читати їхні покази.
Обсяг «справи Мартиненка» є безпрецедентним, однак у цьому не бачать нічого дивного у «Центрі протидії корупції» (ЦПК). Виконавчий директор Центру Дарія Каленюк наголосила, що справа є знаковою, оскільки «у різних галузях є менеджери, пов’язані з Мартиненком, і вони працюють аж ніяк не на користь держави».
«Рекорд» швидкості
Головуюча суддя Лідія Щебуняєва визначила такий порядок розгляду: прокурор озвучує зміст тому, не читаючи назву кожного документа, сторони висловлюються і суд ухвалює, чи долучати до справи том чи його частину. Таким чином за 12 листопада суд долучив до справи 90 томів, залишилося – ще приблизно 120. Щодо всіх томів, крім одного, захист Мартиненка не висловлював жодних заперечень, хоча щоразу йшлося про докази його провини.
Колегія суддів взяла перерву до 19 листопада, 9.00.
Ми спостерігаємо прискорення справи. Це в інтересах Мартиненка – встигнути отримати виправдувальний вирок до того, як почне роботу Антикорупційний суд. Це дасть йому змогу виправдатися і в суді ШвейцаріїДарія Каленюк
Судові засідання у справі призначають щотижня, і здебільшого все відбувається без затримок і зволікань. Швидкість розгляду справи визнають і в прокуратурі, і в журналістському та експертному середовищі.
Чому колегія на чолі з суддею Щебуняєвою йде на рекорд швидкості?
Справу екс-депутата Миколи Мартиненка прискорюють у його інтересах, сказала Радіо Свобода виконавчий директор ЦПК Дарія Каленюк під час перерви у засіданні Шевченківського суду у цій справі.
«Ми спостерігаємо прискорення справи. Це в інтересах Мартиненка – встигнути отримати виправдувальний вирок до того, як почне роботу Антикорупційний суд. Це дасть йому змогу виправдатися і в суді Швейцарії», – зазначила вона.
Сам Микола Мартиненко у коментарях неодноразово заявляв, що докази його провини не тримаються купи, відтак він зацікавлений якнайскоріше перейти до дослідження доказів та спростувати їх. Він додавав, що сторона обвинувачення намагається затягувати процес.
На останньому ж засіданні Мартиненко заявив журналістам у перерві, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) порушує законодавство у його справі, незаконно збирає докази, а низка антикорупційних організацій, як от ЦПК, підігрує цьому та порушує щодо нього презумпцію невинуватості.
«Слідство у моїй справі завершилося. Триває судовий розгляд. Зверніть увагу, НАБУ порушує закон і продовжує слідство після його завершення! Отже, справа розвалюється!», – наголосив Мартиненко.
У суді навіть виникла перепалка, коли Мартиненко залишив копії документів про слідчі дії НАБУ журналістам, і забороняв їх чіпати представникам ЦПК.
Детективи вручали повістку Мартиненку 5 листопада в Шевченківському районному суді Києва. Екс-депутат кинув її на підлогу та заявив, що детектив не мав права цього робити. На його думку, дії НАБУ свідчать про те, що справа проти нього провальна.
Національне антикорупційне бюро України обурене поведінкою Миколи Мартиненка під час виклику його на допит.
«Поведінка колишнього народного обранця викликає обурення та є недопустимою у будь-якій цивілізованій країні світу. Наголошуємо, детективи бюро вручили повістку в належний спосіб, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України», – заявили в НАБУ.
У відомстві зазначили, що Мартиненку вручали повістку про виклик на допит як свідка у рамках міжнародно-правового доручення правоохоронних органів Чехії.
«Інша інформація щодо розслідування компетентними органами Чехії кримінального провадження є конфіденційною та не підлягає розголошенню», – розповіли в НАБУ.
Також у бюро пояснили, що Мартиненка мали допитати як свідка у справі проти іншої особи (яка, зі свого боку, є свідком у його ж справі).
Рука Кремля в «Народному фронті»?
Зачитуючи докази у справі, прокурор Роман Симків, зокрема, згадав деякі промовисті моменти: Так, компанія Skoda JS, яка постачала атомним електростанціям обладнання за завищеною вартістю, перераховувала кошти за консультації на рахунки офшорної компанії, яку пов’язують із Мартиненком. Прокурори вважають, що цей «гонорар» сягає 6,4 мільйона євро. За аналогічною схемою, але під час купівлі уранового концентрату підприємством «СхідГЗК», ціна була завищена на 17,3 мільйона доларів, ідеться у матеріалах слідства.
За словами Симківа, в обох випадках явним є «російський слід» у справі. Так, компанія Skoda JS є тією частиною корпорації Skoda, яку викупили росіяни. Так, нині вона належить російській групі «Объединенные машиностроительные заводы» («ОМЗ»). Її контролює «Газпромбанк», основним акціонером якого є компанія «Лідер» Юрія Ковальчука – представника найближчого оточення Володимира Путіна. Про належність компанії йдеться й на її власному сайті.
Що ж до купівлі уранового концентрату за завищеними цінами, то країна його походження – Казахстан, але компанії-посередники є російськими, сказав Роман Симків.
Партія «Народний фронт» та її фракція відомі своєю антикремлівською позицією – як щодо війни на Донбасі, так і в контексті українсько-російських економічних зв’язків. У цьому контексті, озвучені прокуратурою, факти щодо одного з колишніх лідерів цієї партії виглядають щонайменше дивно. Микола ж Мартиненко звинувачення у такій співпраці з російським бізнесом відкидає.
Миколу Мартиненка підозрюють у легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом. Йдеться про два епізоди – розтрату коштів державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та одержання хабарів при закупівлі підприємством «Енергоатом» обладнання в чеського акціонерного товариства Škoda JS.
Мартиненко також став фігурантом журналістських розслідувань на ці теми.
Крім того, стало відомо і про слідство в цій самій справі щодо Мартиненка в Чехії. Він усі звинувачення відкидає і називає їх нісенітницею й маніпуляцією.
22 квітня 2017 року суд відпустив Мартиненка на поруки.
