Нинішня Російська православна церква (РПЦ) завдячує своїй появі російській владі і залишається знаряддям в руках Кремля, вважають російські історики та публіцисти, які взяли участь у роботі семінару на тему «Церкви, війна і мир», що проходив на початку жовтня у Києві. Вони вказували на підпорядкований статус російського патріарха Кирила щодо світської влади у важливих питаннях для всього православного світу і згадували, що ці стосунки підпорядкування існували від самого початку «відновлення» Російської православної церкви в СРСР із вказівки Йосипа Сталіна у 1943 році.
Коли керівництво Російської православної церкви (РПЦ) заявило про припинення канонічних і молитовних зав’язків із Константинопольським патріархатом через його намір надати автокефалію православній церкві України, багато оглядачів дивувалися таким рішенням, бо вони можуть призвести до ізоляції російського православ’я, що не є в інтересах церкви. Ті ж оглядачі, які знають стан справ усередині РПЦ, пов’язують її дії з тим, що церква, яка була «відроджена» в сталінському СРСР, і далі існує в умовах тісної співпраці з владою і залишається несамостійною у своїх рішеннях.
Учасники київського семінару комісії «Правда, справедливість і примирення між Росією, Україною і Європейським союзом», що відбувся в Києві 2-3 жовтня, наголошували на тому, що не з власної волі керівництво РПЦ відмовилося їхати на Всеправославний собор на Криті два роки тому, протиставивши себе більшості світового православ’я. Нині ситуація повторилася, коли російська церква готова піти на ізоляцію через українське питання.
Патріарх Кирило не має власної суб’єктності, не патріарх є центром ухвалення рішеньОлександр Солдатов
«Здається, що патріарх Кирило не має власної суб’єктності, і лише транслює авторитарну владу політичного лідера у якихось рамках, які були йому визначені тим же ж російським автократором. Думаю, це проявилося у подіях навколо Всеправославного собору і щодо подій навколо України, і звідси ж неможливість вести діалог із братніми православними церквами. Бо не патріарх є центром ухвалення рішень», – вважає російський релігійний оглядач Олександр Солдатов.
Надії на «церковне відродження» РПЦ, які існували на початку 1990-х років, були поховані новим церковним керівництвом, яке забюрократизувало церковне життя і радо взяло на себе функцію конструювання нової російської ідентичності, де ідеологічні та історичні питання превалюють над молитовними і богословськими, вважає колишній редактор «Журналу Московської патріархії» Сергій Чапнін.
Упродовж останніх 30 років російська церква вважає себе, по суті, спадкоємницею російської імперської ідеїСергій Чапнін
«Упродовж останніх 30 років російська церква вважає себе, по суті, спадкоємницею російської імперської ідеї. Радянський Союз 27 років тому припинив своє існування, але церква залишилася в кордонах Радянського Союзу. Це об’єднувальне начало, яке несе в собі церква, конституює не лише російську державність, але й набагато ширшу спільноту, яку назвали «русским миром». Здавалося, що «русский мир» – це інструмент soft power, м’якої сили, інструмент культурної політики. А оскільки у нас все в результаті перетворюється на кийок, то і «русский мир» в результаті виявився інструментом імперської політики», – пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода Сергій Чапнін.
РПЦ «відновлювали» чекісти і використовували як інструмент впливу на вірних
Історик із московського товариства «Меморіал» Микита Петров вважає, що коріння сьогоднішніх проблем Російської православної церкви треба шукати в середині 1940-х років, коли Російську православну церкву «відродили» за наказом Сталіна, а по суті, зробили ще один ідеологічний відділ держави.
Чекістський апарат був одночасно і апаратом уповноваженого у справах РПЦ і другого апарату ради у справах релігійних культівМикита Петров
«Чекістський апарат був одночасно і апаратом уповноваженого у справах Російської православної церкви і другим апаратом Ради у справах релігійних культів», – говорить Микита Петров в інтерв’ю Радіо Свобода.
Історик, який багато працює в російському державному архіві, говорить, що чекістські методи роботи були особливо помітні у процесі ліквідації Української греко-католицької церкви. Ці методи мають багато паралелей із сучасністю, бо збереглася тяглість радянської системи, вважає історик.
Влада намагалася внести розкол у діяльність церкви, засилала туди своїх агентів, застосовувала методи гібридної війни, говорячи про «історичну справедливість» і представляючи справу так, ніби це був «добровільний перехід» до православ’я.
Все це, за словами історика, було підкріплено силовими діями держави, як індивідуальний терор. Історик нагадав, як методом «спецоперації» було вбито єпископа греко-католицької церкви Теодора Ромжу, на якого спочатку було скоєно напад, а коли він не загинув, то його отруїли в лікарні. Ці дії мали на меті ліквідувати тих, хто не підкорявся Москві. Залишитися мали тільки ті, хто б підкорився «кишеньковому кремлівському патріарху», а не Риму, який Кремль не міг поставити під контроль.
Хто розпалює конфлікти серед вірних? Влада! Через своїх офіційних уповноважених. Але це була і біда РПЦ, що вона піддавалася на цеМикита Петров
«Кремль свідомо розпалював суперечки та старі образи. Хрущовсько-сталінська аргументація, яка використовувалася у своєму колі – винятково політична. Аргументація уповноважених, які працювали з духовенством – винятково історична – «історична справедливість», «повернення відібраного» і таке інше. То хто розпалює конфлікти серед вірних? Влада! Через своїх офіційних уповноважених. Але це була і біда Російської православної церкви, що вона піддавалася на це, що ієрархи засилали, і про це вказували особливо, україномовних священиків, спеціально ще треба було знайти таких. Тобто «рекрутували цілу армію» священиків, які працювали за вказівкою і вповноваженого і церковного керівництва», – розповідає Микита Петров.
На думку історика, ставши добровільно інструментом Кремля, російська церква поділяє з ним і відповідальність за намір знищення УГКЦ.
Духовенство було знаряддям у руках Кремля, і зовсім не поширення православ’я було метою КремляМикита Петров
«Дії православного духовенства на підтримку сталінського наступу (на Українську греко-католицьку церкву – ред.) можна розцінити двояко, бо це також і трагедія духовенства. Ми бачимо, як Карпов та інші уповноважені (Георгій Карпов – голова Ради у справах РПЦ і одночасно керівник церковного відділу НКВД – ред.) доводять напряму до Алексія (патріарх Алексій І був обраний на Помісному Соборі РПЦ у 1945 році – ред.) якісь відомості чи думки, які мають реалізуватися через Алексія. Тобто духовенство було знаряддям у руках Кремля, і зовсім не поширення православ’я було метою Кремля», – пояснює російський історик.
Нині, на його думку, церква не може розірвати той зв’язок із владою, який створювався і закріплювався впродовж десятиліть.
«Це – не повний контроль над церквою, як було за радянських часів, але церква інфільтрована людьми, які зберігають зв’язок з владою, використовують «старі кривди», щоб далі сіяти розбрат. Від цього важко позбутися. Не можна було йти рука в руку з богоборчою радянською владою, щоб вирішувати свої проблеми. В союзі з дияволом неможливо творити добрі справи», – вважає Микита Петров.
Російський публіцист, оглядач телеканалу «Дождь» Костянтин Еґґерт вважає, що радянська політика, яка спершу знищила Російську православну церкву, а потім намагалася її «відродити», призвела до того, що з’явилася нова структура, свого роду історична реконструкція, яка більше турбувалася про світські справи, ніж про справи духовні.
Коли буде винесено політичний вердикт щодо нинішнього політичного режиму, я боюся, що церква, яка до нього сильно прив’язана, також потрапить під цей вердиктКостянтин Еґґерт
«Очевидно, що традиція була перервана у 1920-30–х роках. І відбулося створення нової структури в середині 20-го століття. Це призвело до ідеологізації та цієї кризи, яка сьогодні роз’їдає церкву, яка взяла на себе роль ідеолога. Її використовують у цій ролі, привертають до створення кремлівського ідеологічного контексту».
Як зазначає Костянтин Еґґерт, зміни у церкві настануть лише тоді, коли докорінно зміниться політична влада в Росії. І лише така нова церква буде спроможна на діалог всередині себе і назовні.
«Коли буде винесено політичний вердикт щодо нинішнього політичного режиму, я боюся, що церква, яка до нього сильно прив’язана, також потрапить під цей вердикт. Але лише тоді, мабуть, відбудеться відродження церкви і як структури, і як спільноти вірних», – вважає російський публіцист, оглядач телеканалу «Дождь» Костянтин Еґґерт.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
«Спроба перевороту чи самоізоляція». Як реагують на рішення РПЦ про розрив із Константинополем?
Порошенко про рішення РПЦ: «Ми на правильному шляху»
Росіянам припекло: томос для України здійняв переполох серед виборців Путіна
Церква України і «анафема Варфоломію»: мудре рішення роздратувало Кремль
Томос для України: Київський патріархат закликав готуватися до об’єднавчого собору
