Доступність посилання

ТОП новини

Рішення про санкції ухвалювати щоразу складніше, але інших аргументів немає – Лінас Лінкявічус


Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус
Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус

Керівники зовнішньополітичних відомств країн Євросоюзу 15 жовтня погодили новий механізм запровадження санкцій проти відповідальних за застосування хімічної зброї. Про це з Брюсселя повідомляє кореспондент Радіо Свобода. Очікується, що відповідно до нового механізму санкції можуть бути запроваджені не лише проти Сирії, але й також щодо Росії. Ініціатива запровадження нових санкцій була висунута Великою Британією і Францією після імовірних хімічних атак у Сирії та Великій Британії, зокрема після замаху на Сергія та Юлію Скрипалів у британському місті Солсбері.

У заяві Європейської ради, поширеній на засіданні у понеділок, йдеться, що новий механізм дозволяє країнам ЄС «запроваджувати санкції проти осіб і організацій, причетних до використання хімічної зброї на будь-якій території, незалежно від їхнього громадянства і місця перебування». Санкції передбачають заборону на в’їзд до ЄС осіб, які потрапили до списку, і заморожування їхніх активів.

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус, який брав участь у зустрічі міністрів закордонних справ країн Євросоюзу 15 жовтня у Люксембурзі, прокоментував в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода деякі деталі, зокрема, коли ж з’являться перші санкційні списки?

– Ми погодили (новий механізм санкцій – ред.), текст і ми також підтримуємо цей підхід, це більш практично і послідовно – щоб не лише про хімічні атаки йшлося, але я би додав, що і кіберзахист буде цінним. І пізніше, можливо, навіть я хотів би згадати ситуацію з правами людини, також цей горизонтальний підхід до вирішення порушень, який би створив повну картину. Нам дійсно варто мати щось на озброєнні в Європейському Союзі. І я насправді не знаю, чи варто зараз говорити про якісь графіки, оскільки це важко сказати, але важливо мати цю принципову позицію, і сьогодні обмін думками засвідчив, що ми, як на мене, близькі до цього.

– Тож уже може бути щось цього року?

– Я дійсно не знаю. Я би дуже підтримав, якби можна було зробити все якомога швидше, тому що, як то кажуть, усе розвивається, і ми точно хочемо стати основним гравцем і впливати на процес, тому краще раніше ніж пізніше. Але, як визнаєте, дуже важко передбачати.

– Ви згадали про потенційний режим санкцій за кіберзлочини та, потенційно, про права людини. Ми знаємо, що питання, пов’язані з кіберзлочинцями, будуть обговорюватися на саміті ЄС пізніше цього тижня. Чи очікуєте ви, що певний режим таких санкцій також буде незабаром?

– Я гадаю, так, бо кожна країна має дедалі більше досвіду (щодо кіберзлочинів). Наприклад, ми в Литві стикаємося з 40 тисячами кібератак – можливо, вони і не великі, але спрямовані проти нашого приватного та громадського сектору, проти ЗМІ. Така ж кількість кібератак відбувається щороку, їх не стає менше, вони стають лише більш інтенсивними. Те ж саме відбувається в інших країнах.​

Лінас Лінкявічус: ми в Литві стикаємося з 40 тисячами кібератак
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:22 0:00

Ми також бачимо сигнали від центрів передового досвіду, що займаються такими питаннями, які також засвідчують, що це стає дедалі важливішим, дедалі болючішим, все більш і більш руйнівним, і ми не можемо нехтувати такими сигналами. Я кажу про центр підготовки в НАТО або гібридний центр в Гельсінкі, який я нещодавно відвідав і зрозумів, що це важливо. Отже, щоб підготуватися, або не завжди реагувати, коли щось станеться – це якраз те, чому ми повинні дуже серйозно ставитися до цього.

Знову запитаєте, як скоро? Ви знаєте, що багатьом із нас, 28-ми (міністрів закордонних справ країн-членів Євросоюзу – ред.), не так легко ухвалювати швидкі рішення, особливо, напевно, коли мова йде про санкції. Завжди є певний скептицизм від деяких країн, тому я дійсно утримаюсь від прогнозування.

– З іншого боку, є деякі ознаки того, що (італійський прем’єр-міністр) Джузеппе Конте виступить на підтримку малого та середнього бізнесу в Росії на цьому саміті. Що ви плануєте робити з цього приводу?

Ми чітко вказали, які причини санкцій. І, відверто кажучи, ми не спостерігаємо прогресу

– Я дійсно скептично ставлюся до таких спроб знайти спосіб – як уникнути санкцій, тому що ми дійсно узгодили цю політику, і ми чітко вказали, які причини (запровадження санкцій – ред.). І, відверто кажучи, ми не спостерігаємо прогресу. Отже, якщо ми не бачимо прогресу, який може бути сигнал для пошуку рішень, які насправді не можуть бути позитивними, і не можуть мати позитивного впливу на цей процес, у нашому розумінні? Тож я розумію тих, хто намагається шукати щось, але насправді, (це) поганий час для такого дуже неправильного меседжу, якщо дійсно це має статися.

– Але, відверто, чи ви не боїтеся трохи, що на грудневому саміті ЄС можуть скасувати санкції ЄБРР (Європейського банку реконструкції та розвитку) та ЄІБ (Європейського інвестиційного банку) щодо Росії?

Ми досі не чули і не бачили жодних аргументів, окрім закликів шукати шляхи покращення відносин із Росією

– Що означає – боятися? Прогнозувати це дуже важко, як я вже сказав. Ми завжди стикаємося з деякими ризиками, наскільки я пам’ятаю, цілий рік про це йшлося. І щоразу, коли ми говоримо на цю тему, завжди є певний скептицизм або навіть більше, мовляв, ми не будемо мати змоги це продовжувати. Я все ще вірю саме з тієї причини, що аргументи, які ми визначили, чому ми це робимо, не зникли. Тому для мене це все очевидно: ми повинні бути послідовними. Якщо хтось хоче підірвати цю узгоджену політику, він повинен надавати певні аргументи, а ми досі не чули і не бачили жодних аргументів, окрім закликів шукати шляхи покращення відносин із Росією.

Я згоден із тими, хто сказав, що відносини з Росією є важливими, і добре, щоб вони були кращими, але це не наша провина, щовони погані. І поки що я бачу, що стосунки мають бути навіть гіршими, з огляду на те, що вони (Росія – ред.) роблять, і, безумовно, ми не повинні себе винуватити, що це відбувається не так. Ні, ми нічого не робили неправильно, а інша сторона повинна себе покращити.

– Сьогодні точаться переговори з міністрами закордонних справ країн Східного партнерства. Ви очікуєте якихось конкретних результатів?

– Сьогодні ми просто обмінюємося думками, ми просто повинні проаналізувати, що було узгоджено на цьому саміті (мова йде про саміт Східного партнерства, який відбувся 24 листопада 2017 року у Брюсселі – ред.), що було реалізовано, а що ні. Я сподіваюсь, що ми будемо розглядати ці 20 результатів на 2020 рік, які були реалізовані, а які ні (мова йде про програму ЄС, «20 практичних результатів Східного партнерства до 2020 року», яка була затверджена на саміті 2017 року – ред.). Ми будемо молитися, щоб деякі події були дуже добрими, але я хотів би побачити прогрес в інших областях, щоб ми обговорили це питання, а також підготовку до десятої річниці (Східного партнерства – ред.) наступного року.

Також, бачення майбутніх десятиліть, що станеться з цими партнерами. Але мова йде про самовизначення. Перш за все, тому що партнерам слід визначити, наскільки далеко і глибоко вони хотіли б брати участь у співпраці з Європейським Союзом, але не перешкоджати іншим, тим, хто хотів би отримати більше, тому принцип «більше за більше» (тобто більше зусиль від претендента – більше кроків назустріч від ЄС – ред.) має бути дуже важливим у цих майбутніх обговореннях.

«Східне партнерство» — політика Європейського Союзу (ЄС), що має на меті зміцнення стосунків зі східними сусідами ЄС і є продовженням східного напрямку існуючої Європейської політики сусідства. «Східне партнерство» було урочисто відкрито Європейським Союзом у Празі 7 травня 2009 року.

Перша зустріч міністрів закордонних справ у рамках «Східного партнерства» відбулась 8 грудня 2009 року в Брюсселі.

Ініціатива Східного партнерства була представлена Польщею за підтримки Швеції у травні 2008 року на Раді ЄС. Ця ініціатива передбачала участь 6 країн Східної Європи — України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану.

Київ сподівається, що якщо Україна виконає всі необхідні умови і вимоги Європи, то в майбутньому вона зможе стати членом Євросоюзу. Але в документах саміту 2017 року не згадується можливість вступу України до складу ЄС. У грудні 2017 року ЄС оприлюднив спеціальне роз'яснення, в якому мовиться, що угода про партнерство не гарантує майбутнього членства України в Європейському Союзі і не передбачає гарантій безпеки.

Над перекладом і публікацією працювала Людмила Ваннек.

На цю ж тему:

ЄС підтвердив підтримку територіальної цілісності країн «Східного партнерства»

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG