Брюссель – Коли йдеться про якість журналістики, довіру та надійність інформації, суспільне телебачення і радіомовлення в Євросоюзі утримує лідируючі позиції. Однак останні тенденції у Польщі, Угорщині, Чехії й навіть у Франції, Данії та інших усталених демократіях Європи, свідчать: суспільні мовники перебувають під дедалі більшим тиском, постійними спробами контролю і цензури, а подекуди й відвертим диктатом із боку влади.

Сплеск популярності популістських та праворадикальних політичних груп і їхній прихід до влади у деяких країнах європейської співдружності «руйнує» незалежність, об’єктивність та скорочує бюджети суспільних телерадіомовних компаній. Цей феномен, як попереджають правозахисні організації та медіаоб’єднання, надзвичайно загрозливий для свободи і загалом, демократії.

У березні швейцарці на референдумі надіслали потужний сигнал: відкинули ідею скасування фінансування національного мовника Швейцарської телерадіомовної корпорації (SBC), зробивши її ще більш політично незалежною. Однак, це тільки проблиск на фоні сутінків, у які поринає європейське суспільне й державне мовлення.

Данський державний мовник нині перебуває під популістським тиском, пояснює президент Європейської мовної спілки (EBU) Жан-Поль Філіпо: «місії данських журналістів все частіше обмежують, принцип редакційної незалежності та об’єктивності порушують, а керівників данської телерадіокомпанії примушують скоротити бюджет на 20 відсотків протягом наступних 5 років».

«Скориставшись демократичними принципами, по всій Європі до влади приходять популісти й націоналісти, які одразу мішенню обирають суспільні мовні компанії. Чому? Відома істина: більше свободи слова, більша участь у виборах, а отже, менше ультраправих при владі», – констатує Філіпо.

Довіра до європейських телерадіокомпаній висока, але популісти можуть це змінити

Якщо згідно статистики, нині один із двох європейців не довіряє інформаційним мас-медіа, то суспільні мовники у кожній із держав ЄС все ще визнані, як ЗМІ, що найбільш варті довіри.

«Нинішні тенденції можуть покласти край і цій статистиці», – застерігає голова EBU.

Єврокомісар із цифрової економіки Марія Ґабріель у інтерв’ю Радіо Свобода називає й іншу причину загроз, що нависли над громадськими мас-медіа: бурхливий розвиток інтернету та соціальних мереж.

«Цифрова складова нині все змінює: не лише манеру отримання та поширення інформації, а й те, як це впливає на соціальне та політичне життя. Традиційним ЗМІ, які нині надають послуги громадськості, нині кинутий серйозний виклик. Єврокомісія може тільки відстоювати цінності, моніторити ситуацію, а те, що діється навколо державних телерадіокомпаній, – це національна компетенція самих країн-членів», – пояснила єврокомісар.

Саме цією «компетенцією» й уміло скористалися скажімо, нинішні уряди Угорщини та Польщі.

Угорщина

• Угорські мовники позбавлені об’єктивності

«В Угорщині суспільне мовлення позбавлене будь-якої об’єктивності, а працювати в адміністраціях цих ЗМІ призначені тільки ті чиновники й редактори, які підтримують урядову позицію», – каже австрійський євродепутат-соціаліст Ойген Фройнд про процес, який у ЄС нерідко називають «орбанізацією» преси.

На минулому пленарному засіданні Європарламент закликав до покарання Угорщини за грубі порушення принципів демократії, корупцію та обмеження свободи ЗМІ.

Хоча уряд Угорщини й заперечує, що підриває свободу преси і наполягає на відсутності бажання контролювати ЗМІ, у останньому звіті парламенту Європейського союзу зазначається, що засоби масової інформації Угорщини зосереджені в руках олігархів, наближених до прем’єр-міністра Віктора Орбана, політична реклама поширюється переважно у пресі, лояльній до влади, а журналістам часто забороняють працювати в парламенті.

Подібний тиск на суспільного мовника спостерігається вже протягом кількох років у сусідній Польщі. Науковець та колишній журналіст польської державної телерадіокомпанії TVP Кшиштоф Люфт прибув до Брюсселя поділитися своїми тривогами. Він звертає увагу на те, що у 2016 році в Польщі була проведена реформа суспільних медіа, в результаті якої суспільне телебачення і радіо потрапили під прямий контроль уряду, а конституційна роль медіарегулятора була обмежена.

Польща

• Нова роль державного мовника Польщі – пропаганда

«Державні ЗМІ у Польщі отримали нову функцію: пропаганди лінії влади. Нині їх розглядають виключно, як установи, покликані всіляко підтримувати уряд. Тих, хто з цим не погоджувався, звільнили без жодних пояснень, а на їхнє місце призначили своїх, «кишенькових» журналістів. Нині на польському державному телебаченні партія влади має вдесятеро більше ефірного часу за всі інші політичні сили», – розповів Люфт, нарікаючи на те, що нині в цих, колись доволі об’єктивних засобах інформації, «нерідко можна почути брехню, вигідне владній лінії переосмислення історії, а подекуди й екстремістську і ненависницьку риторику».

З огляду на те, що на журналістів, особливо громадських радіо і телебачення Чеської республіки, теж посилився тиск із боку політиків-популістів та олігархічних груп, про порушення роботи місцевої преси заговорили й у європейських установах. Чеські комуністи та популістська партія «Свобода і пряма демократія» закликають націоналізувати громадських мовників, що призвело б до втрати ними редакційної незалежності.

Чехія

• Мілош відмовляє телевізійникам, а Бабіш називає журналістів «продажними»

Неодноразово з різкою критикою журналістів виступав президент Чехії Мілош Земан, розповідає у Європарламенті журналіст і директор державного телебачення Česká televize Мілан Фрідріх.

«Глава держави, президент Земан, став загальновідомим критиком журналістів. Це має й практичний вплив на нашій роботі: президент категорично відмовляється брати участь у всіх дискусійних програмах Чеського телебачення», – розповідає Фрідріх.

Навіть якщо президент Земан підтримує ідею чеських комуністів та популістів націоналізувати чеських телерадіомовників, ці партії не здатні самостійно змінювати загальнодержавне фінансування засобів масової інформації або систему управління, а сам президент в просуванні законодавства не має формальної сили. Цей факт означає, що доля чеських громадських медіа перебуває в руках наймогутнішої нині партії в нижній палаті, теж популістської АNO, яку створив, фінансує і очолює мільярдер і нинішній прем’єр-міністр Андрей Бабіш.

Але і сам Бабіш має численні конфлікти з журналістами. Під час одного з інтерв’ю на Чеському телебаченні, коли йому задавали складні запитання щодо його конфлікту інтересів, Бабіш звинуватив журналістів-розслідувачів з програми Reportéři у тому, що вони «продажні».

Втім, характерно, що попри всі ці спроби контролю, за даними соцопитувань, чеське державне телебачення Česká televize користується довірою понад 70 відсотків аудиторії.

В Україні державне мовлення погрузло в боргах

24 вересня Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) повідомила про критичний дефіцит коштів, через який в компанії змушені вдатися до низки антикризових заходів.

Суспільний мовник зазначає, що державним бюджетом на 2018 рік передбачене фінансування НСТУ в розмірі 776,5 мільйони гривень, що майже вдвічі менше від суми, гарантованої законом України «Про суспільне телебачення і радіомовлення».

На цю новину відреагували в ОБСЄ, зокрема, Арлем Дезір, який відповідає за питання свободи засобів інформації. Він висловив стурбованість з приводу припинення в Україні аналогового мовлення Першого каналу Суспільного мовлення «UA:Перший» та закликав владу терміново вирішувати проблеми фінансування діяльності телекомпанії.

«Очікування, що суспільні засоби інформації забезпечуватимуть виробництво гідних довіри, якісних та інформативних програм реальні лише тоді, коли вони є незалежними та фінансово життєздатними», – відзначив Дезір.

Згодом і у Європейській мовній спілці (EBU) заявили, що «збентежені, тим, що влада вирішила позбавити український народ важливої громадської служби».

Незалежність, прозорість виборів адміністрацій та належне фінансування –складові якісної роботи суспільних ЗМІ

Тим часом, така установа, як Рада Європи має інструменти та рекомендації державам-членам, які покликані створити умови для роботи державних мовників на основі демократичних принципів і стандартів:

• по-перше, мають бути передбачені всі правові інструменти для гарантування їхньої редакційної незалежності, інституційної автономії та уникнення їх політизації;
• по-друге, суспільні ЗМІ мають отримувати стале фінансування;
• по-третє, члени керівництва і наглядових органів повинні призначатися на підставі прозорого процесу, в якому беруться до уваги їхня кваліфікація та професійні навички, а також обов’язки, пов’язані з роботою на державній службі;
• нарешті, цим компаніям повинні надавалися необхідні ресурси для виробництва якісних програм, що відображають культурне і мовне розмаїття.