(Рубрика «Точка зору»)
Напередодні нової зустрічі федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель і російського президента Володимира Путіна спостерігачі практично одностайно говорять про сумнівність будь-яких реальних результатів спілкування політиків. Власне, про це сказала і сама Меркель. Досвід спілкування із Путіним останніми роками, очевидно, переконав її, що найнебезпечніше – це розраховувати на конкретику.
Меркель не приховує, що для неї важливий сам процес діалогу з Путіним. Після зустрічі президентів США і Росії в Гельсінкі до необхідності продовження діалогу міг додатися ще один мотив – небажання залишати Путіна «наодинці» з Трампом, зберегти за Європейським союзом і Німеччиною важливу роль у спілкуванні Росії і Заходу.
Для Путіна зустріч з Меркель має інше значення. Кожен такий контакт для нього – підтвердження того, що ні про яку зовнішньополітичну ізоляцію Росії годі й казати, що провідні політики західних країн самі прагнуть спілкуватися з російським президентом. Путін, як і Меркель, не думає про результат. Але Меркель думає про діалог, а Путін – про демонстрацію власної значущості і важливості для політичного світу Заходу. Не випадково перед зустріччю з Меркель російський президент відвідає весілля міністра закордонних справ Австрії Катрін Кнайсль і навіть привезе на свято козачий хор. Все це повинно переконати росіян: Путін для Заходу свій, від діалогу і навіть дружнього спілкування з ним не відмовляються.
Донбас і «Північний потік-2»
Чи допоможе спілкування Меркель і Путіна просунутися вперед у вирішенні конфлікту на Донбасі? Маю великі сумніви. Найвірогідніше – цей діалог може оживити «нормандський формат», але тільки для того, щоб продемонструвати небажання спілкуватися із американським посередником Куртом Волкером, а не для того, щоб знайти компроміси.
Ще одна важлива для Києва тема перемовин канцлера і президента – «Північний потік-2». Меркель наполягає на збереженні транзиту через Україну. Путін немов би і не заперечує, але диявол, як завжди, ховається в деталях. Обсяг транзиту і реальні гарантії для його продовження – однією зустріччю такі питання не вирішити. Тим більше, що над проектом виникла реальна загроза припинення через нові американські санкції. Так що ж тоді відбудеться на зустрічі? Швидше за все, нічого.
Донедавна будь-який контакт Путіна із західними лідерами сприймався як сенсація. Сьогодні він виглядає рутиною саме тому, що нічого не відбувається. Західні лідери хочуть продовжувати діалог, але Путін не бажає жодних компромісів і рішень. І поки на російського президента всерйоз не натиснуть – так все і буде продовжуватися.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
