Колишні співробітники кримського аналітичного центру «Номос» Дмитро Штибліков і Олексій Бессарабов уже півтора року перебувають в ув'язненні. Вони були затримані разом із Володимиром Дудкою в окупованому Росією українському Севастополі в листопаді 2016 року. Підконтрольні Москві кримські силовики назвали їх членами «диверсійно-терористичної групи головного управління розвідки Міністерства оборони України». Попри те, що в Міноборони назвали заяву «фейком», Штибліков дав свідчення і був засуджений на 5 років, а Бессарабов і Дудка заперечують провину і продовжують перебувати в СІЗО в очікуванні суду. Відразу ж після затримання «українських диверсантів» у Службі безпеки України заявили, що затримані в Криму громадяни України не є ані співробітниками служби, ані контактними особами з боку СБУ.
Брат «українського диверсанта» Володимира Дудки Петро Дудка розповідає про помітне погіршення стану здоров'я в'язня.
Вигляд у Володимира, звісно, страхітливий. Він дуже схуд, дуже здавПетро Дудка
– Справа містить якусь «військову таємницю» – не допускають ні журналістів, ні рідних, ні близьких на засідання. А суд відклали: було 2 серпня перше засідання, але відклали до 13 вересня. Там якісь нестиковки у них із доказовою базою. Які саме, не знаю, просто я чув про це. Вигляд у Володимира, звісно, страхітливий. Він дуже схуд, дуже здав. Проблеми у нього зі здоров'ям загострилися. У нього проблеми по чоловічій лінії – простатит, проблеми зі шлунком, а ще в зв'язку з арештами і двома роками в СІЗО почалися проблеми з серцем. Ліки передає його син, але наскільки швидко вони потрапляють до нього, я не можу сказати. Не одразу. Тим більше система така, що якщо ти будеш скаржитися, що тобі погано, то буде ще гірше. Марно скаржитися. Я знаю тільки, що Володимир сидить не з кримінальниками, їм привезли телевізор, хоч новини дивляться.
Петро Дудка зазначає, що Володимир Дудка вважає себе невинуватим, тому принципово не йде на визнання і угоду зі слідством. Тієї ж позиції дотримується Олексій Бессарабов.
– Те, що Штибліков у всьому зізнався – може, знайшли таку болючу точку в нього, натиснули сильно, і він пішов на співпрацю. Взагалі 31 липня продовжили термін утримання на півроку. Ось що я можу сказати про можливі терміни розгляду справи.
Брат «українського диверсанта» Дмитра Штиблікова Олексій Штибліков нарікає на те, що засудженого утримують в одиночній камері в російському Омську.
– Він перебуває в шостій колонії в Омську, підтримуємо листування, один раз був відеозв'язок. Поки здоров'я більш-менш. А зараз його утримують в окремому блоці, не в загальній камері. Це якесь спецутримання, його на півроку туди закрили. Не дають ні працювати, ні спілкуватися ні з ким. В окремій камері. Він не знає, з чим це пов'язано, ніхто не пояснює. Я так розумію, це в них загальноприйнята практика для новоприбулих. Побачення обіцяють, але короткострокові. Дуже сподіваємося, що скоро дадуть.
Радіослухач із Криму вважає, що російські силовики самі придумують «диверсантів» на півострові: «Після анексії на один квадратний метр кримської землі такої кількості спецслужб і федеральних всяких каральних органів немає, напевно, ні в одному регіоні. І їм треба їсти, пити, звання, премії. Щоб виправдати хліб, який вони їдять, призначають так званих «диверсантів». Довільно, тільки щоб підходив за якимись об'єктивними чи суб'єктивними параметрами».
Представник «Об'єднання родичів політв'язнів Кремля», головний редактор журналу «Чорноморська безпека» Михайло Гончар констатує, що видання, де працювали Штибліков і Бессарабов, вдалося відродити в Києві.
У разі відсутності диверсій у Криму такі справи з'являтимуться і далі. Потрібні диверсантиМихайло Гончар
– Ми працювали в центрі «Номос» над випуском цього журналу, і припинення його випуску було тимчасовим, через неможливість далі працювати в Севастополі після окупації, незаконної анексії Криму. Через деякий час уже в Києві ми відновили вихід журналу. Основним стимулом для цього послужив якраз факт затримання й подальші незаконні звинувачення в підготовці деяких диверсійних актів нашими колегами з центру «Номос» і з журналу. Тому ми вважали це справою честі, і 2017-го відродили «Чорноморську безпеку». Ми пишемо, що, незважаючи ні на що, Дмитро й Олексій продовжують залишатися членами редакційної колегії. Тепер у кожному номері є розділ, присвячений справам політичних в'язнів Кремля. Я не виключаю того, що в разі відсутності диверсій у Криму такі справи з'являтимуться і далі. Потрібні диверсанти – ось, будь ласка.
