У Чернігові актори Молодіжного театру та юдейська громада претендують на одну й ту саму старовинну будівлю в центрі міста. Конфлікт триває вже не одне десятиліття. Спірну будівлю в центрі міста останні 30 років займає Чернігівський обласний молодіжний театр. Тут ставлять нові вистави, проводять репетиції. У багатьох чернігівців будинок асоціюється саме з театром. Але вже кілька десятиліть на цю ж будівлю претендує юдейська громада міста. Її представники стверджують: раніше тут була синагога. Саме тому вони просять повернути будинок їм як культову споруду.
Кому має належати двоповерхова ошатна будівля в історичній частині міста, суперечки тягнуться вже не одне десятиліття. До відкритого конфлікту ситуація не доходить. Обидві сторони дипломатично обмінюються думками з приводу того, хто має більше прав на будинок.
Хто власник?
Будинок цілком офіційно сьогодні займає Молодіжний театр. Приміщення належить фондові комунального майна Чернігівської обласної ради. А театр – їхня підвідомча установа.
Чернігівці називають цю будівлю не інакше як «Молодіжка». Для багатьох вона невід’ємно пов’язана саме зі спектаклями та акторами, які тут працюють.
«Я вже дуже багато років ходжу в цей будинок. Я називаю його не театром, а домівкою, в яку я приходжу, коли мені добре, коли мені погано, коли мені щось на душі болить або, навпаки, на душі радісно – поділитися з артистами, або, навпаки, – отримати якісь позитивні емоції», – розповідає постійна глядачка театру Ірина Малкіна.
«Це не театр для нас – це сенс життя! – говорить заслужена артистка України Любов Веселова. – Ми тут не працюємо – ми тут служимо. Для нас – це храм. Ми тут живемо!»
У той же час юдейська громада міста час від часу нагадує про свої права на будівлю. Її представники переконують: це їхня культова споруда, яка і будувалася 140 років тому саме як синагога.
«Ця будівля побудована була в 1876 році. Як хоральна синагога. Вона діяла, – розповідає голова Чернігівської обласної єврейської громади Семен Бельман. – Є документи радянського періоду, що це синагога. Є документи, в яких навіть написано, що тут було, скільки всього – і договори, і статут громади. Повинна бути справедливість».
Семен Бельман показує план міста ще минулого століття. Там будинки позначені схематично. Поряд із одним дійсно є підпис: синагога.
У Чернігівській облдержадміністрації на такі заяви відповідають ухильно. Мовляв, архівних документів на власні очі не бачили.
«За інформацією Держархіву області зазначається, що дійсно на вказаній вулиці були головна єврейська школа і єврейська синагога, але номери будинків в архіві відсутні», – каже директор Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Олександр Левочко.
Не бачили, кажуть, архівних документів і актори театру.
«Ми не отримували, наскільки мені відомо, будь-яких офіційних документів, – говорить заслужений артист України Володимир Банюк. – Усе це на рівні якихось певних дій неофіційних. Тому ми не можемо офіційно реагувати на це».
Але представники юдейської громади запевняють: архівні документи в них є.
«Спочатку говорили взагалі, що немає документів, що це неправда, що було все розбомблено. Все це я поступово приносив, знаходив архіви. Так, я довів. Хоча влада, особливо в 90-і роки, постійно писала відписки, що немає документів. Документи знайшлися. Вони в нашому архіві, як вони там не пручалися», – каже Семен Бельман.
Де синагога?
У юдейській громаді переконані у своїй правоті. Рік за роком вони сподіваються таки колись повернути собі культову споруду.
«Центр єврейського життя – це синагога. Це і культурний, і релігійний центр. Так влаштовані євреї – кожен від народження вже релігійний», – каже Семен Бельман.
У різні роки місцева влада пропонувала юдейській громаді різні приміщення по місту під синагогу. Але в жодне вони так і не змогли переїхати. Наприклад, їм передали невеликий будиночок у центрі міста. Але його на той момент займала інша організація, яку так і не змогли звідти виселити.
Поки що представники юдейської громади моляться у приміщенні, яке винаймають під синагогу у спальному районі міста.
«Наша юдейська громада платить тисячу доларів на місяць, щоб молитися», – каже Семен Бельман.
Творчість у стресовому стані
Некомфортно себе почувають через усю цю ситуацію і актори Молодіжного театру. Незабаром у них відкриття нового сезону, щодня – репетиції. Але через непорозуміння стосовно будівлі персонал театру працює у стресовому стані.
«Уся ця ситуація дуже нервує всіх – весь наш театр. Ми повинні зараз працювати, випустити зараз виставу. Ми зараз працюємо над «Бравим солдатом Швейком». Ми повинні робити свою справу», – каже артистка Любов Веселова.
Думки щодо можливого переїзду зі спірної будівлі у акторів розділились. Одні – категорично проти. Інші розглядають такий варіант як цілком можливий, але за умови, що замість цього приміщення отримають нове, спеціально пристосоване для театру.
«Я особисто не хотіла б нікуди переїжджати, тому що ми тут своєю енергетикою його тут заповнили, обжили. Можна сказати – намолили. Це теж наш храм», – пояснює свою думку Любов Веселова.
«Позиція у нас така: ми за те, щоб жили дружно всі релігійні і інші громади, нацменшини. Ми за все це. Але ми за те, щоб театральний процес був безперервний, щоб театр працював і у кращих умовах. І якщо ті кращі умови будуть нам надані якимсь чином, то ми будемо згодні. Але зрозуміло, що спочатку вистави повинні йти тут, а коли буде зроблене нове приміщення, чи то капітальний ремонт, чи то нове приміщення – ми залюбки перейдемо туди, і все це передамо релігійній громаді міста Чернігова. Ми за дружбу народів, але театр повинен бути завжди!» – коментує ситуацію директор – художній керівник Чернігівського обласного молодіжного театру, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Касьянов.
«Гарантовані кошти, гарантована капітальна реконструкція, або нова будівля з усіма театральними витребеньками. І тільки після того – будь ласка! – каже артист Володимир Банюк. – Театр Молодіжний з усією повагою ставиться до будь-яких релігійних організацій і громад області і міста, до всіх культурно-національних товариств. І ми з багатьма, в тому числі і з єврейською громадою, співпрацюємо. Ми виступаємо за це – за інтереси всіх сторін».
Конфлікт без конфлікту?
У цій ситуації і акторів, і юдейську громаду об’єднує те, що обидві сторони не хочуть конфліктувати. І одні, і інші хочуть вирішити суперечку мирно та спокійно.
Багатьох би влаштувало рішення про те, що театр переїздить у нове гарне, спеціально для них облаштоване приміщення, а євреї займають свою історичну будівлю.
Обидві сторони чекають рішення від влади. Але посадовці не поспішають.
«Конфлікту не існує, – коментує ситуацію директор департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Олександр Левочко. – Це питання вже понад 20 років інколи порушується стосовно передачі цього приміщення єврейській громаді».
Немає конфлікту – немає чого вирішувати! Посадовці пояснюють: вони не можуть офіційно реагувати на ситуацію із спірною будівлею, бо ніяких заяв від юдейської громади на сьогодні не отримували.
«Наразі в департаменті відсутні звернення про прохання передачі цієї споруди юдейській релігійній громаді, але періодично, починаючи з 1991 року, такі звернення порушуються головою юдейської громади області на різних рівнях», – пояснює Олександр Левочко.
Що ж до пошуків будівлі для Молодіжного театру, в департаменті культури і туризму, національностей та релігій теж розводять руками. І пояснюють: готового приміщення просто немає. Навіть звернулися до акторів по допомогу.
«Зараз це питання вивчається. Молодіжному театрові запропонували висунути вимоги щодо квадратури, щодо кількості гримерок, щодо сцени, щодо всіх складових, які створюють і забезпечують діяльність цього театру», – каже Олександр Левочко.
До того ж, департамент культури і туризму, національностей та релігій не може самостійно ухвалювати рішення про переїзд театру. Такі зміни мають погодити депутати обласної ради. І головне – якщо колектив театру дасть згоду!
Власне, посадовці найперші виступають за мирне вирішення суперечки. Їм менш за інших потрібні міжрелігійні протистояння в регіоні.
«Це питання дійсно дуже складне і не має наразі конкретних дієвих механізмів вирішення. Але департамент буде і надалі відстоювати позицію, що юдейська громада повинна мати в Чернігові приміщення синагоги», – зазначив Олександр Левочко.
Проте як це зробити так, щоб за мінімальних витрат задовольнити всі сторони, – посадовці не знають. А тим часом уже багато років на їхнє рішення чекають сотні людей.
«Ми вдячні всім, хто любить наш театр, – і євреям, і вірменам, і росіянам, і українцям, і білорусам. Ми за дружбу. Але за дружбу, щоб театр був і жив. Це головне для нас», – підкреслює Геннадій Касьянов.
«Ми хочемо, щоб і театрові було добре, щоб він отримав покращене приміщення, і він процвітав. Тоді це буде всім добре, – каже голова Чернігівської обласної єврейської громади Семен Бельман. – Ми сподіваємося на нашу владу. Ми весь час сподіваємося на владу, що вона це питання вирішить. І цивілізованим шляхом, і все таке. На такі питання, в принципі, повинна відповідати вона».
Скільки ще доведеться чекати акторам та євреям, доки влада нарешті не скаже своє остаточне слово, – ніхто прогнозувати не береться.
