На сайті аналітичного центру Atlantic Council нині шукають відповідь на питання «що є причиною того, що Україна знову з’являється на «екранах радарів» американських інвесторів? Тим часом провідне світове видання економічно-фінансового напрямку Bloomberg пише, що казна України перебуває на рівні, який був, коли відбулося падіння режиму колишнього президента-втікача Віктора Януковича. Це означає, що немає грошей на виплати пенсій та зарплат держслужбовців. А німецька Süddeutsche Zeitung в 10-у річницю російсько-грузинської війни пояснює, чому Грузія приречена називатися «країною в очікуванні»
Голова Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер, чиї батьки мають українське коріння, розповідає, як зі шкільних років із неабиякими труднощами різного роду намагався популяризувати Україну. У статті для американського аналітичного центру Atlantic Council він розповідає, як колись у 70-х роках минулого століття йому було складно донести своїм шкільним товаришам ідею, що така країна існує, хоч і «розмита» велетенською наддержавою під назвою «СРСР». Тепер, намагаючись привабити інвесторів, йому знову доводиться долати чималі труднощі, аби на їхніх «радарах» з’явилася й Україна. «І це не дивно, адже протягом багатьох років державою недбало керувала невелика когорта жадібних олігархів та їхніх друзів, і всьому світові було відомо, що вона є притулком корупції та майнових інтересів, що це місце, негостинне для іноземних інвесторів», – пише він, додаючи, що наразі, виглядає на те, що це починає змінюватися.
Автор матеріалу перераховує всі ті ознаки покращення бізнес-клімату та позитивних змін, які спостерігаються останніми роками. Президент України проводить консультації із понад 20 представниками передових світових компаній, а дехто з них вже скористався стійкою українською економікою та проведеними фінансовими реформами. Це і «очистка» банківського сектору, і нові заводи й термінали із іноземними капіталами…
Доказом позитивних тенденцій є зростання рейтингу України серед держав, за легкістю ведення бізнесу. Результат: «із 600 компаній, які є членами Американської торговельної палати, 82 відсотки заявляють, що цього року планують розширювати свій бізнес в Україні», констатує Гундер.
Однак, додає він, Україна ще має чимало що змінити, «щоб довести інвесторам, що з колишніми способами ведення бізнесу покінчено». Тому, абсолютно необхідне продовження програми МВФ, забезпечення верховенства права через повномасштабну судову реформу, усунення незаконного тиску на бізнес та забезпечення захисту прав інтелектуальної власності – це лише деякі з ключових реформ, які Україна все ще має здійснити, поруч із «викоріненням олігархічної системи та заміни її функціонуючою ринковою економікою».
Скорочення української державної казни до рівня 2014 року, коли впав режим екс-президента Віктора Януковича, непокоїть український Нацбанк, констатує економічне видання Bloomberg. З огляду на те, що для скорочення бюджетного дефіциту України не робиться нічого, а його фінансування через продаж єврооблігацій та кредити міжнародних фінансових установ не здійснюється, на рахунку Міністерства фінансів бракує грошей для виплати пенсій та зарплат працівникам державного сектору. Загалом, обсяги цих коштів впали до найнижчого рівня за останні чотири роки.
Тим часом, поповнення цих рахунків не слід очікувати, доки не буде досягнута домовленість про продовження програми кредитування Міжнародного валютного фонду, – пише видання. Цитуючи заступника голови Національного банку України Дмитра Сологуба, Bloomberg інформує, що «проблема не в бюджетному дефіциті, а у відсутності готівки… а можливих джерел фінансування дуже обмаль». Тим часом, рішення проблеми саме у виконанні вимог МВФ для виділення Україні 17,5 мільярда доларів, перший транш якої, розміром 1,9 мільярда одразу має опинитися на іноземних рахунках, як відшкодування боргу.
Тим часом, на запитання видання, надіслані українському Міністерству фінансів, надійшла відповідь: «В цілому, ліквідність є достатньою для фінансування потреб країни, і ніщо не перебуває під загрозою».
Натомість, у Нацбанку стверджують: «Навіть, якщо ми матимемо допомогу МВФ, до кінця року залишається надто мало часу… Якщо за цей період на ринку стануться які-небудь коливання ринку, то буде дуже важко зібрати гроші», – зауважує інший заступник голови Національного банку Олег Чурій.
Втім, навіть оптимістично оцінюючи шанси ще цьогорічного продовження програми кредитування МВФ, у Нацбанку застерігають, що фінансів на покриття бюджетного дефіциту не дадуть.
«Країна в очікуванні» – Грузія рівно десять років тому пережила коротку війну із Росією. Про цю війну та країну, яка заблокована своєю великою північною сусідкою на шляху до членства в НАТО, розповідає німецька щоденна газета Süddeutsche Zeitung.
Як не дивно, але згідно із опитуваннями громадської думки росіян, аж 20 відсотків опитаних зовсім нічого не знають про коротку війну Росії із Грузією, яка відгриміла в серпні 2008 року. 56 відсотків відповіли, що «дещо про це чули».
Тим часом, у Грузії пам’ять про ці події не згасає: війна спровокувала рух 20 тисяч біженців, створила доволі спірну роздільну смугу кордону, що відділяє Абхазію та Південну Осетію від Грузії, позбавивши державу п’ятої частини території.
За ці десять років Грузія ще більше розвернулася в бік Заходу, для якої кінцевою метою є повноцінне членство в НАТО, пише видання.
Тим часом, теоретично, і в Північноатлантичному альянсі, і в Сполучених Штатах запевняють, що одного дня Грузія таки стане черговою країною-союзницею блоку. Хоча «на практиці, попри лобіювання з боку НАТО, причиною того, що реалізація цієї мети залишається під сумнівом, є Москва, яка хоч і не має права «вето», але має дуже чітку позицію з цього питання».
Видання нагадує, що нещодавно президент Володимир Путін знову попередив союз НАТО, щоб Північноатлантичний альянс не вдавався до «агресивних заходів», пригрозивши, що приєднання України та Грузії до Альянсу матиме «серйозні наслідки». Прем’єр-міністр Дмитро Медведєв, якого цитує газета, висловився ще відвертіше: їхнє «приєднання до НАТО може спровокувати жахливий конфлікт». І хоча голова російського уряду не пояснив, що саме це означає, але у Брюсселі відреагували: ми можемо обіцяти й підтримувати Грузію, але не поспішати робити різких кроків. «Саме тому Грузія залишається «країною в очікуванні», – підсумовує газета.
