Страх та відчай охопили ромів, які живуть на заході України, після убивств представників ромської громади у Львові та Берегові. Про проблеми ромів на Закарпатті та можливості їх розв’язання Радіо Свобода розповів депутат Ужгородської міської ради, правозахисник, представник ромської громади Мирослав Горват.
– Якщо говорити про ситуацію всередині ромської громади у Закарпатському регіоні, то абсолютна більшість людей відчуває страх. Також у громаді зрозуміли, що нас, ромів, нема кому захистити! Люди запитують одне одного: чому? Чому ми стали об’єктом нападів? Тому що ми – роми? Знаєте, це не просте, а дуже складне «чому», тому що серед ромів в Україні живі ті, хто пережив Другу світову війну і пам’ятає про Голокост, коли нацисти полювали не лише на євреїв, а й на ромів… У нас ще живий той біль Голокосту.
– Як ці люди сприймають сучасний рівень нетолерантності до ромів в Україні?
У місцях компактного поселення ромів люди пропонують створювати невеликі загони для патрулювання вулиць, пропонують звертатись до поліції, щоб вона перебувала у цих місцях тощо
– Вони кажуть, що тоді їх ніхто ні про що не питав, їх знищували за причетність до ромської спільноти. «Наша вина була у тому, що ми – роми», – кажуть наші старші люди. Тепер вони питають: «Що ми, роми, такого зробили чи не зробили, що нас переслідують, ненавидять, що вбивають наших рідних?». Нині у місцях компактного поселення ромів люди пропонують створювати невеликі загони для патрулювання вулиць, пропонують звертатись до поліції, щоб вона перебувала у цих місцях тощо. «Дивіться, он у Facebook нам погрожують, то може бути ще один напад», – переживають люди, вони справді налякані.
– Чи співпрацює ромська громада з поліцією, щоб убезпечити свої життя та оселі?
– Так, на сьогодні поліція перебуває поруч з нами, і це дуже добре. Поліція патрулює ту частину Берегова, де живуть роми. В останні дні ми багато спілкуємося з представниками правоохоронних органів, зрушення на краще є. Проте зазначу, що для ромів, які живуть у селах чи у віддалених населених пунктах, питання захисту з боку поліції не вирішене. Та й коли відбуваються події, подібні до тих, що мали місце у Львові чи Берегові, коли знищують ромське поселення у Києві – з’ясувалось, що це все не завжди спрацьовує. Питання захисту достатньо широке, у кожному поселенні люди напружено міркують над тим, що ще може трапитись, на що ромським родинам очікувати тощо.
– Яка ваша думка щодо посилення рівня нетерпимості до ромів?
Не виключаю, що комусь вигідно використати атаки на ромів, щоб показати всьому світові – дивіться, Україна небезпечна
– Якщо глянути зі сторони, то виникає підозра, що ромів хочуть використати у своїх цілях, чи то у своїх політичних інтересах. Можливо, хтось хоче використати нас проти влади, можливо, ромська громада для когось є інструментом, який демонструє слабкість влади. Не виключаю, що комусь вигідно використати атаки на ромів, щоб показати всьому світові – дивіться, Україна небезпечна, тут відбуваються небезпечні процеси. Можливо, з ромів «ліплять» образ ворога: мовляв, ці роми не додають позитиву суспільству, вони нічого корисного не роблять, треб з цим щось робити. Хто саме нас використовує? Не знаю, але можу сказати, що ті процеси, які ми бачимо в Україні, подібні на процеси, які відбувалися в Європі, де «ромську карту» «розігрували» різні політичні сили та політики радикального правого спрямування.
– Якщо повернутись до вашої розповіді про закарпатських ромів, то які соціальні проблеми ви виокремите?
– Органи державної влади на місцях після убивств ромів та нападів на ромські поселення звертаються до нас із пропозиціями зустрітись, обговорити наявні проблеми, знайти порозуміння тощо. Я усім відповідаю: так, давайте зустрічатись, але давайте не лише розмовляти, бо вже час діяти.
Одна з найбільших наших проблем – працевлаштування, тож чекаємо на пропозиції щодо працевлаштування
Одна з найбільших наших проблем – працевлаштування, тож чекаємо на пропозиції щодо працевлаштування. Наші люди здебільшого збирають макулатуру і метал, але хіба в бізнесу немає потреб у робочій силі, наприклад? Мені здається, потрібні зміни на законодавчому рівні, щоб забезпечити нормальне життя ромським громадам. Бо життя ромських общин принаймні на Закарпатті інше, ніж інших спільнот.
Соціальне становище закарпатських ромів штовхає їх на робочу міграцію: хтось, хто має біометричний паспорт, їде у пошуках роботи до Євросоюзу, інші роз’їжджаються по Україні. Я маю дані, що близько тисячі ромів щороку виїжджають за межі Закарпаття в інші області України у пошуках роботи, і це лише офіційна статистика. Приблизно стільки ж наших людей їдуть за кордон. Хоч я думаю, що таких людей більше. Щоб роми не їхали геть, щоб ромські громади жили комфортно, мали працю, а їхні діти навчались, держава має створити відповідні умови і запропонувати громадам відповідні програми. Якщо дасте закарпатським ромам працю на Закарпатті – вони не будуть мігрувати й інтегруються у місцеву спільноту, вони не будуть ходити по вулицях і чіплятись до перехожих, не будуть порпатись по смітниках у пошуках старого паперу чи заліза. Я проти цього, але, з іншого боку, перш ніж їх лаяти чи їх вбивати, давайте їм запропонуємо щось інше, працевлаштуємо їх. Це дасть нам можливість підняти рівень життя ромської спільноти, а комусь, можливо, просто зберегти життя.
