Чим займається українське Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і тимчасово переміщених осіб (МТОТ)? Чи вистачає йому фінансування? Що відбувається на адмінкордоні з анексованим Кримом? Про це говоримо з першим заступником міністра Юсуфом Куркчі.
‒ Як довго ви вже обіймаєте посаду першого заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій?
‒ На початку травня було два роки.
‒ Чи ставили ви перед собою якісь цілі, коли йшли на цю посаду?
‒ Для мене це стало несподіванкою, сюрпризом. Тоді працювала служба з питань Криму та агентство з питань Донбасу ‒ об'єднання цих двох відомств. Я абсолютно не припускав, що буде така пропозиція, і був упевнений, що керівники цих двох структур працюватимуть разом.
‒ Ви сказали, що ці структури працювали, але багато кримчан сказали б навпаки. Спочатку було не зрозуміло, хто чим там займався.
‒ Ефективність діяльності агентств навіть сьогодні має певні результати. Процеси, запущені рік-два тому, починають давати реальні результати. Хотілося б, щоб з'явилася якась політика в державі, спрямована якраз на питання деокупації територій. Якщо говорити про Крим – то це територія, населена людьми, які опинилися вимушено окупованими. Це все відбувається в ХХІ столітті, в світі, де технології розвиваються шаленими темпами... І все одно питання завоювання територій залишилося актуальним для деяких країн.
‒ Ваша особиста місія та місія міністерства в плані роботи з Кримом збігаються?
‒ Якби у нас з міністерством не було розуміння, я не думаю, що було б чесно залишатися та працювати весь цей час.
Було сказано, що заступником має стати кримський татарин
‒ Складний був відбір, чому саме ви?
‒ Скажу чесно: мене навіть не питали, а поставили перед фактом. Я навіть в якийсь момент просив переглянути це рішення. Але вибору в мене особливо не було. Я не кажу, що я – заручник чийогось рішення, просто було сказано, що заступником має стати кримський татарин, і, мабуть, через рід моєї діяльності та досвіду вибір припав на мене.
‒ А хто вас поставив перед фактом?
‒ Мені рішення сказав Мустафа Джемілєв.
‒ Чим ви займалися раніше? Чому саме вас рекомендував Джемілєв?
‒ Я очолював і координував роботу його уповноваженого в Адміністрації президента України – це трохи інший напрям, пов'язаний із забезпеченням діяльності.
‒ Скільки людей працює в міністерстві?
‒ При створенні міністерства ми додали 35 служб і 70 осіб зі штату агентства, вийшло 105. Ще ми домоглися того, що у нас з'явилося три регіональних офіси: Донецьк, Луганськ, Херсон. І сьогодні в штаті міністерства – 114 осіб.
Наша команда з восьми осіб безпосередньо займається питаннями анексованого Криму, з начальником управління Сергієм Мокренюком. Зараз чекаємо, коли відбудуться усі перевірки, й до нас приєднається Людмила Щекун. Вона займатиметься зв'язками з громадськістю на окупованій території.
‒ З яких питань можна звертатися до міністерства?
‒ Будь-яка людина може звернутися до нас з будь-якого питання, і вона отримає відповідь. Але міністерство зайняте не вирішенням якихось конкретних питань фізичних або юридичних осіб, а розробкою та реалізацією державної політики в сфері окупованих територій. Це – законодавство, нормативно-правові акти.
Міністерство, яке займається долями 1,5 мільйона вимушених переселенців і ще близько 4 мільйонів людей на окупованих територіях, фінансується найменше
‒ Розкажіть про адмінкордон з Кримом. Люди кажуть, що за рівнем облаштування російська сторона облаштована краще. Я знаю, що у вас готовий проект, потрібне тільки фінансування...
‒ Якби ви запитали про це рік тому, я б відповів більш оптимістично. Міністерство, яке займається долями 1,5 мільйона вимушених переселенців і ще близько 4 мільйонів людей на окупованих територіях, фінансується найменше. Це – якраз один з показників не зовсім правильного вибору пріоритетів при визначенні державної політики.
Ціна питання для двох КПВВ становить 170 мільйонів (гривень ‒ ред.). Наш аналіз показав, що понад 90 відсотків трафіку йде для Чонгара та для Каланчака. А сьогодні умови такі, що прикордонник вибирає, випити йому ковток води чи помити руки. Там просто людям навіть нікуди в туалет сходити. Але коштів для вирішення цієї проблеми немає.
