У Німеччині новій коаліції вже три місяці, а уряд сформувався два місяці тому. Як німецька коаліція будує відносини з Кремлем? Як змінюється політика Німеччини стосовно України? І чи варто Україні розраховувати на Німеччину? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії поділилася своїми оцінками директор Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук.
– Що важливого вже сталося у новій німецькій коаліції?
Тема України була зафіксована у коаліційній угоді та навіть такі деталі, як миротворча місія на Донбасі
– Коаліція є старою, але уряд новий. Дуже багато нових облич або обличчя, які були на інших посадах. Спочатку дуже показовим було те, що тема України була зафіксована у коаліційній угоді та навіть такі деталі, як миротворча місія на Донбасі. Це вперше.
Коаліція та уряд сьогодні досить неоднорідний. Йде боротьба щодо питання не так України, як Росії, майже в усіх політичних ключових партіях. Раніше у нас було сприйняття, що партія Меркель точно за Україну, та інші сили з нами. Тобто були спрощені уявлення. А зараз дуже складно робити такий однозначний аналіз, тому що у всіх партіях, окрім партії Зелених, є прибічники як і дуже жорсткого курсу щодо Росії, так і ті, хто вважає, що потрібно більше діалогу з Росією, пом’якшувати санкції, можливо навіть знімати.
– А є сильні проукраїнські сили? Чи все зав’язано більш глобально – навколо Росії?
Меркель, попри діалог із Путіним, буде відстоювати лінію, що агресор має понести покарання, буде допомагати Україні
– Так, такою ключовою персоною далі залишається Ангела Меркель, яка, попри діалог із Росією та Володимиром Путіним, буде відстоювати лінію, що агресор має понести покарання, буде допомагати Україні, стримувати агресію. Але їй буде все складніше це робити.
Якщо два роки тому вона могла дуже швидко виконати три ключових для нас завдання: утримувати єдність щодо України в самій Німеччині, в уряді, утримувати єдність щодо України в Євросоюзі, та утримувати єдність із США. То сьогодні всі ці три завдання виконати надзвичайно складно і буде ще складніше. Тому маємо знаходити собі в уряді нових умовних Меркель, знаходити друзів серед нових облич.
– Наскільки серйозні ці розбіжності Німеччини із США?
– Розбіжності глибокі. Це також несприйняття американського президента та його теперішньої політики на суспільному рівні. Путін більш популярний політик, ніж Дональд Трамп у кількох країнах Європейського союзу. Також несприйняття на рівні політичних еліт, ліній розколу стає все більше.
– А що саме у політиці Трампа не подобається?
– Я думаю, що непередбачуваність, непослідовність, шоуменство. Німці люблять серйозних політиків, а Дональд Трамп не відповідає образу відповідального політика, на якого можна покластися.
Заяви, які Трамп робив навіть проти німецьких автомобілів, відверті звинувачення у бік Німеччини, що вона занадто багато продає німецьких автомобілів до США. Він зробив чимало антинімецьких заяв.
– Це несприйняття політичного плану, економічних причин під ним немає?
В якийсь момент з якихось питань ми змушені будемо обирати: підтримуємо позицію Німеччини чи США. У нас вже вибудовуються ситуативні союзники
– Економічні є, тому що це стосується німецького автопрому, податків на сталь, алюміній, які будуть запроваджені 1 червня на експорт продукції у США.
Для України це погано, тому що в якийсь момент з якихось питань ми змушені будемо обирати: підтримуємо позицію Німеччини чи США. Ми вже у досить парадоксальній ситуації – у питанні «Північного потоку» наш союзник США, у питанні експорту та податків на сталь та алюміній ми союзники Німеччини. У нас вже вибудовуються ситуативні союзники.
– Про одну з останніх зустрічей Ангели Меркель з Володимиром Путіним політичний оглядач Віталій Портников написав: «Меркель за результатами цієї розмови розставить пріоритети для себе та для Заходу, про що можна буде говорити з Путіним у найближчий час, про що можна буде домовлятися і про що домовитися не вдасться». З того, що видно за результатами, які пріоритети Меркель для себе розставила?
– Я думаю, стосовно України є розуміння, що Путін наразі не готовий йти на будь-які кроки, які сприяли б вирішенню конфлікту, він чекає кращого часу для вирішення питання Донбасу у вигідному йому ключі. Він чекає виборів в Україні й ми бачимо, як у нашому діалозі з Німеччиною, який останні роки будувався в основному навколо Донбасу, вона втрачає лідерство. Стає очевидно, що швидкого вирішення немає, як думали ще кілька років тому.
Якщо Путін готовий віддати Донбас, то він це зробить лише за високу ціну. Цей візит Меркель мав на меті не досягнути якихось певних домовленостей. Вона рухалася настроями Німеччини, де питання як далі взаємодіяти з Росією стає більш жвавим, все чутніше піднімається питання чи варто далі Німеччині заради України мати такі погані стосунки з Росією і не використовувати потенційні вигоди у співпраці з нею.
– В якому плані тоді Україні працювати? Чи шукати нових посередників?
– Проблема в тому, що лідерство втрачає не тільки Німеччина. Процес стає все менш керованим. Так само втрачається лідерство США. Усі зусилля Курта Волкера не були оцінені російською стороною, з січня він не отримав жодних реакцій та пропозицій з російського боку щодо миротворчої місії. Я не виключаю, що Волкер найближчим часом може зайняти зовсім іншу посаду і не займатись питанням Донбасу.
– Тобто виходить його місія була неуспішна?
Волкер зробив все можливе. Але питання в російській стороні
– Я думаю, посол Волкер зробив все можливе, що міг зробити. Але питання в російській стороні, вона ігнорує пропозицію з американського боку. Тому я думаю, що американське лідерство під питанням.
Розуміючи, що вирішити конфлікт наразі неможливо, міжнародні партнери все більше ставлять акцент на гуманітарному аспекті.
– Що Україна може протиставити цій тенденції падіння ваги міжнародного у питанні врегулюванні між Україною та Росією?
– Потрібно вирішувати гуманітарні питання, які ми можемо вирішити. Забезпечити максимум сталого перемир’я і забезпечити потреби людей, які живуть на лінії розмежування, поруч з нею і, можливо, на окупованих територіях.
– Наскільки західні країни готові далі вкладатися фінансово у ці гуманітарні проекти?
– Падає інтерес і бажання інвестувати. По лінії ООН лише 4% бюджету забезпечено на ці цілі, якщо у 2015 році було 100%.
Але політичний інтерес, який знову є до цієї теми, як наслідок не лише дуже жахливої гуманітарної ситуації, але вакууму, який утворився у переговорах щодо безпекових тем, може більше звернути увагу на Донбас, на гуманітарні потреби.
– Наскільки сильні антисанкційні настрої у новій німецькій коаліції?
Меркель та її однодумці відстояли позицію, що санкції можуть бути зняті лише у випадку виконання мінських домовленостей
– Досить сильні, відбувалися серйозні дискусії під час утворення коаліційної угоди. Були пропозиції вписати певне пом’якшення санкцій у коаліційну угоду. Але Меркель та деякі її однодумці відстояли позицію, що санкції можуть бути зняті лише у випадку виконання мінських домовленостей. Є постійні заклики, дискусії на цю тему, є різні настрої.
Україні потрібно дати зрозуміти, що санкції спровокувала не Україна, вона не є першопричиною. Показувати, що може вони десь втрачають, але здобувають на інших ринках з новими партнерами. Вести інформаційну політику. Тому що у німців Україна асоціюється з бідністю, війною, кризою.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
