18 травня 1944 року – день початку депортації кримських татар, один з найтрагічніших епізодів в історії Кримського півострова. Сама операція, проведена військами НКВС, тривала лише три доби. Стільки часу знадобилося, щоб під дулами автоматів завантажити майже двісті тисяч осіб у товарні вагони.
Але поїздка у важких умовах стала лише першою смертельною перешкодою з безлічі, які ще треба було пережити спецпереселенцям. Відсутність житла, їжі і будь-яких інструментів для обробки землі – шанси вижити на чужині були мінімальними. Уже в перші півроку депортації загинуло тридцять тисяч кримських татар – кожен п'ятий представник народу. Це офіційно підтверджена цифра, що фігурувала у звітах НКВС Узбецької РСР.
Інформація про кількість загиблих ретельно приховувалася від населення, і тому кримські татари були змушені таємно вести перепис представників народу. За його даними, до кінця шістдесятих років ХХ століття загинуло 46% від загального числа депортованих.
Одночасно в Криму викорчовується все кримськотатарське – туди заселяють жителів інших республік СРСР, переважно з Росії та України, а кримськотатарські топоніми отримують нові назви. Навіть смерть Сталіна нічого не змінює – кримським татарам заборонено повертатися на батьківщину до 1989 року.
Після повернення додому, в Крим, кримські татари докладають багато зусиль для увічнення пам'яті жертв депортації. Роками замовчувана тема нарешті стає публічною, щоб уже назавжди бути в фокусі суспільної уваги.
В останні роки найважливішою подією в справі збереження пам'яті про депортацію та її жертв ставали щорічні багатотисячні жалобні мітинги в Сімферополі.
Але після анексії Криму російська влада вшановувати пам'ять невинно вбитих фактично заборонила.
Сторінки історії Кримського ханства та історії Криму – в новому проекті Крим.Реалії, відеоблозі кримського історика Гульнари Абдулла «Tugra».
Тугра – ханська печатка, символ кримськотатарської державності, своєрідний ключ до розуміння нинішніх проблем Криму.
Автор тексту і ведуча – Гульнара Абдулла, режисер – Фатіма Османова, оператор і режисер монтажу – Ельдар Халілов, автор ідеї та продюсер – Еміне Джеппар.
Авторська музика Усеїна Бекірова.
