За останні кілька років з’явилась ціла низка українських настільних ігор, які мають на меті познайомити громадян з історією та культурою України. Радіо Свобода пропонує огляд восьми таких розваг.
«Мафія» по-українськи
Історія повстанців, їхні звичаї та традиції. Усе це поєдналося в українській версії знаменитої гри «Мафія» під назвою «Криївка». Замість мирних громадян, лікаря шерифа та, власне, мафії головними дійовими особами тут виступають дві протиборчі сторони: з одного боку – 5 упівців, кум і голова служби безпеки УПА, з іншого – троє НКВДистів.
Сам принцип гри від класичної «Мафії» майже не відрізняється: гравці збираються у «криївці» та «засинають», після чого ведучий по черзі дає змогу кожному обрати карту, яка визначає його роль у грі. У тих, кому випадає роль на боці УПА – на картці зображений тризуб, у тих, хто за НКВС – серп і молот. Протягом гри чекісти намагаються вбити якомога більше повстанців, а ті, в свою чергу, визначити, хто ж є зрадником і діє на боці НКВС.
Боротьба за землі
Гра «Українська революція 1917-1921 років» пропонує об'єднати в одну державу всі українські землі та закріпити знання про подію і тодішніх діячів. Для участі в ній потрібні три учасники або три команди-учасниці по 10 осіб, а також ведучий.
Дія відбувається на ігровому полі, яке складається з 12 пазлів. У його центрі – оглядова карта українських земель Степана Руданського, яка включає до етнічної України, зокрема, Крим та Кубань та умовно поділена на 6 регіонів: Київщину-Лівобережжя, Волинь, Галичину, Поділля, Південь, Схід. По її периметру розташовано 88 клітинок-ходів, номерам яких відповідають номери карток-запитань, що використовуються під час змагання. Самі завдання мають по три варіанти відповіді.
Допомагати чи заважати під час гри можуть спеціальні ігрові клітинки. Наприклад, «телепорт» дає право тягнути картку-запитання двічі поспіль, а «пастка» передбачає пропуск ходу (щоправда, якщо у колекції гравця чи команди є чорна картка-запитання, то вона рятує від цього).
Серед запитань та завдань можна зустріти такі: «Столицею якого отамана було Гуляйполе?», «Заспівайте перший куплет пісні-маршу, що стала гімном Українських січових стрільців»; «Як сьогодні називається місто України, що до січня 1919 року мало назву Унґвар?», «Як називалася маріонеткова «республіка», створена 12 лютого 1918 року, для відділення території від УНР і встановлення контролю над Донецьким вугільним басейном?» чи «Яка кримськотатарська партія висунула гасло «Крим для кримців».
«Ми вважали за потрібне зробити так, щоб важку історію Української революції було цікаво вчити і показати ті її моменти, які захоплюють. І я переконаний, що юні хлопці і дівчата, які візьмуться за цю гру, які почнуть її використовувати, відкриють для себе багато нового в історії: до цієї гри додано спеціальний невеличкий підручник, в якому прописано історію», – вважає директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Історія ЗУНР
Зацікавити українською історією дітей та молодь має на меті і стратегічна настільна гра «Галичина 1918», розроблена львів’янами.
Учасники (а їх потрібно 2-3) виставляють на мапі Галичини 1918 року жетони, що відповідають військовим підрозділам австро-угорської армії та царських російських військ, і, отримавши картки з інформацією про учасників подій, обирають одну з трьох тактик: наступальну, розвідувальну чи політичну. Відповідно до неї вони і пересуваються ігровим полем. Перебіг історичних подій при цьому не порушується.
На картках, якими володіють гравці, зазначена уся необхідна інформація як про самі події, так і про ролі в тих чи інших військових керівників – на кшталт Петра Франка, Дмитра Вітовського, Станіслава Шептицького, Чеслава Мончинського, Осипа Букшованого та багатьох інших.
«Те, що ми обрали Галичину 1918 року, не є натяками на жодний сепаратизм. Тут відбувались найбільш кровопролитні бої східного театру боїв Першої світової війни. Зіграти в гру і зрозуміти, як йшли бої, яка була тактика, хто і чому програв, це дозволить краще дізнатись свою історію», – пояснює один з розробників «Галичини 1918» Андрій Мочурад.
Відстоювання незалежності
Подій 1917-1921 року торкається і гра-стратегія «Незалежність 1917-1921». Як стверджують розробники, під час її створення використовувались оригінальні фото, карти і замальовки того часу із Центрального державного кінофотофоноархіву.
Ігрове поле є автентичною мапою України з відтвореною на основі архівних документів системою залізничних шляхів. Серед колод, задіяних у грі, є армія УНР, Червона армія (слабші червоні), РККА (сильніші червоні), а також колоди бронепотягів, вагонів, тактики, маневру, подій. Окрім того, гравцям пропонуються гроші та гральні фішки, за допомогою яких вони будуть пересуватися.
Головна мета – звільнити українські землі від росіян. На думку авторів, це слугуватиме «не лише доброю розвагою у компанії друзів, а й буде пересторогою від помилок минулого і дороговказом у майбутнє».
«Звільнення території України від росіян, які і тоді, і нині прикриваються «прикриваються місцевими шахтарями і трактористами», досі лишається нашим першочерговим завданням. І перед тим, як іти у наступ, незле було б дізнатися, як це робили наші предки 100 років тому», – йдеться в описі гри.
Регіональна історія
З історією міста Маріуполь пропонує познайомитися гра «Маріуполь.Step by Step». Це – соціальний проект, який розробили члени студентського історико-археологічного товариства Маріупольського державного університету.
Гра складається з двох наборів карток: перший містить 77 карток і стосується періоду, що охоплює 1780-1917 роки, другий – 80 і охоплює події за останні 100 років.
Суть гри полягає у розкладанні цих карток у хронологічній послідовності та перевірці того, як багато з подій вгадали учасники. Найдавнішими подіями у «Маріуполь.Step by Step» є створення кальміуської планки та будівництво церкви Марії Магдалини, найсучаснішою – концерт «Океану Ельзи».
Історичні факти підбиралися на основі опитування самих маріупольців. Примірники гри були видані українською, російською та англійською мовами.
Українські скаути
Подібні правила має і гра «Центум», яка має на меті познайомити учасників з історією створення «Пласту». Виграє той, хто першим розміщує у хронологічній послідовності усі свої картки (а їх усього 104).
При створенні гри використовувались книги «Альманах 100-ліття Пласту», «Пласт – український скаутинг», «Столітнім шляхом. Український пласт: історія в датах», а також журнали «Юнак», «Готуйтесь», «Пластовий шлях».
Українська мова
А от гра «Важниця» навчає українській мові. Вона створювалася на Харківщині з метою сприяти формуванню україномовного середовища.
Учасникам пропонується чотири види завдань, теми яких торкаються молодіжного сленгу, українських архаїзмів, української літератури, сучасної української музики тощо. Доведеться, наприклад, підбирати синоніми, тлумачити фразеологізми чи згадати, чим українська абетка відрізняється від російської.
У цій грі виграє той, хто виконує правильно найбільшу кількість завдань, дійшовши до фінішу, а не той, хто дістанеться до нього першим.
«Важниця» – це рідкісне українське слово, яке означає «важлива справа». На сучасному етапі розвитку України важливою справою кожного з нас є повсякденне спілкування українською мовою і постійний особистісний розвиток», – зазначає голова команди розробників гри Юрій Георгієвський.
Подорож Україною
Побувати у різних епохах, відвідати найбільш таємничі куточки країни, взяти участь у визначних баталіях, а також ознайомитись з багатьма відомими українцями пропонує гра «Мандрівка Україною».
Ігрове поле у вигляді стилізованої карти України складається із 12 пазлів. Загалом на ньому можна знайти 134 різноманітні об’єкти. Описи до них можна знайти у так званій «Книзі мандрів», яка додається до гри.
«Створюючи гру «Мандрівка Україною», окрім бажання показати усім нам красу нашої України, ми хотіли щоб батьки з дітьми, а діти з друзями, відклавши в сторону усі свої сучасні електронні пристрої, на якийсь час занурились в цікавий світ гри і читання. Так, саме читання», – зазначають розробники гри.
