Більшість громадяни Чорногорії ще раз проголосувала за політичного діяча, котрий досі шість разів був головою уряду й один раз президентом республіки. Міло Джуканович (нар. 1962 року) в першому турі президентських виборів набрав понад 53 відсотки голосів. За нього проголосували 180 тисяч, за шестьох інших кандидатів 157 тисяч. Отож, анти-європейська опозиція не змогла подолати лідера, котрий безперервно перебуває при владі від 1990 року, а одна третина громадян байдуже ставиться як до влади, так й до опозиції, не прийшовши на виборчі дільниці.
В першій половині девʼянстих років Міло Джуканович був прихильником сербського президента Слободан Мілошевича. Розійшовся з ним через різне ставлення до міжнародного співтовариства та до шляхів врегулювання відносин в регіоні. Чорногорія стала незалежною 2006 року, після референдуму на якому за розірвання федерації з Сербією проголосували 55,5 відсотків виборців. Від того часу країна провадить чітку проєвропейську політику.
Белград хоче добросусідських відносин з Подґорицею
В 2017-му році Чорногорія стала членом Північноатлантичного альянсу й таким чином покінчила з традиційною орієнтацією на Москву. Адже, ще від часів імператора Петра Першого чорногорці як у мирні, так у воєнні часи говорили: «Нас й росіян – 200 мільйонів». Це гасло наразі можна почути лише від частини опозиційних діячів, тих, що чорногорців вважають частиною сербського народу й виступають за якомога ближчі зв'язки з Белградом та Москвою.
Офіційний Белград в минулому надавав підтримку, в тому числі й фінансову, чорногорській опозиції. Останнім часом, а саме упродовж минулих десяти років, такої підтримки не було, або була менш помітною. Нинішня белградська влада, в котрій є і проєвропейські, й проросійські сили, офіційно виступає за добросусідські відносини з Чорногорією й не втручається в її внутрішні справи.
Москва планувала створення «блоку нейтральних держав» на Балканах
Щодо Москви, вона в передвиборчій кампанії 2016 року, за твердженням чорногорських та закордонних джерел, надала своїм прихильникам допомогу на суму 25 мільйонів доларів. В Чорногорії ще триває процес над групою осіб, які в день виборів планували викликати заворушення й захопити владу.
Прокуратура стверджує, що підготовкою перевороту керували двоє працівників російської розвідки. Москва відкинула такі твердження. Однак, не спростувала конкретні обвинувачення й не пояснила чим займалися її громадяни. Повідомлення про підготовку путчу підтвердив й тодішній сербський премʼєр Александр Вучич.
Преса в регіоні в той час писала про план російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова створити в регіоні так званий «блок нейтральних держав». Ними мали б стати Сербія, Македонія, Чорногорія та Боснія і Герцеговина. Тому Москва підтримує сепаратистську політику лідера боснійських сербів Мілорада Додіка, тому надавала підтримку урядові колишнього македонського премʼєра Ніколи Ґруєвського.
Белград формально провадить політику «військової нейтральності» й не має наміру вступити до НАТО. Президент Вучич виступає за вступ до ЄС, а його коаліційний партнер й міністр закордонних справ Івіца Дачич наполягає на розширенні звʼязків з Москвою. Важко сказати як довго триватиме це «сидіння на двох кріслах».
Національні меншини – чинник стабільності
Щодо Чорногорії, Міло Джуканович закликав громадян «обʼєднати політичні потенціали країни для спільного подолання перешкод на європейському шляху». Він висловив упевненість, що країна стане членом ЄС в час його пʼятирічного президентського мандату.
Опозиційний кандидат Младен Боянич, який набрав 34 відсотки голосів і посів друге місце, заявив про продовження боротьби проти «диктатури Джукановича». Однак, він не відкидає проєвропейську політику новообраного глави держави.
Деякі белградські оглядачі стверджують, що вирішальними для перемоги Джукановича стали національні меншини – етнічні албанці, хорвати та босняки-мусульмани, які завжди голосують за правлячу партію. Інші зазначають, що національні меншини є чинником стабільності в країні, оскільки влада гарантує їм права згідно з європейськими стандартами. Таке ставлення до національних меншин сприяє розвиткові політичних й економічних стосунків з сусідами – Хорватією, Албанією, Косовом тощо. Нагадаємо, що Чорногорія визнала незалежність Косова та що цей факт лише тимчасово ускладнив відносини Белграда й Подґориці.
Оглядачі в Белграді помітили, що московське агентство ТАСС довголітню владу Джукановича та його партії порівняло з диктатурою Роберта Муґабе в Зімбабве. На підставі такого порівняння вони роблять висновок, що Москва не планує поліпшувати відносини з Чорногорією.
