Другого квітня виповнилося 87 років першому українському звуковому документальному фільму. В цей день у 1931-му вийшов на екрани «Ентузіазм. Симфонія Донбасу» режисера Дзиґи Вертова, стрічка, яку Чарлі Чаплін назвав однією з найбільш вражаючих симфоній. Ця картина не лише показала, як починалась індустріалізація регіону, але й дала її почути – фільм наповнений унікальними на той час індустріальними звуками. І хоча робота Вертова була з самого початку замовною і мала пропагувати будівництво соціалізму, з часом її «поклала на полицю» сама комуністична влада.
Це була третя робота режисера в Україні, і кожна ставала феноменом, розповідає провідний кінознавець Національного центру Олександра Довженка Олександр Телюк. У «Симфонії Донбасу» Дзиґа реалізував свою давнішню мрію – створити саме радіофільм.
«Він записав не лише звукову доріжку в студії з композитором, але й «у полі», поїхавши на Донбас, взявши 70 кілограмів апаратури і техніки, разом зі звукооператорами, провівши там кілька місяців», – каже Олександр Телюк.
Перші кілька хвилин «Симфонії Донбасу» – це шахтарський регіон до приходу радянської влади: пияцтво та постійні служби в церквах… А ось і перші зміни – комсомольці та передові робітники громлять церкви, виносять хрести, звичайні жителі Донбасу вже не пиячать, а працюють – коногон везе вагонетки з вугіллям, плавиться руда на меткомбінатах... На Донбасі починається індустріалізація. Територія для зйомок фільму обрана не випадково, пояснює історик Валерій Снєгірьов.
«Між Донбасом та Москвою не було прямого залізничного сполучення. Донбас був таким собі таємним островом, де для всіх все було добре. Ніхто не знав, а як там насправді. Кузбас тоді лише починав розвиватися, на Уралі теж поки що нічого не було. А ось Донбас позиціонували, як еталон перемоги пролетаріату та вільної праці», – каже Валерій Снєгірьов.
Дзиґа Вертов дійсно багато експериментував, каже Валерій Снєгірьов. Недарма він у списку ста найкращих кінооператорів світу.
«Він звісився з паровоза і майже із-під коліс знімав, як збігаються та розбігаються рейки. Знімав з потяга – терикони, підвісні канатні дороги, вагонетки. Як це все «набігає», потім завдяки калейдоскопу крутиться. Складав картину вируючого життя, і що важливо – оптимістичного», – каже Снєгірьов.
Фільм оспівує індустріалізацію, при цьому Вертов застосовує спецефекти, де зображення двояться і розпливаються, немов вказує, що справжній Донбас також розчиняється у цих радянських змінах. Дуже тонка портретна робота – саме люди створюють зв’язок між сценами і демонструють паралелі: як було і як стало. Якщо в першій частині були старі бабки та мужики, які пиячили, то при індустріалізації – робочі, шахтарі, веселі селянки…
Ще один цікавий факт, який впадає в око – це українська мова на плакатах і транспарантах. Це ще раз підтверджує, що Донбас був українським до приходу більшовицької влади.
Феномен також в тому, що це саме перший український звуковий фільмОлександр Телюк
«Феномен також в тому, що це саме перший український звуковий фільм. У Радянському Союзі трохи раніше вийшов фільм «П’ятирічка». Але він був коротший і присвячений лише політичним діячам. У Вертова – прості люди», – каже Олександр Телюк.
Легендарний англійський і американський кіноактор і кінорежисер Чарлі Чаплін назвав фільм однією з найбільш вражаючих «звукозорових симфоній».
«Я ніколи не міг уявити, що ці індустріальні звуки можна організувати так, аби вони здавалися прекрасними. Я вважаю «Ентузіазм: Симфонія Донбасу» однією з найбільш хвилюючих симфоній, які я коли-небудь чув. Містер Дзига Вертов – музикант. Професори мають учитись у нього, а не сперечатися з ним», – казав Чарлі Чаплін.
Незважаючи на феномен «Симфонії» і талант Вертова, прославлення індустріалізації і взагалі замовлення від держави, фільм «поклали на полицю». За словами Олександра Телюка, не на користь зіграли роки випуску фільму – виникло більше можливостей робити справжнє звукове кіно, змінились адміністрації у державному кіновиробництві, тощо.
«Почали впроваджувати цензуру наприкінці 20-х років. У 1930-1931 роках заборонили найбільшу кількість фільмів у Радянському Союзі. Тобто картини були завершені, але їх не прийняли комісії до прокату. Фільм «Симфонія Донбасу» до таких не належав, але його поклали на полицю через технічні причини. Через перехід на звукові фільми, кінотеатри технічно оновлювалися. І прем’єра, навіть у кращому звуковому кінотеатрі Радянського Союзу в Москві викликала багато запитань. Критики відзначали, що фільм неможливо дивитися через низьку якість звуку», – каже Олександр Телюк.
А ось історик Валерій Снєгірьов запевняє, що «експерименти Вертова» не підходили до нового напрямку, обраного радянською владою.
«Експериментам настав кінець, і як би Вертов патріотично не знімав, але ця його авангардистська течія – це був «сумбур», який не вписувався у соцреалізм, який з того часу почали «штовхати» в маси», – каже Снєгірьов.
На думку історика, сьогодні Донбас живе іншою естетикою, ніж та, яку зобразив Вертов.
«У «Симфонії» на першому місці промисловість. І це зрозуміло, адже фільм – державне замовлення, щоб популяризувати індустріалізацію. Зараз індустрія Донбасу переживає не найкращі часи. А отже ті «красиві картинки» Вертова вже не зайдуть на людей. У Дзиги все ж таки зобразили утопію, але зі знаком «+». Сьогоднішній Донбас – це більше антиутопія», – каже Снєгірьов.
Про «Симфонію» знову заговорили лише у 1960-х роках, коли відновився інтерес до радянського авангарду на Заході. А в 2011 році фільм було відреставровано на базі Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІІ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:
«Тотальна українізація почнеться зі Сходу» – Анжеліка Рудницька
Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії
Поети Донбасу: «бандерівці», заборонені, творці УНСО
Родина з Луганщини створює мультики для малят українською мовою
