Республіканська партія США дрейфує не в тому напрямку, який вигідний Україні – Бєлєсков

Гості програми «Ваша Свобода»: Мирослава Гонгадзе, керівник Української служби «Голосу Америки»; Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики.

У центрі уваги міжнародних оглядачів залишається рішення президента США Дональда Трампа відправити у відставку держсекретаря Рекса Тіллерсона і запропонувати на цю посаду Майка Помпео. Він може очолити американську дипломатію, пішовши з посади глави ЦРУ. Кожен чиновник адміністрації Трампа «залежить від його особистих примх і його шанування Путіна». Таким чином прокоментувала рішення господаря Білого дому лідер демократичної меншості у Палаті представників Конгресу США Ненсі Пелосі. Натомість, оцінюючи Майка Помпео як керівника Держдепу, експерт Аріель Коен наголосив: «Погляди Помпео на Росію насправді жорсткіші, ніж погляди Тіллерсона. І він більше усвідомлює загрози з боку Росії у сфері розвідки і таємних операцій».

Олександр Лащенко: Пане Бєлєсков, як ви вважаєте, щось зміниться після відставки Рекса Тіллерсона?

Микола Бєлєсков: На відміну від Рекса Тіллерсона й інших представників кабінету Дональда Трампа Майк Помпео займав погляди щодо російського втручання у вибори і, можливо, гіпотетичної змови з певними представниками команди Трампа і Російської Федерації більш м’які, ніж Тіллерсон. Вважають, що Помпео має гарні позиції в очах Дональда Трампа, оскільки він, як і певна частина республіканців у Конгресі, активно захищав свого президента.

(Повна версія програми)

З одного боку, є один великий плюс у Майка Помпео як у майбутнього керівника Держдепу – процес входу у курс справ буде дуже короткий. Я не робив би поспішних висновків щодо того, що політика щодо Російської Федерації буде більш рішучою. Якраз поява Помпео відзначиться змінами в американській політиці, але на українсько-російському напрямку щодо конфлікту змін не буде. Навіть ситуація така, що той радикальний крок, який ми очікували від Вашингтона – схвалення продажу «Джавелінів» – 1 березня Держдеп дав згоду.

Коли Майк Помпео буде проходити процедуру схвалення спочатку у профільному комітеті, а потім голосуватиме Сенат, тобто демократи і там, і там активно ставитимуть запитання саме щодо санкцій. Демократична партія вважає, що той потенціал акту протидій супротивникам США через санкції, який було закладено, потенціал тиску на Російську Федерацію не використовується. Демократи не задоволені тими списками, фактично бездіяльністю, тому будуть дуже активно у цьому плані на нього тиснути. Російське питання буде чи не основним.

– Пані Гонгадзе, наскільки сенсаційним було рішення Дональда Трампа змінити керівника Держдепу?

​Мирослава Гонгадзе: Очікували цієї зміни якийсь період часу. Коли це станеться – було невідомо. Нібито Рекс Тіллерсон знав, що таке може відбутися найближчим часом, саме тому була скорочена його поїздка в Африку. Хоча у Вашингтоні це було, як грім з ясного неба, в якійсь мірі – не очікували, що це станеться так раптово.

Рекс Тіллерсон зробив кілька важливих заяв щодо Росії перед звільненням. У літаку, зі свідчень журналістів, він досить різко говорив про агресію Росії, про те, що вони намагалися цілий рік щось змінити і знайти якісь точки дотику з Кремлем. Їм це не вдалося. Він сказав, що цей рік насправді в цих відносинах не був успішним, і що зараз Росія веде таку агресивну політику, цілі і мету якої навіть Вашингтон не до кінця розуміє.

Чим відзначився Рекс Тіллерсон? Можна сказати, що в останніх декілька місяців політика США була досить стабільна і робота Ради нацбезпеки, Держдепу і Пентагону була дуже скоординована. Помпео розуміється на зовнішній політиці. Він був в Україні в 2014 році. Критикував адміністрацію Обами за недостатні дії і відповідь на агресію Росії в Україні. Він знає всі загрози. Він говорив про загрозу Росії і про необхідність шукати шляхи протидії. Одна річ, яка в його позиціях різниться з Тіллерсоном – це питання щодо угоди з Іраном і питання, як поводитися з Північною Кореєю.

– Пані Гонгадзе, американський урядовець Стівен Мнучін ще до цих перипетій із приводу зміни керівника Держдепу запевняв, що новий етап санкцій США проти Росії обов’язково буде. Справді, це може відбутися найближчим часом?

​Мирослава Гонгадзе: Мнучін обіцяв, що це (новий етап санкцій – ред.) відбудеться у квітні. Можливо, це станеться. Ми не можемо передбачати. Але рухаються у цьому напрямку. Зустріч Помпео з керівниками російських відомств була важливим дзвінком для Кремля, що вони можуть очікувати, якщо не змінять своєї політики. Але знову ж таки це непідтверджена інформація.

Зміни будуть. Поговорюють, що в Раді нацбезпеки США також будуть кадрові перестановки. Думаю, що нас очікує гаряча весна.

– Пане Бєлєсков, вперше в історії США саме ЦРУ очолить жінка, можливо. Як ви це прокоментуєте?

​Микола Бєлєсков: Шанси на це великі. Але якраз нинішня заступниця керівника ЦРУ, яку номінували на посаду керівника ЦРУ – на неї очікують набагато важчі слухання. Вона в середині 2000 керувала таємною тюрмою ЦРУ. Були скандали, що ЦРУ має декілька підпільних в’язниць, де вони, фактично порушуючи закони, допитують людей, які пов’язані з міжнародним терористичним рухом. Всі записи допитів були знищені. Я даю 30%, що, зважаючи на той шлейф, який йде за нею, її можуть не призначити.

Як показує практика, на жаль, Республіканська партія дрейфує не в тому напрямку, який буде вигідний Україні. Змінилися пріоритети. Якщо колись пріоритетом №1 на міжнародній арені була протидія СРСР, потім Російській Федерації, то тепер вони вважають, що нелегальна міграція або ісламський тероризм – загрози №1, а Російська Федерація може бути союзником. Я не кажу, що всі республіканці. Путін, як показують деякі опитування у 2016-2017-х, користується більшою популярністю серед частини республіканців, ніж, наприклад, колишній президент Барак Обама. Це показово. Обаму нормально сприймають до 25% опитаних республіканців, а Путіна – 31-32%.

Російська політика настільки непродумана і короткозора, що її наслідком є контрпродуктивність. Тобто цілі бажані і цілі, які отримують, на 180% різні. Російська тема стає настільки токсичною, що говорити про якусь нормалізацію стосунків Росія-Захід, поки Путін перебуває при владі, не доводиться.

Зараз чітко американські, європейські і російські експерти говорять, що завдання №1 – це просто управління конфліктом. А вирішення фундаментальних протиріч, основним з яких є саме українсько-російський конфлікт – це питання десятків років.